Ухвала суду № 45797574, 23.06.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 234/10667/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 234/10667/14-к Головуючий в 1 інстанції

№ провадження 11-кп/778/647/14 ОСОБА_1

Категорія ст. 121 ч.1, Доповідач в 2 інстанції

ст. 122 ч.1 КК України ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Гриценка С.І.,

суддів Татарінової А.І., Старовойт І.П.,

при секретарі Соляковій С.Г.,

за участю прокурора Мотренко М.В.,

обвинуваченого ОСОБА_3.

захисника адвоката ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Краматорського міського суду Донецької області від 05 грудня 2014 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець м.Краматорська, громадянин України, вул.Магаданська, 20, який має середньо-спеціальну освіту, неодружений, не працюючий, раніше не судимий,

визнаний винним у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.121, ч.1 ст.122 КК України, та призначено покарання:

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань визначено остаточне покарання у виді 6 років 6 місяців, з триманням засудженого у кримінально-виконавчій установі закритого типу .

Постановлено стягнути з ОСОБА_3, на користь Фінансового управління Краматорської міської ради (для перерахування Комунальній міській установі «Міська лікарня № 3») р\р 35420004002307, ГУДКУСУ Донецької області, ОКПО 01990810, МФО 834016 грошові кошти витрачені на лікування ОСОБА_5 в сумі 1717,40 гривень.

Доля речових доказів вирішена в порядку ст.100 КПК України.

Тримається під вартою з 30 січня 2014 року.

ОСОБА_3 визнаний винним у скоєні кримінальних правопорушень за таких обставин.

02 січня 2014 року, приблизно о 16 годині, ОСОБА_3 перебував в гостях у раніше йому знайомих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Магаданська, 29. ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 разом вживали в кімнаті флігеля спиртні напої. Приблизно о 17 годині ОСОБА_5 заснув на підлозі в кімнаті флігеля. Приблизно о 17 годині 15 хвилин в кімнаті флігеля між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на ґрунті раптово виниклих неприязне них відносин, сталася сварка через те, що ОСОБА_3 не захотів йти до дому. В ході сварки у ОСОБА_3, виник умисел, спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6

Реалізуючи свій злочинний умисел, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_6, яка сиділа на ліжку розташованому в кімнаті флігеля, та наніс їй не менш ніж 5 ударів по обличчю та удари по грудній клітині кулаками обох рук.

В результаті навмисних протиправних дій ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_6 були заподіяні тілесні ушкодження, а саме: синці і субконьюктивальні крововиливи обох очей, забійну рану верхньої губи, крайовий перелом коронки 1-го зубу на верхній щелепі з права, садна обличчя, синець правого плеча, які відносяться до легких тілесних ушкоджень; перелом кісток носа, який відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я; закритий перелом 7-го ребра праворуч, який відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Приблизно о 17 годині ОСОБА_5 заснув на підлозі в кімнаті флігеля. Приблизно о 17 годині 30 хвилин ОСОБА_5 прокинувся від того, що ОСОБА_6 гучно кликала на допомогу через те, що ОСОБА_3 спричинив їй тілесні ушкодження. ОСОБА_5, лежачі на підлозі зробив зауваження ОСОБА_3 з приводу його протиправних дій відносно ОСОБА_6 та став підніматися на ноги. В цей час у ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник умисел, спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5

Реалізуючи свій злочинний умисел, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, ОСОБА_3, взяв у руки деревяний табурет, який стояв біля столу в кімнаті флігеля, підійшов до ОСОБА_5, який стояв до нього обличчям та наніс йому один удар табуретом зверху вниз по голові від якого ОСОБА_5 впав на підлогу на праву частину тулуба, а табурет розламався на дві частини. ОСОБА_3 продовжуючи свій злочинний намір, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 взяв частину зламаного табурету та наніс останньому нею не менш ніж один удар зверху донизу в грудну клітину зліва.

В результаті навмисних протиправних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_5 були заподіяні тілесні ушкодження, а саме: садно голови, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень; закриту травму грудної клітки і живота; синець лівої половини грудної клітки в проекції 11-го ребра, закритий уламковий перелом 11-го ребра зліва, лівобічний пневмоторакс, розрив капсули селезінки, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя.

За змістом апеляційної скарги та доповнень до неї ОСОБА_3 заперечує свою вину в скоєнні злочину, мотивуючи свої вимоги щодо скасування вироку та направлення справи на досудове слідство, посилається на те, що потерпілі його обмовили, тілесні ушкодження ОСОБА_6 та ОСОБА_7 він не завдавав, на його думку, суд в порушення вимог КПК України розглянув справу за відсутністю потерпілих, а тому вважає вирок необґрунтованим, а склад суду упередженим. Зазначає, що справа розглядалась неодноразово та різними суддями.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги; думку прокурора щодо законності і обґрунтованості вироку; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обміркувавши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню підлягає частково, а вирок зміні з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачене КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд не допустив цих порушень кримінального процесуального закону при вирішення питання щодо винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень.

Свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122, ч. 1 ст. 121 КК України, суд першої інстанції зробив на підставі доказів, які він дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК України. Суд навів у вироку докладні мотиви прийнятого рішення відповідно до вимог ч.3 ст. 374 КПК України.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого, не викликають сумнівів у правильності висновків суду щодо винуватості особи у скоєні злочинів за обставинами, вказаними у вироку суду першої інстанції, й спростовуються зібраними у провадженні доказами.

Так, в основу обвинувального вироку суд обґрунтовано поклав послідовні показання свідка ОСОБА_8, яка були попереджена про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань, а також приведена до присяги, у відповідності до вимог ст. 352 КПК України, та яка в ході судового розгляду кримінального провадження стверджувала і вказувала, що дійсно тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 02 січня 2014 року умисно заподіяв ОСОБА_3

У судовому засіданні суду першої інстанції, свідок ОСОБА_8 пояснила, що потерпілий ОСОБА_5 є її сином, ОСОБА_6 була невісткою, та померла 22.07.2014 року. ОСОБА_3 їх сусід, часто приходив до її сина, який з ОСОБА_6 жив у флігелі, а вона з цивільним чоловіком в будинку. 02 січня 2014 року вона була вдома, до сина з невісткою прийшов ОСОБА_3, вони вживали спиртні напої. ОСОБА_3 тривалий час не могла відправити до дому, а коли вона покликала чоловіка, то він пішов до дому. Пізніше ОСОБА_3 повернувся до флігеля. Донька ОСОБА_6 прибігла до будинку та стала кричати, що Косик вбиває маму. Вона вискочила на вулицю та побачила, як Косик доганяє ОСОБА_5, і вдарив його табуретом по голові. Вона почала кричати та кликати чоловіка. ОСОБА_3 убіг, а вони викликали швидку та міліцію. Сусід їй розповів, що до нього прибігав ОСОБА_3 і сказав, що він «завалив Бяку». ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в той день вживали спиртні напої. На теперішній час її син перебуває в Бєлгороді Російської Федерації, йому там зробили операцію, зявитися до суду не може з поважних причин.

Винність ОСОБА_3 у вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджуються також показаннями свідка ОСОБА_9, який теж був попереджений про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань та приведений до присяги, та дослідженими у суді письмовими доказами кримінального провадження.

Так, в ході судового розгляду свідок ОСОБА_9 вказував, що 02.01.2014 року ОСОБА_3 випивав спиртні напої разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у флігелі будинку 29 по вул. Магаданська. Коли він вийшов на вулицю, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 були із тілесними ушкодженнями. З їх слів йому стало відомо, що ці тілесні ушкодження їм спричинив ОСОБА_3

Згідно протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 02.01.2014 року, ОСОБА_6 заявила про те, що саме ОСОБА_3 спричинив їй тілесні ушкодження.

Згідно до протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 02.01.2014 року, ОСОБА_5 заявив про те, що ОСОБА_3 спричинив йому тілесні пошкодження.

Відповідно до даних довідки травмпункту № 26 від 02.01.2014 року у ОСОБА_6, виявлено закритий перелом 7 ребра справа, закритий перелом кісток носу, забої, садна грудної клітини, голови.

Відповідно до даних довідки травмпункту № 27 від 02.01.2014 року у ОСОБА_5 виявлена забійна рана голови.

З протоколу огляду місця події від 02.01.2014 року вбачається, що в ході огляду було виявлено плями бурого кольору на частині табуретки, на підлозі в кухні, на килимі та на подушці у спальній кімнаті.

У відповідності до протоколу огляду предмету від 15.01.2014 року, було оглянуто дерев'яний табурет з двох частин з плямами бурого кольору.

Згідно карти виїзду швидкої допомоги від 02.01.2014 року № 63 у ОСОБА_6 було встановлено попередні діагнози - перелом кісток носу, перелом нижньої щелепи.

Згідно карти виїзду швидкої допомоги від 02.01.2014 року №72 у ОСОБА_5 було встановлено попередні діагнози забита рана голови, перелом носу.

У відповідності до висновку експерта за № 15 у ОСОБА_6 було виявлено: синці і субконьюктивальні крововиливи обох очей, забійну рану верхньої губи, крайовий перелом коронки 1-го зубу на верхній щелепі з права, садна обличчя, синець правого плеча, які утворилися від дії тупих предметів , можливо, у визначений термін та відносяться до легких тілесних ушкоджень; перелом кісток носа, який утворився від одного впливу тупого предмета, можливо , в зазначений термін і відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, яке вимагає для свого загоєння термін лікування понад 6-ти, але менше 21-го дня (3-х тижнів); закритий перелом 7-го ребра праворуч, садна грудної клітки, які утворилися від дії тупих предметів, можливо в зазначений термін, і відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які вимагають для свого загоєння тривалий термін лікування понад 21-го дня (3-х тижні). Можливість утворення даних тілесних ушкоджень при вільному падінні з положення стоячи виключається. Дані пошкодження утворилися в результаті не менше 4-5 ти впливи тупими предметами в область обличчя, не менш 2-х впливів в область грудної клітини. В момент спричинення тілесних ушкоджень потерпіла знаходилась передньою частиною тіла до нападника.

Згідно висновку експерта № 5 у ОСОБА_5 було виявлено: садно голови, яке утворилося від одної ковзної дії тупого предмета або удару об такий і відноситься до легких тілесних ушкоджень; закриту травму грудної клітки і живота; синець лівої половини грудної клітки в проекції 11-го ребра, закритий уламковий перелом 11-го ребра зліва, лівобічний пневмоторакс, розрив капсули селезінки (наявність в черевневій порожнині 1,4 л згустків крові), які утворилися від однієї дії тупого предмета, можливо, в зазначений термін і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя. В момент спричинення тілесних ушкоджень потерпілий міг бути звернений лівою половиною тіла до нападника. Можливість появлення даних тілесних ушкоджень внаслідок самовільного падіння з положення стоячи виключено.

У відповідності до протоколу проведення слідчого експерименту від 22 січня 2014 року за участю експерта ОСОБА_10, потерпілої ОСОБА_6А та відеозапису даної слідчої дії, який був переглянутий у судовому засіданні судом першої інстанції, потерпіла вказала, що ушкодження їй спричинив ОСОБА_3 та пояснила, яким чином ОСОБА_3 заподіяв їй тілесні ушкодження, та яку кількість ударів, на її погляд, він наніс.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 22 січня 2014 року за участю експерта ОСОБА_10 та потерпілого ОСОБА_5, останній вказав як саме ОСОБА_3 наносив йому удари та, в які саме частини тіла.

Згідно до висновку експерта № 21, судово-медична експертиза не виключає можливість утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 при обставинах, на які вона вказала в ході проведення за її участю слідчого експерименту, однак при цьому тілесні ушкодження утворились внаслідок значно меншої кількості ударних впливів, ніж вказала ОСОБА_6.

Згідно до висновку експерта № 25, судово-медична експертиза не виключає можливість утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 при обставинах на які він вказав в ході проведення за його участю слідчого експерименту.

Отже, висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, за наведених у вироку обставин, ґрунтуються на повному, всебічному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, з дотриманням вимог ст.91 КПКУкраїни та підтверджені сукупністю належних, допустимих, достовірних доказів, досліджених судом і яким суд з точки зору достатності та взаємозвязку дав належну оцінку.

Підстави, передбачені ч.3 ст. 404 КПК України, для повторного дослідження доказів в апеляційній інстанції відсутні.

Суд першої інстанції також перевірив доводи обвинуваченого приведені на свій захист у суді першої інстанції, які є тотожними доводам апеляційної скарги, де він наполягав на своїй непричетності до заподіяння тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_6 і ОСОБА_5, та визнав їх необґрунтованими, а заперечення своєї вини обвинуваченим вірно розцінив, як позицію захисту.

Суд обґрунтовано послався на те, що при проведені амбулаторної судово-психіатричної експертизи, обставини справи були встановлені зі слів ОСОБА_3, де він зазначав, що 02.01.2014 року до нього прийшли ОСОБА_5 та ОСОБА_6, поздоровити з Новим Роком. Вони втрьох продали горіхи та купили пляшку горілки, по дорозі зустріли знайомого ОСОБА_8, учетвером випили пляшку горілки, купили ще одну та пішли до ОСОБА_5 до дому, пізніше купили ще одну пляшку. Взагалі випили приблизно 2 літра горілки, усі були нетверезі. Між ними виник конфлікт, внаслідок якого вони почали наносити удари друг другу по обличчю та тулубу. ОСОБА_6 заступилась за ОСОБА_5 та також кілька разів ударила його по спині, в процесі конфлікту ОСОБА_5 схватив табурет та наніс йому удар по голові, він його табуретом не бив. Після цього він вискочив на вулицю, пізніше приїхала міліція та його забрали .

Однак, відповідно до висновку експерта № 32 у ОСОБА_3 будь-яких тілесних ушкоджень, які б могли утворитися в строк 02.01.2014 року, не виявлено.

Крім того, відповідно до висновку експерта № 494 на табуреті знайдено кров, яка могла належати як ОСОБА_5 так і ОСОБА_6, присутність крові ОСОБА_3 можлива лише у вигляді домішок.

При судовому розгляді не були встановлені підстави, з яких потерпілі та свідки могли обмовити ОСОБА_3 та на них відсутні посилання у апеляційній скарзі. Докази винуватості особи, на які посилається суд першої інстанції, при апеляційному розгляді сумнівів у їх достовірності не викликали, клопотання до суду першої інстанції про їх виключення з числа доказів відсутні.

При судовому розгляді було встановлено, що потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не прибули за викликом до суду, з причин, які відповідно до вимог ст. 138 КПК України, є поважними. Відповідно до свідоцтва №788923 ОСОБА_6 22 липня 2014 року померла (т. 1 а.с. 217). Суд не мав можливості застосувати до потерпілого ОСОБА_5 такий захід забезпечення кримінального провадження, як привід.

ОСОБА_5 відсутній у місці проживання та за відомостями міліції та свідка ОСОБА_8 він перебуває з вересня 2014 року у Російській Федерації, де за поясненнями вказаного свідка у суді першої інстанції, йому зробили операцію, що обєктивно унеможливлює зявлення особи за викликом до суду (т.1 а.с. 215, 216, 245). За таких обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції розглянув справу без потерпілих з дотриманням вимог ст. 325 КПК України.

Згідно матеріалів кримінального провадження ухвалами від 02 липня 2014 року та 09 жовтня 2014 року колегій суддів судових палат з розгляду кримінальних справ апеляційних суддів Донецької області та Запорізької області, у відповідності до вимог Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у звязку з проведенням антитерористичної операції» та ст.ст. 32, 34 КПК України кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 направлялось з одного до іншого суду ( т.1 а.с. 156, 210).

З урахуванням викладеного, колегія судів приходить до висновку, що винність ОСОБА_3 судом першої інстанції встановлена обґрунтовано, підстави для висновку про упередженість суду першої інстанції відсутні.

За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_3 за ч.1 ст. 121 КК України та ч.1 ст. 122 КК України є правильною.

У мотивувальний частині вироку суд зазначав закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений та вірно вказав, що його дії підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоровя або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину, та, як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння. Між тим, в мотивувальній частині суд постався на диспозицію ст. 121 КК України , але помилково при кваліфікації дій особи замість ч.1 ст. 121 КК України вказав на ч.1 ст. 122 КК Україні, що підлягає виправленню при апеляційному розгляді, оскільки висновки суду щодо саме такої кваліфікації дій ОСОБА_3 не викликають сумнівів, та є технічною помилкою, і слід вважати, що дії особи кваліфіковані судом за ч.1 ст. 121 КК України.

Призначаючи покарання, суд першої інстанції врахував дані про особу винного, який за висновками акту амбулаторно судово-психіатричної експертизи № 158 є осудним, суд першої інстанції врахував ступінь суспільної небезпечності кримінальних правопорушень, одним з яких є- умисне спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень інваліду 2-ї групи з дитинства. Як обтяжуючу покарання обставину, суд визнав скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Також, як вбачається з вироку, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд також врахував факт, що ОСОБА_3 у скоєному не розкаявся та свою провину не визнав, що не в повній мірі узгоджується з положеннями ст. 65, 67 КК України, та вплинуло на остаточне покарання, призначене судом за сукупністю злочинів. За таких обставин, відповідно до вимог ст. 408 КПК України, судова колегія вважає за можливе змінити вирок у частині призначення остаточного покарання, погодившись з видом та розміром покарання, призначеного судом першої інстанції за кожний злочин, а саме за ч.1 ст. 122 КК України 3 роки позбавлення волі , за ч.1 ст. 121 КК України 5 років позбавлення волі, та на підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді 5 років позбавлення волі.

На погляд колегії суддів, таке покарання є необхідним й достатнім для виправлення та попередження нових злочинів та буде відповідним ступені тяжкості кримінальних правопорушень і особі обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 408 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Краматорського міського суду Донецької області від 05 грудня 2014 року відносно ОСОБА_3 змінити, виправити технічну помилку, яка допущенна у мотивувальній частині вироку при кваліфікації дій ОСОБА_3, та вважати, що дії обвинуваченого кваліфіковані судом за ч.1 ст. 121 КК України та ч. 1 ст. 122 КК України.

Вирок змінити в частині призначення остаточного покарання. На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Касаційна скарга може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді: 1 2 3