Ухвала суду № 45797702, 26.06.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 234/952/15-ц

Справа № 22-ц/778/3737/15 Головуючий у 1-й інстанції: Карпенко О.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Савченко О.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

ОСОБА_1,

При секретарі: Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за затримку розрахунку,

за апеляційною скаргою Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 11 березня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що перебував у трудових відносинах з ОКП «Донецьктеплокомуненерго», 08.10.2014 року він звільнений на підставі ст. 36 п.1 КЗпП України. При звільнені йому не виплатили заборгованість по заробітній платі за період часу з 01.05.2014 року по 08.10.2014 року у сумі 13437,92 грн. Посилаючись на зазначені обставини, просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі при звільненні у розмірі 13437,92 грн. і середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 12020,28

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 11 березня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі у розмірі 13437,92 грн., а також 6000 грн. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення ОКП «Донецьктеплокомуненерго» посилається на неповне зясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, порушення норм процесуального права.

Відповідно до розпорядження ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38-14 від 02.09.2014 року про зміну територіальної підсудності судових справ, підсудність даної справи визначена апеляційному суду Запорізької області.

Сторони у судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

У відповідності до статті ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

За змістом статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Конституції України кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно із ст. 21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника. Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про оплату праці" при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно із ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, відповідно до ст. ст. 95, 115, 116 КЗпП України, ст. ст. 21, 30 Закону України "Про оплату праці" відсутність заборгованості перед позивачем із заробітної плати має довести роботодавець, тобто фізична особа, з якою фактично було укладено трудовий договір, а не позивач.

Ухвалюючи у справі судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції керувався ч. 1 ст. 116, ст.117 КЗпП України і виходив з того, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факту невиплати ОСОБА_2 нарахованої заробітної плати за період з травня по жовтень 2014 року в розмірі 13437,92 грн., а тому з комунального підприємства на користь працівника підлягає стягненню вся сума боргу і середній заробіток за час затримки розрахунку у визначеному судом розмірі.

Оскаржуване в апеляційному порядку судове рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України та ґрунтується на зібраних у справі доказах, а тому підстав для його скасування судова колегія не вбачає.

Доводи апеляційної скарги про неповне зясування фактичних обставин справи, недоведеність позову, являються неспроможними.

Факт заборгованості із виплати заробітної плати позивачеві за період з травня по жовтень 2014 року підтверджується довідкою Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» №3/1-9296 від 15 жовтня 2014 року, яка підписана посадовими особами відокремленого підрозділу виробнича одиниця «Єнакієветепломережа» директором ОСОБА_3 і головним бухгалтером ОСОБА_4 і скріплена печаткою підрозділу (а.с.9).

Відомості, викладені в зазначеній довідці відповідачем не оспорені, правильність нарахування сум заробітної плати не спростована. Доказів на підтвердження відсутності заборгованості із заробітної плати відповідачем суду не надано.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позову, та наявності передбачених ст. ст. 116,117 КЗпП України підстав для стягнення з відповідача на користь позивача всієї суми заборгованості і середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 9 жовтня 2014 року і по день ухвалення судового рішення, оскільки остаточний розрахунок не здійснений та існує заборгованість по заробітній платі.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у відповідача первинних бухгалтерських документів у звязку із неправомірним захоплення приміщення його структурного підрозділу не звільняє його від обовязку своєчасної виплати заробітної плати і проведення остаточного розрахунку з працівником у відповідності з вимогами діючого законодавства. Як вбачається із заяви відповідача від 25.12.2014 р. (а.с.34) захоплення майна структурних підрозділів апелянта відбувалося протягом вересня-жовтня 2014 року, а заборгованість із виплати заробітної плати мала місце з травня 2014 року.

Пунктом п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" визначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таке роз'яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Позивач рішення суду першої інстанції в частині зменшення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не оскаржує, а тому відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України в зазначеній частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.

Керуючись ст. ст.307,308,313,317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОКП «Донецьктеплокомуненерго» відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 11 березня 2014 року по цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: