Ухвала суду № 45815692, 25.06.2015, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1880/13-к

Провадження №1-кп/711/273/15

У Х В А Л А

іменем України

25 червня 2015 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді Угорчука В.В.,

при секретарі Буйновській А.П.,

за участі прокурора Табанова А.С., обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника адвоката ОСОБА_2, представника цивільного позивача ОСОБА_3,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси підготовче судове засідання по кримінальному провадженні відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судимого, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3,

в діях якого вбачається вчинення злочину, відповідальність за який передбачена ч.1 ст. 15 та ч.1 ст. 185 КК України, суд

встановив:

До Придніпровського районного суду м. Черкаси із прокуратури м. Черкаси надійшло кримінальне провадження щодо ОСОБА_1

У відповідності з положеннями ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, тому формулювання обвинувачення в обвинувальному акті є обовязковим.

Обвинувальний акт як важливий процесуальний документ досудового розслідування оформляє його результати, в ньому підводяться підсумки досудового слідства, обґрунтовуються доказами висновки слідчого, прокурора щодо винуватості підозрюваного і юридичної кваліфікації його діянь, формулюється в остаточному вигляді обвинувачення.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити у собі виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Викладення фактичних обставин злочину умовно повинно складатись із двох частин: описовою й резолютивної.

Резолютивна частина повинна логічно випливати з описової частини і відповідати їй. У цій частині викладається остаточне формулювання обвинувачення.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувальний акт вказаним вимогам не відповідає.

В остаточному формулюванні обвинувачення йдеться про те, що ОСОБА_1 скоїв злочин, передбачений ч.1 ст. 15, ч.1 ст. 185 КК України, хоча в описовій частині обвинувального акта вказано, що він підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України.

Таким чином, незрозуміло, за якою статтею (частиною статті) КК України на думку органу досудового розслідування повинна наступати кримінальна відповідальність за вчинене ОСОБА_1 діяння.

Фактичні обставини злочину викладені також незрозуміло (цитата):

«5.10.2012, близько 01 години 30 хвилин, ОСОБА_1, повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, знаходячись у приміщенні Черкаського ремонтно-механічного заводу, що розташований за адресою м. Черкаси, вул. Сурікова 10, намагався таємно, умисно, з корисливих мотивів викрасти чуже майно, що належить ТОВ «Черкасиагротрейд», а саме грошові кошти в сумі 500 грн., які знаходились в сейфі даної організації. Однак, виконавши всі дії, які він вважав необхідними для доведення злочину до кінця, злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки спрацювала сигналізація на дверях, які ОСОБА_1 намагався відкрити, а тому цей факт був помічений працівником охорони ТОВ «Легіон», який затримав ОСОБА_1, після чого під час його особистого огляду працівниками міліції, було виявлено та вилучено знаряддя вчинення злочину.

Таким чином, ОСОБА_1, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбачене ч.1 ст. 15, ч.1 ст. 185 КК України закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинено повторно, поєднаного з проникненням в житло, інше приміщення чи сховище».

Таке формулювання незрозуміле з наступних причин.

Якщо крадіжка вчинена повторно та ще й з проникненням, то чому ОСОБА_1 повинен нести відповідальність тільки за ч.1 , а не за ч.2 або ч.3 ст. 185 КК України.

Якщо він дійсно намагався вчинити крадіжку з проникненням, то куди: в житло, інше приміщення чи сховище. Обвинувачення сформульовано не конкретно, а так, що допускає довільне трактування.

Обставини скоєння злочину не зазначені і з обвинувального акта незрозуміло, яким чином ОСОБА_1 опинився в приміщенні заводу, де саме перебував сейф, які конкретно всі дії, необхідні для доведення злочину до кінця, виконав ОСОБА_1.

Ні орган досудового розслідування, ні прокурор не взяли до уваги положення частин другої та третьої ст. 15 КК України, згідно з якими:

Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі (частина друга).

Замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця (частина третя).

Не враховано при цьому усталену практику про те, що закінчений замах на злочин свідчить про невдалу спробу вчинення закінченого злочину. Тому його нерідко називають невдалим замахом на злочин. Наприклад, винний з метою вбивства зробив постріл у потерпілого, але промахнувся чи лише його поранив. Незакінчений замах на злочин називають перерваним. Наприклад, викрадач (крадій) був затриманий як тільки проник у житло або при нападі для вбивства з рук винного було вибито зброю.

Оскільки в формулюванні обвинувачення не вказано, які саме дії виконав ОСОБА_1 для досягнення злочинної мети, то й висновок про те, що він вчинив закінчений замах на злочин, є необґрунтованим.

Суд приходить до висновку про те, що органом досудового розслідування допущені істотні порушення норм кримінального процесуального закону, які порушують гарантовані законом процесуальні права ОСОБА_1 знати, в чому його обвинувачують і на справедливий суд та перешкоджають суду призначити судовий розгляд, тому що обвинувальний акт не відповідає вимогам, встановленим ст.291 КПК України.

Обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання, клопотань про його скасування або зміну не надходило, тому дія запобіжного заходу вважається продовженою.

Керуючись ст. 314 КПК України, суд

у х в а л и в :

Повернути обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 15 та ч.1 ст. 185 КК України, прокурору м. Черкаси як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

Дію запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді особистого зобовязання вважати продовженою.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: ОСОБА_4