Постанова № 45788906, 25.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19661/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участю секретаря: Козлової І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2015 у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

ФОП ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0039591701, № 0039601701 від 07.08.2014.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2015 клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про закриття провадження у справі задоволено, закрито провадження в адміністративній справі в частині вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0039591701 від 07.08.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2015 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено правомірності віднесення до складу валових витрат витрати, в розмірі 5242,00 грн без підтверджуючих документів на оплату товарів (робіт, послуг) та витрати в розмірі 217 819,00 грн, які безпосередньо не пов'язані з веденням підприємницької діяльності та отриманням доходу за 2012 рік та в розмірі 55 778,00 грн без підтверджуючих документів на оплату товарів (робіт, послуг) та витрати в розмірі 288 866,00 грн, які безпосередньо не пов'язані з веденням підприємницької діяльності та отриманням доходу за 2013 рік, що свідчить про правомірність донарахування податковим органом позивачу сум податку з доходів фізичних осіб із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями - рішеннями.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу № 1027 від 27.06.2014 та направлень від 14.07.014 № 700/26-52-17-01, № 701/26-52-17-01, № 702/26-52-17-01, ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог, податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.

Під час проведення контрольного заходу працівниками податкового органу встановлено порушення позивачем вимог, зокрема:

- підпунктів п. 177.2, п. 177.4. ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого ФОП ОСОБА_2 занижено суму чистого оподатковуваного доходу за 2012 рік на 254 641,00 грн, за 2013 рік - на 349 628,00 грн та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 40 053,82 грн за 2012 рік та в сумі 55 936,36 грн за 2013 рік, всього - 95 990,18 грн Донараховано в бюджет податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 95 990,18 грн.

Виявлення під час перевірки вказаного порушення стало підставою для винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0039601701 від 07.08.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування за основним платежем у сумі 95 990,18 грн та штрафними (фінансовими) санкціями 23 997,55 грн.

Не погоджуючись із даним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку та подав відповідні скарги до Головного управління Міндоходів у м. Києві від 17.08.2014 (вх. № 6623/0) та від 20.08.2014 (№ 6624/0).

За результатами такого оскарження Головним управлінням Міндоходів у м. Києві прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги № 2363/0/26-15-10-09-25 від 17.10.2014, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Позивачем подана скарга до Державної фіскальної служби України, за результатами якої 10.11.2014 ДФСУ прийнято рішення № 2392/0/99-99-10-01-03-14, яким залишено без змін рішення про результати розгляду скарги від 17.10.2014 та податкове повідомлення-рішення № 0039601701 від 07.08.2014.

Не погоджуючись з висновками податкового органу, які стали підставою для збільшення грошових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач в період з 01.01.2011 по 31.12.2011 перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, в період з 01.01.2012 по 31.12.2013 перебував на загальній системі оподаткування, обліку та звітності. Позивач здійснював свою діяльність у сфері надання в оренду власного нерухомого майна, а саме: складських приміщень, та у сфері оптової торгівлі дверними полотнами. В період з 01.01.2011 по 31.12.2013 ОСОБА_2 не реєструвався платником ПДВ.

Так, висновок податкового органу про розбіжність між задекларованими сумами валового доходу та фактично отриманими прибутками за 2012 рік та за 2013 рік, ґрунтується на тому, що за результатами перевірки книги обліку доходів та витрат, видаткових накладних, списаних коштів з розрахункового рахунку, актів виконаних робіт, рахунків фактур, встановлено, що задекларовані суми витрат, пов'язаних з одержання доходу за 2012 рік та 2013 рік не відповідають розміру фактичних сум валових витрат.

Тобто, податковий орган дійшов висновку, що понесені позивачем витрати документально не підтверджено та не підтверджено їх використання в підприємницькій діяльності.

Для встановлення факту реальності понесених позивачем валових витрат необхідно встановити: обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача.

Висновки податкового органу на підтвердження факту щодо безпідставності віднесення ОСОБА_2 до валових витрат, витрати на загальну суму 223 061 грн за 2012 рік, та 344 644 грн у 2013 році ґрунтуються на відсутності у ОСОБА_2 підтверджуючих документах на певні товари, віднесені ним до витрат, та не підтверджено їх використання в підприємницькій діяльності.

Згідно з реєстраційними даними, видами діяльності ОСОБА_2 за КВЕД є Виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів (16.23), Будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20), Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (46.73), основний вид діяльності - надання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна (68.20).

У зв`язку з тим, що основним видом діяльності позивача є надання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна (68.20 КВЕД) і він здійснює цю діяльність за рахунок власного майна, то витрати були здійснені саме для придбання будівельних матеріалів та виконання робіт спрямованих на поліпшення цього майна.

На підставі ст. 14, п. п. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 ПК витрати на будівельні матеріали, а саме: брус, вироби з дерева у 2012 році на суму 223 061 грн та витрати у 2013 році в сумі 288 866, 00 грн на будівельні матеріали віднесено до складу загальновиробничих витрат, оскільки придбані для експлуатації та ремонту основних засобів та використання у господарській діяльності.

В акті перевірки зазначено, що за 2012 рік позивач заявив про суми в розмірі 285 885, 00 грн, в тому числі матеріали - 223 060, 00 грн, витрати на заробітну плату - 11 695, 00 грн, інші включаючи вартість робіт та послуг - 51 129, 00 грн, що підтверджується також декларацією за 2012 рік, за 2013 рік позивачем заявлено про суми витрат за цей рік в розмірі 470 199, 00 грн, в т.ч.: товарно-матеріальні цінності - 359 952, 00 грн, витрати на заробітну плату - 9 524, 00 грн, інші, включаючи вартість робіт та послуг - 100 723, 00 грн, що підтверджується уточнюючою декларацією за 2013 рік.

За результатами перевірки за 2012 рік податковим органом встановлено, що суми витрат, пов`язаних з одержанням доходу визначена 62 824, 00 грн, в т.ч. вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції 0, 00 грн, витрати на заробітну плату - 11 695, 00 грн, інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг - 51 129, 00 грн.

Тобто, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві помилково не врахувала в повному обсязі матеріали на суми 223 060, 00 грн, з підстав, що нібито 5 242, 00 грн, не підтверджені первинними документами.

При цьому, проводячи перевірку за 2013 рік податковим органом встановлено, що сума витрат, пов'язаних з одержанням доходу визначена 125 555, 00 грн, в т.ч.: вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції - 27 320, 00 грн, витрати на заробітну плату - 9 524, 00 грн, інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг - 88 711, 00 грн.

В даному випадку, ДПІ не врахувала як витрати частково ТМЦ на суму 332 632, 00 грн та частково інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг на суму 12 012, 00 грн, з підстав не підтвердження первинними документами суми 55 778, 00 грн.

Однак, в акті перевірки контролюючим органом не зазначено, які саме операції не підтверджені первинними документами, немає конкретних посилань на товари/матеріальні цінності, кошти за придбання яких, на думку податкового органу, безпідставно віднесені ФОП ОСОБА_2 до валових витрат та які не підтверджені первинними документами.

Позивачем підтверджено належними первинними документами витрати, віднесені до групи інші витрати, в тому числі роботи, послуги за 2013 рік, витрати за 2012 рік, віднесені до групи «матеріали» (в декларації за 2013 рік), витрати віднесені до групи ТМЦ за 2013 рік, списання ТМЦ на ремонт будівель та споруд, що надаються в оренду та використання інструментів при проведенні ремонту.

В матеріалах справи наявні акти на списання ТМЦ на проведений ремонт будівель та споруд, що надаються в оренду та використання інструментів при проведенні ремонту за 2012-2013 роки.

Надані позивачем первинні документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, а отже підтверджують правомірність включення до валових витрат вартість матеріалів для відновлювальних та ремонтних робіт.

На виконання частини другої статті 71 КАС України відповідачем не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0039601701 від 07.08.2014.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2015 скасувати та ухвалити нову, якою позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 0039601701 від 07.08.2014.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено: 26.06.2015.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.