Рішення № 45797258, 17.06.2015, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

17.06.2015

Справа № 337/7567//14-ц

Провадження № 2/337/125/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя

у складі: головуючого судді Гнатик Г.Є.

при секретарі Жевакіній Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, моральної шкоди, судових витрат,

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду із вказаним позовом.

У позові вказала, що 12.07.2012 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 .В. було укладено та зареєстровано договори купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку, реєстраційні записи №5852 і № 5849. Предметом договору була земельна ділянка, загальною площею 0,0750 га та житловий будинок, загальною площею 211,9 кв. метрів по вул. Степовій, 61 сел. Сонячного Запорізького району Запорізької області, які належали відповідачеві на праві власності. 12.07.2012 року між нею і ПАТ «ЮНЕКС БАНК» був укладений іпотечний договір, за яким вона отримала кредитно-фінансову допомогу. Порядок здійснення таких дій передбачає попередню сплату податків ( 5 %), які відповідно до договору повинен був сплатити відповідач з доходів від продажу вказаного майна, відповідно до п. 167.2 ст. 167 та пункту 172.2 ст. 172 Податкового кодексу України. Загальна сума податку склала 40000 грн. Відповідач просив її сплатити таку суму, оскільки раніше отримані ним грошові кошти, він вже витратив. Вказану суму вона сплатила, але відповідач, при перерахунку коштів, отриманих від ПАТ «ЮНЕКС БАНК», забрав собі усі грошові кошти. До теперішнього часу відповідач грошові кошти у сумі 40000 грн. їй не повернув, тому просила стягнути з ОСОБА_2 40000 грн. сплаченого нею податку, який повинен був сплачувати він, 320 грн. суму комісії за сплату 40000 грн., стягнути 10000 грн. моральної шкоди, судові витрати покласти на відповідача.

У судовому засіданні позивачка позов підтримала. Суду пояснила, що до укладання договорів купівлі-продажу земельної ділянки і житлового будинку, вона сплатила частково ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 800000 грн. У день укладання угод купівлі-продажу земельної ділянки і житлового будинку, їх було повідомлено нотаріусом, що ОСОБА_2 повинен сплатити податок, оскільки він відчужує нову нерухомість протягом нетривалого часу, податок повинен бути сплачений до укладання угод купівлі-продажу. ОСОБА_2 сплачувати податок відмовився, попросив сплатити, казав, що потім гроші їй поверне. Вона узгодила оплату з нотаріусом, бо хвилювалася, що вже частину грошових коштів сплатила, а угоди можуть не бути укладені, також у цей період вона знаходилася у стані вагітності, майже переїхала проживати у цей будинок і чекала народження дитини, ОСОБА_2, вже знаходячись у нотаріуса поставив її перед фактом необхідності сплати податку, який повинен був сплачувати сам, кажучи, що якщо вона не сплатить податок, то і угоди купівлі- продажу укладені не будуть. Вона через касу сплатила 9000 грн. і 31000 грн., квитанції були від імені ОСОБА_2, які вона віддала нотаріусу, лише після цього було оформлено договори купівлі- продажу будинку і земельної ділянки. До теперішнього часу ОСОБА_2 грошові кошти їй не повернув, тому просить задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечує. Суду пояснив, що на його імя було оформлено земельну ділянку по вул. Степовій,61 у сел.. Сонячному Запорізького району Запорізької області. На цій земельній ділянці його знайомий ОСОБА_3 побудував будинок, він його і продавав. До цього він сам продав у 2009 році будинок у сел.. Сонячному. З покупцем ОСОБА_1 він не спілкувався, ніяких грошових коштів від неї не отримував, їх не бачив, лише знаходячись у нотаріуса підписав договори купівлі-продажу будинку і земельної ділянки. За земельну ділянку ОСОБА_3 обіцяв повернути йому грошові кошти, коли продасть будинок і землю. Будинок і земельна ділянка продавалися за 1 млн.40 тис грн. У нотаріальній конторі нотаріус повідомила його, що йому необхідно сплатити податок, але він нікого не уповноважував його сплачувати. З договорами купівлі- продажу він до їх підписання був ознайомлений, їх читав, умови їх його задовольняли, після чого він обидва договори підписав. Це відбувалося до проведення повного розрахунку позивачкою. Оскільки будинок продавав ОСОБА_3, проти задоволення позову заперечує.

Представник відповідача ОСОБА_2- ОСОБА_4 заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачку ніхто, у тому числі і відповідач не уповноважував сплатити суму податку, вона їх сплатила за власної ініціативи, а тому підстав для повернення їй грошових коштів не має. Крім того, позовні вимоги позивачки у частині стягнення суми моральної шкоди, нею не доведені. Просить позовні вимоги у повному обсязі залишити без задоволення.

Свідок ОСОБА_5- приватний нотаріус Запорізького нотаріального округу у судовому засіданні пояснила, що право власності у ОСОБА_2 на земельну ділянку, як окремий обєкт, виникло після розподілу земельної ділянки між співвласниками і присвоєння земельній ділянці окремого кадастрового номеру. Ця земельна ділянка знаходилася у його власності менше ніж три роки, тому ОСОБА_2, при відчуженні земельної ділянки і будинку, повинен був сплатити податок у розмірі 5%, відповідно до Податкового кодексу України. Вона розяснила сторонам про необхідність сплати податку і з їх розмови зрозуміла, що сплачувати буде покупець. Крім того, покупець запитувала у неї, чи можливо вказати у квитанції про сплату податку, що сплачує його саме вона. Вона розяснила ОСОБА_1 про ризики у разі сплати нею податку, бо податок повинен був сплачувати продавець. Квитанції про сплату сум податку надавала їй покупець ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що право власності на земельну ділянку і житловий будинок по вул.. Степовій, 61 у сел.. Сонячному Запорізького району Запорізької області було зареєстровано за ОСОБА_2 Він придбав у нього земельну ділянку у 2009 році, але договору купівлі- продажу не має, він не укладався. Вони усно домовилися з ОСОБА_2, що він побудує на земельній ділянці будинок, продасть його, потім сплатить йому грошові кошти за земельну ділянку. Про продаж будинку і землі він спілкувався з агенцією нерухомості і вперше житловий будинок оглядала мати ОСОБА_1, вдруге вони оглядали будинок усією сімєю. Вони домовилися про продаж будинку і земельної ділянки за 130000 доларів США і про те, що усі податки сплачує покупець. Будинок продавав ОСОБА_2, бо будинок оформлений на його імя, на себе будинок він не оформлював з метою економії грошових коштів. Документи для продажу будинку, готував він. ОСОБА_2 написав ОСОБА_1 розписку і ОСОБА_2 отримав він неї грошові кошти повністю за будинок. У договорах купівлі-продажу вказані суми вартості менші, ніж ті, за які було продано нерухомість з метою сплати податків у меншому розмірі.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачки, відповідача, представника відповідача, свідків, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню у звязку з наступним.

12.07.2012 року між позивачкою ОСОБА_1 і відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір купівлі- продажу житлового будинку № 61 по вул.. Степовій у с.Сонячному Запорізького району Запорізької області, вартість якого склала 620000 грн. ( а.с. 19-22) і договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0750 га, розташованої за адресою: с.Сонячне, вул.. Степова, 61 Запорізького району Запорізької області ( а.с. 26-27). Продавцем житлового будинку і земельної ділянки був їх власник ОСОБА_2, оскільки право власності на вказані обєкти нерухомості було зареєстровано саме за ним, що підтвердили у судовому засіданні позивачка і відповідач, та вказане підтверджується витягами з державного реєстру правочинів ( а.с. 23, 28).

Доводи відповідача ОСОБА_2 і свідка ОСОБА_3, про те, що житловий будинок побудований саме ОСОБА_3 і саме він його продав позивачці, бо земельну ділянку він купив у ОСОБА_2, спростовуються матеріалами справи, які вказані вище, так як право власності за ОСОБА_3 на житловий будинок і земельну ділянку за вказаною адресою, набуто не було, відповідно до вимог діючого законодавства.

Також їх доводи у цій частині спростовуються п.5.3 укладеного договору купівлі- продажу житлового будинку від 12.07.2012 року, відповідно до якого учасники угоди- Нікольський С.В. і ОСОБА_1 стверджували, що цей договір відповідає їх дійсним намірам і не носить характеру фіктивного чи удаваного правочину ( а.с.19-22); п.6 договором купівлі-продажу земельної ділянки від 12.07.2012 року, де ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купила земельну ділянку, вільну від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб; п. 9 вказаного договору, у якому ОСОБА_2 стверджує, що земельна ділянка до моменту укладання цього договору нікому іншому не продана, не подарована, іншим особам не відчужена та інше; п. 13, за яким сторони стверджують, що цей договір відповідає дійсним намірам сторін, не є фіктивним, уявним, зловмисним, удаваним, не є наслідком помилки, насильства, обману та тяжких обставин ( ас.26-27).

Крім того, грошові кошти у сумі 40000 грн., сплачені ОСОБА_2 гр.. ОСОБА_6 ( матірю позивачки) 11.04.2012 року; грошові кошти у сумі 196000 грн. сплачені ОСОБА_2 гр.. ОСОБА_1 12.07.2012 року; грошові кошти сплачені Ні кольському С.В. гр.. ОСОБА_1 12.07.2012 року у сумі 130000 доларів США, були отримані саме ОСОБА_2, що вбачається з розписок, написаних ОСОБА_2 ( а.с.79-81), та повністю протиречить поясненням ОСОБА_2 у судових засіданнях про те, що ніяких грошових коштів за будинок і земельну ділянку він не отримував.

Як пояснила у судовому засіданні позивачка ОСОБА_1, що до укладання договорів купівлі-продажу земельної ділянки і житлового будинку, вона сплатила частково ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 800000 грн. У день укладання угод купівлі-продажу земельної ділянки і житлового будинку, їх було повідомлено нотаріусом, що ОСОБА_2 повинен сплатити податок, оскільки він відчужує нову нерухомість протягом нетривалого часу, податок повинен бути сплачений до укладання угод купівлі-продажу. ОСОБА_2 сплачувати податок відмовився, попросив її сплатити, казав, що потім гроші їй поверне. Вона узгодила сплату з нотаріусом, бо хвилювалася, що вже частину грошових коштів сплатила, а угоди можуть не бути укладені, також у цей період вона знаходилася у стані вагітності, майже переїхала проживати у цей будинок і чекала народження дитини, ОСОБА_2, вже знаходячись у нотаріуса поставив її перед фактом необхідності сплати податку, який повинен був сплачувати сам, кажучи, що якщо вона не сплатить податок, то і угоди купівлі- продажу укладені не будуть. Вона через касу сплатила 9000 грн. і 31000 грн., квитанції були від імені ОСОБА_2, які віддала нотаріусу, лише після цього було оформлено договори купівлі- продажу будинку і земельної ділянки.

У судовому засіданні ОСОБА_2 підтвердив факт сплати податків саме ОСОБА_1 у сумі 40000 грн., при цьому, представник відповідача наполягав на тому, що сплачувати податок у вказаній сумі ніхто ОСОБА_1 не уповноважував.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5- приватний нотаріус Запорізького нотаріального округу пояснила, що право власності у ОСОБА_2 на земельну ділянку, як окремий обєкт, виникло після розподілу земельної ділянки між співвласниками і присвоєння земельній ділянці окремого кадастрового номеру. Ця земельна ділянка знаходилася у його власності менше ніж три роки, тому ОСОБА_2, при відчуженні земельної ділянки і будинку, повинен був сплатити податок у розмірі 5%, відповідно до Податкового кодексу України. Вона розяснила сторонам про необхідність сплати податку і з їх розмови зрозуміла, що сплачувати буде покупець. Крім того, покупець запитувала у неї, чи можливо вказати у квитанції про сплату податку, що сплачує його саме вона. Вона розяснила ОСОБА_1 про ризики у разі сплати нею податку, бо податок повинен був сплачувати продавець. Квитанції про сплату сум податку надавала їй ОСОБА_1

Відповідно до п. 5.6 договору купівлі-продажу житлового будинку ( а.с.19-22), продавцю розяснені вимоги пункту 167.2 ст. 167 та пункту 172.2 ст. 172 Податкового кодексу України та відомо про його обовязок сплатити податок з доходів від продажу зазначеного нерухомого майна, а також п. 17 договору купівлі- продажу земельної ділянки від 12.07.2012 року ( а.с. 26-27).

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 пояснював, що до підписання договорів купівлі-продажу будинку і земельної ділянки, він був ознайомлений з текстами договорів, їх читав, умови їх його задовольняли, після чого він обидва договори підписав, з чого вбачається, що відповідач погодився з їх умовами, у тому числі і з обовязком щодо сплати податків за відчужувану нерухомість, відповідно до Податкового кодексу України.

Як пояснила у судовому засіданні позивачка ОСОБА_1, саме вона сплатила замість ОСОБА_2 податки у загальній сумі 40000 грн., що у судових засіданнях підтвердив відповідач ОСОБА_2 і свідок ОСОБА_5- приватний нотаріус, за вказаних вище обставин.

З викладеного вище вбачається, що саме вказаними діями ОСОБА_2, ОСОБА_1 опинилася в таких обставинах, за яких була змушена сплатила податок у сумі 40000 грн. замість ОСОБА_2, який він, як продавець, відповідно до ст.172 Податкового кодексу України, повинен був сплатити при укладанні угод купівлі- продажу будинку і земельної ділянки.

Ні відповідач, ні його представник, не надали суду жодних доказів, які спростовували б доводи позивачки та свідка у цій частині.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи ( потерпілого) без достатньої правової підстави ( безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Враховуючи викладені вище обставини, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 у частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 сплачених сум податку у розмірі 31000 грн. і 9000 грн., а також сплачених сум: 248 грн. і 72 грн. комісій при прийому платежів, підлягають повному задоволенню.

Позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 у частині стягнення 10000 грн. моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки завдання моральної шкоди відповідачем позивачкою не доведено.

Крім того, позивачка просить покласти на відповідача судові витрати, які становлять суму сплати судового збору у розмірі 503 грн. 20 коп.

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума сплаченого судового збору у розмірі 402 грн. грн.. 20 коп.

Керуючись ст.ст.1212 ЦК України, ст.ст. 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІПН НОМЕР_1), який зареєстрований і проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1, 09.06.1981 троку народження (ІПН НОМЕР_2), яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 40000 грн. ( сорок тисяч грн.) сплачених як податок, 320 грн. комісії за прийом платежів, а всього 40320 грн. ( сорок тисяч триста двадцять грн.).

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів через Хортицький районний суд м.Запоріжжя.

Суддя: Г.Є. Гнатик