Рішення № 45797738, 23.06.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 219/1779/15-ц

Провадження: № 22ц/778/3936/15

Головуючий у 1-й інстанції: Полтавець Н.З.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Осоцького І.І.,

Суддів: Панкеєва О.В.,

ОСОБА_2

При секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 квітня 2015 року по справі за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа департамент соціального захисту населення в Донецькій області про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою, в якій просить суд ухвалити рішення, яким встановити факт належності їй, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, довідки, виданої обласним державним архівом Житомирської області від 29 квітня 1999 року № 65/П.

В обґрунтування заяви вказала, що в 1943 році її мати, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка м. Житомиру, була насильно вивезена до Німеччини на сільськогосподарські роботи у господаря в с. Мінстершварц. Разом зі своєю матір'ю, сестрою Лідією, ІНФОРМАЦІЯ_3 та братом ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 до Німеччини була насильно вивезена і вона. Дещо пізніше, а саме 16 липня 1944 року її матері, їй, брату ОСОБА_4 та сестрі Лідії у місті Гемюндер (Німеччина) було видано посвідчення переселенців. Підтвердженням тому є довідка обласного державного архіву Житомирської області від 29 квітня 1999 року № 65/П з посвідченням переселенця (німецькою мовою з перекладом), копія довідки про реєстрацію набуття громадянства (німецькою мовою з перекладом), розпорядження (німецькою мовою з перекладом) та наказ (німецькою мовою з перекладом). В той же час в копії посвідчення переселенця виявлені неточності, а саме, дату народження заявника записано з помилкою замість «13.12.39 р.» зазначено «13.11.39 р.». Крім того, її ім'я ОСОБА_3 (ОСОБА_6 - скорочене) зазначено на німецький манер - Регина. Вважає, що зазначаючи її ім'я як Регина, її мати всіляко намагалась огородити її від посягань на її гідність у Німеччині та інтеграції у суспільство іншої країни, що і призвело до трансформації її ім'я. Встановлення факту, що має юридичне значення їй необхідно для встановлення соціальних пільг, які полягають у прагненні отримати статус учасника війни відповідно до п. 5 ч.1 ст. 9 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Вносити будь-які зміни в архівну довідку вона не може, крім встановлення судом факту належності саме їй довідки обласного державного архіву Житомирської області від 29.10.99р. № 65/П.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 квітня 2015 року у задоволені заяви ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення відмовлено.

На вказане рішення суду ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву та встановити факт, що має юридичне значення.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст., ст. 307, 309 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення.

Підставами для зміни рішення суду є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_3 про встановлення факту належності їй, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, довідки, виданої обласним державним архівом Житомирської області від 29 квітня 1999 року № 65/П, суд виходив з того, що доводи заявника про належність їй вказаної довідки не знайшли свого підтвердження та що від встановлення того факту не тягне юридичних наслідків, бо не є підставою отримати статус учасника війни.

Повністю з таким висновком суду погодиться неможливо.

Згідно до п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, щзокрема: належності правовстановлюючих документів особі, призвище, імя, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені у документі, не збігаються з імям, по батькові, призвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або у поспорті.

Отже архівна довідка не відноситься до правовстановлюючих документів, а є лише підставою для видачих таких документів, у даному випадку посвідчення, що особа є жертвою нацистських переслідувань.

Порядком виготовлення та видачі посвідчень, листів талонів на право одержання пільгових проїзних документів (квитків) жертвам нацистських переслідувань N 1467, 27.09.2000 року передбачено, що посвідчення видаються особам, які відповідно до Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" визнані такими, що належать до числа жертв нацистських переслідувань на підставі одного з таких документів: довідки, виданої органами служби безпеки, державними архівами, архівами МВС, Міноборони, архівними установами інших держав; довідки Військово-медичного музею колишнього СРСР (м. Санкт-Петербург); довідки Міжнародної служби розшуку Червоного Хреста; довідки з архівів-музеїв, утворених в місцях розташування колишніх фашистських концтаборів (Освенцім, Бухенвальд, Дахау, Маутхаузен, Равенсбрюк та інші), гетто та інших місцях примусового тримання і примусових робіт у роки Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни, а також архівів іноземних антифашистських організацій; довідки Комісії у справах колишніх партизанів Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років при ОСОБА_6 України.

В окремих випадках посвідчення можуть видаватися також на підставі документів, які містять необхідні відомості про факт нацистських переслідувань, а саме: довідки, витягу з документів особової справи за місцем роботи; довідки з книг руху вихованців дитячих закладів із зазначенням назви цих закладів та часу перебування в них особи, яка звернулася за отриманням посвідчення; свідчення іноземних громадян, які проживають нині у ФРН або в інших державах, про нацистські переслідування особи, яка звернулася за отриманням посвідчення, засвідчених за місцем проживання у відповідних державних органах цих країн.

До документів про факт нацистських переслідувань, складених іноземною мовою, обов'язково додається переклад на українську мову, засвідчений в установленому порядку.

Замість оригіналу документа, який підтверджує факт нацистських переслідувань, до розгляду приймаються копії цих документів, засвідчених у встановленому порядку.

У разі відсутності документів про факт нацистських переслідувань факт і період перебування в місцях примусового тримання встановлюються в судовому порядку.

Отже якщо на підставі вищевказаної довідки органами праці та захисту відмовлено у виданні посвідчення про те, що особа визнана жертвою нацистських переслідувань, ця особа має право в судовому порядку встановити факт і період перебування в місцях примусового тримання.

Наведне слідує із розяснень наданих у п.12 Постанови Пленуму Верховоного Суду України „Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, де зазначено, що при розгляді справи про встановлення відповідно до п.6 ст. 273 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ст. 6-2 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, надаються пільги.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" до інших місць примусового тримання та місць примусових робіт відносяться пересувні загони (команди) з числа мирного населення, які використовувались окупантами для власного захисту під час проведення військових операцій або робіт з розміновування.

З змісту архівної довідки, виданої державним архівом Житомирської області від 29 квітня 1999 року № 65/п про те, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканка м. Житоримира була примусово вивезена до Німеччини, де з 1943 по 1945 рік працювала у хазяїна на сільгоспроботах в с. Мінстершварц і разом з нею находилися діти: Лідія, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, Регіна, ІНФОРМАЦІЯ_5 не слідує, що вказані у довідці особи у період з 1943-по 1945 рік перебували в місцях примусового утримання, визначених нормами ст.ст. 1, 6 Закону України „Про жертви нацистських переслідувань, щоб давало підстави для надання пільг за вказаним Законом України / а.с. 4 /, інших доказів, які б підтверджували цей факт суду надано не було.

Так чином рішення суду підлягає змінити в частині правового обгрунтування відмови у задоволенні заяви ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, бо щодо архівної довідки, яка не належить до правовстановлюючих документів, неможливо встановлювати факт її належності фізичній особі; а щодо можливості встановлення факту і періоду перебування заявника в місцях примусового утримання, тобто вимог із виходом за межі їх заявлення в суді, що дозволено нормами ч.3 ст.234 ЦПК України, - внаслідок недоведеності перебування заявника в місцях примусового утримання, визначених нормами ст.ст. 1, 6 Закону України „Про жертви нацистських переслідувань, щоб давало підстави для надання їй пільг за вказаним Законом України.

Керуючись ст. , ст. 307, 309, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 квітня 2015 рокуу справі змінити в частині правового обгрунтування відмови у задоволенні заяви ОСОБА_3.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: