Ухвала суду № 45800197, 25.06.2015, Апеляційний суд Сумської області

.

Справа №573/983/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1254/15 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 27

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

25 червня 2015 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Білецького О. М.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Шевченка В. А. ,

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 25 травня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу,

в с т а н о в и л а :

06 травня 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом.

Уточнені вимоги (а.с.25) мотивувала тим, що 17 квітня 2015 року надала в борг ОСОБА_4 7850 грн., які він зобовязався повернути до 30 квітня 2015 року, про що власноручно написав розписку. У встановлений строк відповідач гроші не повернув, тому просила стягнути з ОСОБА_4 на свою користь 7850 грн. позики та судові витрати.

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 25 травня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Зобовязано управління Державного казначейства України в Білопільському районі Сумської області повернути ОСОБА_3 571 грн. 40 коп. судового збору, який був зайво сплачений 05 травня 2015 року згідно з квитанцією №137.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповноту зясування обставин, невідповідність висновків суду фактичним обставинам, порушення норм матеріального і процесуального права, просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вважає помилковим висновок суду про те, що написана відповідачем розписка не є борговим зобовязанням, а свідчить про визнання ним заборгованості по сплаті комунальних послуг за час проживання ОСОБА_4 у її квартирі.

Вказує, що суд безпідставно взяв до уваги покази самого відповідача про складення ним даної розписки під тиском у стані алкогольного спяніння.

У частині зобовязання управління Державного казначейства України в Білопільському районі Сумської області повернути зайво сплачений судовий збір рішення суду не оскаржується.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 надав позивачці ОСОБА_3 розписку від 17 квітня 2015 року, в якій вказав, що зобовязується до 30 квітня 2015 року повернути їй борг у сумі 7850 грн. У розписки тексті також зазначено, що розписка складена у присутності двох свідків: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.5).

На задоволення позову колишньої дружини ОСОБА_4 рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 29 березня 2010 року зобовязано його знятися з реєстраційного обліку з квартири АДРЕСА_1 протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

У випадку не зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_4 на протязі зазначеного строку зобовязано Сектор громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Білопільського РВ ГУМВС України в Сумській області зняти його з реєстраційного обліку з квартири АДРЕСА_1 (а.с.33).

За повідомленням Білопільського РС УДМС в Сумській області від 08 травня 2015 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований з 28 листопада 2013 року по вул.Чапаєва,55 у м.Білопілля Білопільського району Сумської області (а.с.9, 20).

ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_2/а у м.Білопілля (а.с.62, 63), яку винаймав у неї ОСОБА_4 у період з вересня 2011 року по 20 квітня 2015 року, що визнали сторони та підтверджено свідком ОСОБА_5 (матірю позивача) у засіданні суду першої інстанції.

Із довідок обслуговуючих це житло організацій та платіжних квитанцій вбачається, що станом на квітень 2015 року мається заборгованість по сплаті наданих по квартирі комунальних послуг в загальному розмірі 7063 грн. 24 коп. (а.с.26-32).

За таких правильно і з достатньою повнотою встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що всупереч вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України позивачка не довела факту наявності між нею та відповідачем договірних відносин, які врегульовані ст.ст.1046, 1047 ЦК України та є позикою, а заявлені позивачкою до стягнення кошти є заборгованістю по оплаті комунальних послуг орендованого житла, яка виникла за час проживання відповідача у її квартирі, тому правильно не вбачав передбачених ч.1 ст.1049 ЦК України підстав для задоволення позову із заявлених мотивів.

Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують.

Виходячи з визначеного ст.11 ЦПК України принципу диспозитивності суд не вправі самостійно змінювати підстави позову, тому місцевий суд у даній справі не мав законних підстав вирішувати даний спір керуючись нормами, які регулюють правовідносини оренди житла.

За таких обставин не мають правового значення і посилання апелянта на безпідставне врахування показань відповідача про ніби то складення ним розписки під тиском у стані алкогольного спяніння.

Надані ОСОБА_3 апеляційному суду матеріали перевірки її звернень у квітні 2015 року до органу внутрішніх справ (а.с.64, 65) та копія договору на право тимчасового проживання від 01 березня 2011 року (а.с.66) також підтверджують наявність між сторонами спірних правовідносин щодо оренди ОСОБА_4 належної позивачці квартири та оплати за це житло.

Обставини конфлікту між сторонами, що відбувся 25 травня 2015 року та за яким порушено кримінальне провадження (а.с.67, 68) не мають значення для суті спору.

Розрахункові листи відповідача по заробітній платі, з якої утримуються кошти за виконавчими документами (а.с.69-73), на думку колегії суддів, не є належними і достатніми доказами одержання ним позики від позивачки для погашення заборгованості за іншими правочинами.

Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307. ст.ст.308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 25 травня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -