Постанова № 4581850, 26.03.2008, Олександрівський районний суд Донецької області

Справа № 2a-1-2008 p.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2008 г. Олександрівський районний суд Донецької області у складі : головуючого - Щербак Ю.В., при секретарі - Осадчої Л.В., за участю позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Олександрівської райдержадміністраці - Балаби В.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в с Олександрівка справу за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Олександрівської райдержадміністрації Донецької області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, вказуючи, що вона працювала в Управлінні праці та соціального захисту населення Олександрівської райдержадміністрації на посаді державного соціального інспектора з 14 вересня 2005 р.

29 листопада 2007 р. вона була звільнена відповідно до наказу № 19-к від 29 листопада 2007 р. за п.2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації, яка перешкоджає продовженню виконання даної роботи.

Позивачка вважає звільнення неправомірним з наступних підстав.

22 листопада 2007 р. її було атестовано атестаційною комісією за умови виконання рекомендацій щодо підвищення кваліфікації з певного фахового напрямку.

Порушений порядок її звільнення. Так, вона була вагітна на час звільнення і про це було відомо в.о. начальника УПСЗН, яка видала наказ. Крім того, звільнення відбулось поспішним, в дуже стислі строки, упереджено, без згоди профспілки, від неї не зажадали пояснень.

На підставі викладеного, позивачка просить визнати неправомірними дії відповідача щодо її звільнення та поновити її на колишній посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивачка змінила вимоги позовної заяви та просить визнати незаконними дії відповідача у її звільненні з підстав порушення порядку звільнення. Зокрема, на час звільнення вона вже була на 9 тижні вагітності, звільнення відбулось без її попередження, від неї не зажадали будь яких пояснень, без згоди профсоюзу. Крім того, з нею не проведено своєчасного розрахунку, не видано вихідну допомогу.

Позивачка просить поновити її на посаді державного соціального інспектора, виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Крім того, позивачка звернулась з додатковим позовом про стягнення у відшкодування завданої їй моральної шкоди неправомірним звільненням 10000 грн. Обґрунтовуючи позов в цій частині, позивачка в судовому засіданні пояснила, що звільнення її з посади було проведене без попередження і було для неї несподіванкою. Так, о 16 годині 29 листопада 2008 р. їй був наданий акт розслідування, що стосується недоліків в її роботі, а близько 17 години - наказ про звільнення та трудова книжка. Таким чином, вона була звільнена без остаточного розрахунку у день звільнення та без виплати вихідної допомоги.

Усвідомлення того, що вона, будучи вагітною, залишилась без роботи та засобів існування, упереджене ставлення до неї при звільненні, призвели до нервового напруження, моральних страждань та не могло не відобразитись на її самопочутті та стані майбутньої дитини. Позивачка вимушена була приймати додаткові зусилля по впорядкуванню свого життя. Так, вона має ще неповнолітню дитину і матеріальне забезпечення сім'ї було перекладено тільки на чоловіка позивачки, в той час, як вона потребувала додаткових коштів на своє харчування та утримання.

Представник позивача вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі зважаючи на грубі порушення закону, допущені відповідачем при звільненні позивачки.

Так, при звільненніОСОБА_1 за п. 2 ст. 40 КЗпП України, навіть не розглядалось питання про перевід її на іншу роботу.

Саме звільненняОСОБА_1 було проведене стрімко, на підставі акту розслідування, без відібрання будь-яких пояснень, та без згоди профсоюзу.

В порушення вимог ст. ст. 116, 44 КЗпП України, позивачка була звільнена без виплати розрахунку та виплати вихідної допомоги.

В порушення ст. 184 ч.3 КЗпП України, позивачка була звільнена, незважаючи на вагітність, що є неприпустимим.

Таким чином, вимоги позивачки про визнання дій відповідача при її звільненні неправомірними, поновленні її на посаді та виплати середнього заробітку підлягають задоволенню.

Визначені обставини звільнення поставили позивачку у тяжке матеріальне становище у той час, як вона потребує додаткових витрат на харчування та своє утримання . Позивачка вимушена була звертатися за допомогою до родичів.

Також звільнення призвело до хвилювань, напруження, знервованості позивачки , що неприпустимо для вагітної і може негативно відобразилось на стані майбутньої дитини.

Представник відповідача позов не визнала, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, пояснюючи, що належних свідчень про вагітність позивачки у день звільнення не було. Крім того, вона 22 листопада 2007 р. проходила атестацію, в той час, як вагітні можуть відмовитись від її проходження, тому представник ставить під сумнів вагітність позивачки на час звільнення.

На підставі скарг на ОСОБА_1та недоліків в її роботі, відповідно до наказу від 15 листопада 2007 р. була створена комісія для проведення службового розслідування що до перевищення службових повноваженьОСОБА_1, недотримання законодавства про державну службу та боротьбу з корупцією.

Акт службового розслідування був складений 29 листопада 2007 р. Комісією було виявлено неналежне виконанняОСОБА_1 своїх службових обов'язків у зв'язку з невідповідністю займаній посаді, внаслідок недостатньої кваліфікації, що перешкоджає продовженню даної роботи і виконанню своїх функціональних обов'язків.

Комісія запропонувала притягти ОСОБА_1 до дісциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з займаної посади за п. 2 ст. 40 КЗпП України.

Крім того, профспілка дала згоду на звільнення позивачки на цій підставі, тому порушень при звільненніОСОБА_1 представник відповідача не вбачає.

В судовому засіданні встановлене наступне:

Відповідно трудової книжки, ОСОБА_1 14 вересня 2005 р , на підставі наказу № 7 від 14 вересня 2005 p., призначена на посаду спеціаліста 1 категорії відділу праці та зайнятості населення Управління праці та соціального захисту населення Олександрівської райдержадміністрації.

5 жовтня 2005 p., наказом № 8 від 5 жовтня 2005 р. ОСОБА_1 призначена на посаду державного соціального інспектора.

29 листопада 2007 р. ОСОБА_1 була звільнена за п.2 ст. 40 КЗпП України відповідно до наказу № 19/к від 29 листопада 2007 р.

В наведеному наказі про звільнення зазначено про звільнення ОСОБА_1 -державного соціального інспектора 29 листопада 2007 р. в зв'язку з невідповідністю працівника займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації, яка перешкоджає продовженню виконання даної роботи.

Позивачка просить визнати дії відповідача у її звільненні неправомірними, оскаржуючи порядок її звільнення.

Сторони не заперечують, що позивачка є членом профспілкової організації Управління праці та соціального захисту населення, тому розірвання трудового договору з ініціативи власника, відповідно до ст. 43 КЗпП України може бути проведене лише за попередньою згодою первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Свідчень про те, чи булаОСОБА_1 головою профспілки суду не надано.

СвідокОСОБА_3-голова профспілкового комітету , пояснила, що рішення про обранняОСОБА_1 головою профспілки немає.

ОСОБА_1не заперечувала цю обставину, пояснивши, що вона виконувала обов'язки голови профкому за усною домовленостю, без відповідного рішення зборів.

На запит суду наданий протокол зборів профспілкового комітету Управління праці та соціального захисту населення Олександрівської райдержадміністрації, відповідно до якого, надана згода на звільнення ОСОБА_1 за п.2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої ківаліфікації, що перешкоджає виконанню службових та фукціональних обов'язків.

Суд вважає, що згода на звільнення надана належним профспілковим органом і відповідає статуту.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України, про наступне звільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення необхідно виришити питання про переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

В судовому засіданні встановлено, що питання про звільненняОСОБА_1 було прийнято на підставі акту про проведення службового розслідування від 29 листопада 2007 р.

Зазначений акт має пропозиції про звільнення позивачки як захід дисциплінарного стягнення.

ЗвільненняОСОБА_1 відповідачем було проведене в наступному порядку: близько 16 години -ознайомленняОСОБА_1 з актом службового розслідування і, близько 17 години -ознайомлення з наказом про звільнення та видача трудової книжки.

Представник відповідача не заперечує зазначені обставини.

Таким чином, вищезазначені вимоги закону не були виконані при звільненніОСОБА_1. Суд не може прийняти до уваги свідчення представника відповідача, про те, щоОСОБА_1 знала про створення комісії про службове розслідування щодо її діяльності та пропозиції керівника Управління про звільнення за власним бажанням, як форму попередження про звільнення, т.я. це не відповідає вимогам закону.

Суд вважає, що звільнення з підстав п. 2 ст. 40 не може бути застосоване як вид дисциплінарного стягнення, тому що звільнення з цих підстав свідчить про відсутність вини працівника в неналежному виконанні трудових обов'язкив і, відповідно, визначений Кодексом порядок дисциплінарного стягнення не застосовується.

Крім того, в порушення вимог ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору відбулось без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є позивачка.

В порушення вимог ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з зазначених підстав, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України, власник зобов'язаний в день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

За вимогами ст. 116 КзпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, провадиться в день звільнення.

Відповідно до наданої довідки відповідача, остаточний розрахунок з позивачкою був проведений лише 14 грудня 2007 p., а вихідна допомога в зв'язку зі звільненням не виплачувалась взагалі, що є грубим порушенням вищезазначених вимог КЗпП України.

Відповідно до ч.3 ст. 184 КЗпП України, звільнення вагітних жінок з ініціативи власника не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Матеріали справи містять обмінну карту, відповідно до якої, строк вагітності позивачки, станом на 30 листопада 2007 р. складає 9 тижнів.

Відповідно наданої довідки Олександрівської ЦРЛ, сторок вагітності ОСОБА_1 на 13 лютого 2007 р. складає 19 тижнів.

Таким чином, беззаперечним є факт, що позивачка на день звільнення була вагітна, але незважаючи на це, звільнена з ініціативи власника з підстав не пов'язаних з ліквідацією підприємства, що є грубим порушенням вимог закону.

Суд вважає сумніви представника відповідача з приводу вагітності позивачки на день звільнення безпідставними .

Посилання представника відповідача на те, що ця обставина в день звільненняОСОБА_1 не була відома адміністрації, як підставу відмови в позові, не відповідає вимогам закону.

Крім того, суд приймає до уваги, що незважаючи на встановлення зазначеної обставини в судовому засіданні, представник відповідача наполягає на законності та обгрунтованості звільнення позивачки і не вважає за потрібне поновитиОСОБА_1 на посаді.

На підставі викладеного, суд вважає, що дії відповідача при звільненні ОСОБА_1 є неправомірними, бо проведено з грубим порушенням встановленого порядку звільнення та порушенням наданих законом гарантій окремим категоріям працівників.

Тому позов в частині визнання неправомірними дій відповідача що до звільнення ОСОБА_1 та поновлення її на посаді державного соціального інспектора підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі, суд приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню.

Середня заробітна плата визначається відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановтою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 і складає: (625,77 + 775 ) грн. : (20 + 23) р.д. х 81 р.д. = 2638,65 грн.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Вирішуючи позов в частині стягнення моральної шкоди в зв'язку з неправомірним звільненням, суд приймає до уваги, що звільнення позивачки з роботи проведено без попередження, без виплати розрахунку у день звільнення та виплати вихідної допомоги, що безумовно поставило її в скрутне матеріальне становище та вимагало від неї додактових зусиль для організації свого життя. Суд враховує, що позивачка на день звільнення була вагітна та потребувала додаткових витрат на харчування та своє утримання .

Суд також вважає доведеним, що неправомірне звільнення призвело до моральних страждань позивачки, нервового напруження та переживань з приводу невизначеності свого положення та матеріального забезпечення на час звільнення та найближчий час, пов'язаний з народженням та доглядом за дитиною.

Все це поставило під загрозу нормальний хід вагітності і викликало додаткові хвилювання позивачки.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенні в розмірі 5000 грн.

Керуючись ст.ст.159-163,167, 256 КАС України,ст.ст.40 п.2, 43,44,47,49-2,184 ч.3, 235, 237-1 КЗпП України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити позов частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Олександрівської райдержадміністрації Донецької області у звільненні з займаної посади ОСОБА_1відповідно до наказу виконуючого обов*язки управління № 19к від 29 листопада 2007 р. неправомірними.

ПоновитиОСОБА_1 на посаді державного соціального інспектора Управління праці та соціального захисту населення Олександрівської райдержадміністрації Донецької області.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Олександрівської райдержадміністрації Донецької області ( p.p. 35213001001176 в УДК в Олександрівському районі МФО 834016 ЄДРПОУ 24812369) на користьОСОБА_1, яка мешкає в АДРЕСА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 2638, 65 грн., у відшкодування моральної шкоди- 5000 грн., а разом - 7638,65 ( сім тисяч шістьсот тридцять вісім) грн. 65 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Звернути постанову в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 до негайного виконання.

Постанова суду набирає чинності після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження , якщо заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Олександрівський районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі , а апеляційна скарга в тому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.