Ухвала суду № 45788892, 26.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"26" травня 2015 р.

справа № 804/8351/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Юрко І.В.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 р. у справі № 804/8351/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнично-комунальне підприємство "Техпроменерго"

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У червні 2014 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0004391504 від 10.12.2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб в сумі 244540,08 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 45852,22 грн..

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 р. позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що приймаючи податкове повідомлення-рішення, податковий орган незаконно здійснив втручання у договірні відносини між ТОВ "ВКП "Техпроменерго" та Дніпропетровською міською радою, хоча ці повноваження, за чинним законодавством України, передбачені тільки для сторін таких цивільно-правових (господарських) договорів. Відповідачем належним чином не доведено відповідність встановлених порушень дійсним обставинам справи, а позивачем наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Зокрема, відповідач зазначив, що орендна плата за землю по вул. Московська, 11, площею 0,0294 га., на 2010 рік (починаючи з 01.07.2010 року) занижена на 583,37 грн., сума незадекларованої орендної плати за землю за дану земельну ділянку згідно з вимогами п.276.3 ст.276 ПК України складає на 2011 рік - 17509,71 грн., на 2012 рік -17509,71

грн. Орендна плата за землю по вул.Московська, 15, площею 0,1759га., на 2010 рік (починаючи з 01.07.2010 року) занижена на 3490,33 грн., сума незадекларованої орендної плати за землю за дану земельну ділянку згідно з вимогами п.276.3 ст.276 ПК України складає на 2011 рік - 104760,33 грн., на 2012 рік -104760,33 грн. Таким чином, ТОВ "ВКП "Техпроменерго" в порушення ст.21 ЗУ "Про оренду землі" від 06.10.1998р. № 161-XIV (в редакції, що діяла до 01.01.2011 року) занижено суму орендної плати за земельні ділянки за 2010 рік - 4073,40 грн. та в порушення п.п 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 та п. 276.3 ст. 276 ПК України занижено суму орендної плати за 2011 рік на 122270,04 грн., за 2012 рік на 122270,04 грн., (загальна сума заниження орендної плати за земельні ділянки за перевіряємий період складає 248613,78 грн.).

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скарг підтримав, просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову – про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем у період з 10.10.2013 р. по 23.10.2013 р. проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 06.11.2013 р. № 837/2201/32176120. Згідно висновків акту від 06.11.2013 р. № 837/2201/32176120 відповідачем, зокрема, встановлено порушення п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 та п.276.3 ст.276 ПК України, внаслідок чого позивачем занижено суму орендної плати за землю у сумі 248613,78 грн., у т.ч. за 2011 рік на 122270,04 грн., за 2012 рік – 122270,04 грн.

До зазначеного висновку відповідач прийшов на підставі наступного.

Так, між ТОВ "ВКП "Техпроменерго" та Дніпропетровською міською радою укладено договори оренди землі від 02.12.2009 року (державна реєстрація 14.01.2010 року за №041010400015) площею 0,0294 га. та від 02.12.2009 року (державна реєстрація 14.01.2010 року за №041010400016) площею 0,1759 га.. Ці земельні ділянки віднесені до земель історико-культурного призначення та надані були позивачу для використання в цілях, що не пов'язані з їх функціональним призначенням.

Оскільки земельні ділянки віднесені до земель історико-культурного призначення, відповідач дійшов до висновку, що позивачем при розрахунку орендної плати в порушення п.276.3 ст.276 ПК України не застосовано коефіцієнт 1,5, внаслідок чого в 2011-2012 рр. розмір орендної плати було занижено на 244540,08 грн..

На підставі від акта від 06.11.2013 р. №837/2201/32176120 прийнято податкове повідомлення-рішення №0004391504 від 10.12.2013 р., яким збільшено грошове зобов'язання ТОВ "ВКП "Техпроменерго" за орендною платою за землю з юридичних осіб на суму 290392,30 грн., в тому числі за основним платежем - 244540,08 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 45852,22 грн.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про неправомірність податкового повідомлення-рішення відповідача №0004391504 від 10.12.2013 року на підставі того, що суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору оренди землі, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок. Зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичні зміни орендної палати та, відповідно, донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність повідомлення-рішення відповідача №0004391504 від 10.12.2013 р., проте, підстави, якими мотивовано судове рішення, за висновком колегії суддів, є помилковими, виходячи з наступного.

З 1 січня 2011 року набрав чинності ПК України, який, відповідно до п. 1.1 ст. 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом п.п.9.1.10 п.9.1 ст.9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 цього ж Кодексу і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п.269.1 ст.269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст п.п.14.1.73 п.14.1 ст.14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, ПК визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136. п.14.1 ст.14 ПК України). Подібне визначення міститься й у ст. 21 Закону України "Про оренду землі".

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п.288.1 ст. 288 ПК України).

Підпунктом 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12% нормативної грошової оцінки (п.п.288.5.2 п.288.5 ст. 288 ПК України).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. Зазначена правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2014 року №21-274а14.

Отже, висновок суду першої інстанції, що розмір орендної плати може бути змінений лише шляхом внесення в установленому порядку змін до договору оренди є помилковим.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини по справі виникли з приводу несплати в повному обсязі позивачем орендної плати за користування місцевими земельними ділянками історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням.

Відповідач дійшов висновку про заниження позивачем орендної плати за 2011-2012 роки на підставі того, що позивачем не було застосовано положення п.276.3 ст.276 ПК України і розраховано та сплачено орендну плату без урахування коефіцієнту 1,5.

Відповідно до п.п.276.3.3. п.276.3. ст.276. ПК України податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у розмірі, обчисленому відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу із застосуванням коефіцієнту для земельних ділянок місцевого значення - 1,5.

З наведеного вбачається, що положення п.276.3 ст.276 ПК України використовуються лише при розрахунку податку за землю, а не орендної плати за землю.

Отже, висновок відповідача про заниження орендної плати внаслідок порушення п.276.3. ст.276. ПК України є необґрунтованими.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не довів суду правомірність нарахування позивачу грошового зобов’язання з орендної плати за землю в сумі 244540,08 грн., тому податкове повідомлення-рішення відповідача №0004391504 від 10.12.2013 року підлягає скасуванню.

Допущене судом першої інстанції порушення норм матеріального права не призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 р. у справі № 804/8351/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: І.В. Юрко

З оригіналом згідно:

Помічник судді І.М. Щербатий