Постанова № 4576785, 01.09.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а - 9931/08

01 вересня 2009 року Львівський окружний адміністративний суд

в складі: головуючої cудді - Потабенко В.А.

при секретарі - Білас Ю.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача: Семенова В.О., згідно довіреності,

від відповідача: Карпин Я.С., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергоінвест" до Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова (далі - ДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

позов пред'явлено ТзОВ "Укренергоінвест" до ДПІ в Залізничному районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 23.04.2008 року № 0000962302/0/12671 та № 0000972302/0/12672, які було прийнято за наслідками планової виїзної перевірки ТзОВ "Укренергоінвест" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 30.09.2007 року, оформленої актом від 04.04.2008 року № 550/23-2/32568996.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що за наслідками проведеної перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова встановила порушення п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9, п. 5.3., п.п. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме у перевіреному періоді товариство завищило валові витрати на суму 16700 грн., внаслідок включення до таких компенсацію за орендований автомобіль у фізичної особи без підтверджуючих документів, зокрема тимчасового реєстраційного талону. Позивач вважає таку позицію ДПІ неправомірною, оскільки в дійсності автомобіль Mazda TS, д.н. НОМЕР_1 належить директору товариства ОСОБА_1, не був переданий ним в оренду ТзОВ, а використовувався в службових цілях. Компенсаційні витрати на його використання було віднесено до валових на підставі розпоряджень та подорожніх листів.

Крім того, за наслідками проведеної перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова встановила порушення п.п.7.4.1. п. 7.4., п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме заниження чистої суми податкового зобов'язання з ПДВ на 16884 грн. На думку перевіряючих, заниження ПДВ, що підлягало сплаті до бюджету, відбулось внаслідок неправомірно сформованого податкового кредиту за січень 2006 року на суму 16884 грн., право на який у ТзОВ "Укренергоінвест" виникло з отриманої від ТзОВ КВФ "Славія" відповідно до договору постачання природного газу № 01/03/Т-2 від 31.01.2006 року податкової накладної № 14 від 31.01.2006 року. Зазначена накладена належним чином не оформлена, у ній не вказано опис (номенклатуру) товару, що поставляється, не вказано походження і належність природного газу та безпідставно вказано суму ПДВ 20%. Позивач не погоджується з такими твердженнями ДПІ, оскільки у податковій накладеній містяться всі вимоги, встановлені п. 7.2.1 Закону України "Про податок на додану вартість", вказано опис товару - природний газ. Щодо безпідставно включеної до ціни газу ставки ПДВ 20 %, слід зазначити, що в подальшому придбаний газ був використаний позивачем у своїй господарській діяльності, тобто проданий за ціною, що включала ПДВ 20%, а тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит в січні 2006 року.

В зв'язку з наведеним позивач вважає, що донарахування податковим органом сум податкового зобов'язання з податку на прибуток та з ПДВ не має під собою правового обґрунтування, а, відтак, змушений звернутись до суду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, просить його задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив повністю з мотивів, викладених у запереченні на позов від 04.06.2009 року. Суть заперечення зводиться до наступного. Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Оскільки під час перевірки ТзОВ “Укренергоінвест” були відсутні договір оренди власного легкового автомобіля МAZDA TS, державний номер НОМЕР_1, акти прийому-передачі даного автомобіля в оренду та тимчасові реєстраційні талони, ДПІ дійшла висновку про безпідставність включення ТзОВ до валових витрат компенсацію за використання власного автомобіля, пально-мастильних матеріалів тощо.

Крім того, ТзОВ “Укренергоінвест” в порушення п.п.7.2.6, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. №168/97-ВР в періоді, що перевірявся, безпідставно включено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 16884,00 грн. з вартості придбаного газу, який був імпортований на митну територію України на підставі міжурядових угод та оподатковувався податком на додану вартість за ставкою 0%, в результаті чого занижено податок на додану вартість у січні 2006 року на суму 16884,00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, враховуючи наступне.

В ході розгляду справи судом було досліджено докази, наявні в матеріалах справи.

В судовому засіданні було встановлено, що ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ “Укренергоінвест” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 30.09.2007 р., про що складено Акт від 04.04.2008 р. №550/23-2/32568996.

За результатами перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.04.2008 року №0000962302/0/12671, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 8027,00 грн., в тому числі: 5351,00 грн. основного платежу та 2676,00 грн. штрафної (фінансової) санкції, застосованої згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-111 від 21.12.2000 року, з наступними змінами та доповненнями (надалі Закон № 2181), та №0000972302/0/12672, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 25326,00 грн., в тому числі: 16884,00 грн. основного платежу та 8442,00 грн. штрафної (фінансової) санкції, застосованої згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону № 2181.

В процесі проведення перевірки податковим органом встановлено, що в порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. №334/94-ВР, з наступними змінами та доповненнями, підприємство у періоді, що перевірявся, завищило валові витрати в сумі 16700,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що підприємство включило до складу валових витрат компенсацію за використання автомобіля, що належить генеральному директору ТзОВ ОСОБА_1 та повну вартість пально-мастильних матеріалів для цього автомобіля.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 даного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частиною першою статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. №996-XIV (зі змінами та доповненнями) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 цієї ж статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У листі ДПІ у м. Києві від 09.11.2006 р. №911/10/31-106, на який посилається позивач у позовній заяві, зазначено, що витрати на відшкодування вартості послуг працівника за використання таким працівником у службових цілях власного легкового автомобіля повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, якими є заява від працівника, договір між працівником і підприємством, відповідні накази керівника підприємства стосовно відшкодування витрат працівникові, дорожні листи, чеки на придбання паливно-мастильних матеріалів тощо.

Піддаючи аналізу вищевказані норми, суд погоджується з запереченнями позивача щодо відсутності між ТзОВ "Укренергоінвест" та гр. ОСОБА_1 відносин з оренди транспортного засобу. Однак, вважає за необхідне зазначити, що твердження позивача не спростовують правомірності донарахування контролюючим органом податку на прибуток та штрафних санкцій, оскільки, на думку суду, мало місце безпідставне збільшення валових витрат, не підтверджених первинними бухгалтерськими документами, а саме: договором, оформленим належним чином, актом прийому-передачі майна, актом прийому-передачі наданих послуг, рахунком, що надається для оплати зазначених послуг, та іншими документами, які підтверджують виконання послуг.

Крім цього, перевіркою встановлено, що ТзОВ “Укренергоінвест” зайво включило до складу валових витрат всю вартість придбаних пально-мастильних матеріалів, які використовувалися для легкових автомобілів, хоча п.п. 5.4.10 пункту 5.4. статті 5 вказаного Закону передбачено, що не включаються до складу валових витрат 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів.

В судовому засіданні також встановлено, що ТзОВ “Укренергоінвест” на виконання Договору №01/31/т-2 на постачання природного газу від 31.01.2006 р., укладеного між ТзОВ КВФ “Славія” та ТзОВ “Укренергоінвест”, здійснило операції з придбання природного газу у ТзОВ КВФ “Славія”, що підтверджується актом прийому-передачі вартісних показників природного газу б/н від 31.01.2006 р. в кількості 200,00 тис. куб.м на суму 101304,00 грн., в т.ч. ПДВ - 16884,00 грн.

Відповідно до п.3.1 вищевказаного договору, Постачальник передає Покупцю газ в загальному потоці газу на газовимірювальних станціях, що знаходяться на кордоні України в пунктах приймання-передачі газу в газотранспортну систему ДК “Укртрансгаз”.

З матеріалів вбачається, що у січні 2006 року ТзОВ КВФ “Славія” на виконання договору на постачання природного газу від 28.12.2005 р. №12/28-2-06/05-2854, укладеного з Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, здійснювало придбання газу, який був імпортований на митну територію України на підставі міжурядових угод (Угода між Україною та Туркменистаном про постачання природного газу з Туркменистану в Україну в 2002-2006 роках від 14.05.2001 р.) та оподатковувався податком на додану вартість за ставкою 0%, а саме: у січні 2006 року ТзОВ КВФ “Славія” прийняло імпортований природний газ відповідно до акту прийому-передачі природного газу: акт від 31.01.2006 р. - загальний обсяг отриманого імпортного природного газу у січні 2006 року складає 68306,604 тис. куб.м із запереченням в частині обсягів (фактичний обсяг 66472,326 тис. куб.м.), в тому числі отриманий згідно з зовнішньоекономічним контрактом купівлі-продажу природного газу №5-ТРК від 29.07.04 між НАК “Нафтогаз України” та компанією “ROSUKRENERGO AG” на виконання угоди між Україною та Туркменистаном про постачання природного газу з Туркменистану в Україну в 2002-2006 роках від 14.05.01, який був закачаний до ПСГ ДК “Укртрансгаз” в 2005 році та відібраний із ПСГ для НАК “Нафтогаз України” у січні 2006 року та переданий ДК “Газ України” за договором купівлі-продажу природного газу між НАК “Нафтогаз України” та ДК “Газ України” від 03.01.06 №06/06-4 - в кількості 68306,64 тис. куб.м вартістю 28832217,55 грн., в т.ч. ПДВ - 0%.

ТзОВ КВФ “Славія” отримано від ДК “Газ України” податкову накладну на придбання імпортного природного газу №1607 від 31.01.2006 р. на суму 19862217,55 грн., в т.ч. ПДВ - 0 грн.

Отже, перевіркою встановлено, що підприємством ТзОВ “Укренергоінвест” у січні 2006 року придбано природний газ у підприємства-постачальника ТзОВ КВФ “Славія” в кількості 200,00 тис.куб.м за ставкою оподаткування ПДВ 20%, який за ланцюгом постачання попередньо ТзОВ КВФ “Славія” було придбано у січні 2006 року у підприємства ДК “Газ України” за ставкою оподаткування ПДВ 0%.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість регулюється Законом України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. №168/97 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п.1.7 ст.1 даного Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписання податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об”єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165 “Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення”, зареєстрованим в Мін'юсті України 23.06.1997 р. №233/2037.

Пунктом 11 зазначеного Порядку передбачено, що у разі поставки товарів (послуг), оподаткування яких передбачено статтею 6 Закону за нульовою ставкою, у розділі VI та графах 8 і 9 робиться помітка “O”.

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до вимог п.п.7.2.6. п.7.2 ст.7 вказаного Закону, у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією”.

Статтею 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року №3235-IV (із змінами і доповненнями) визначено, що у 2006 році “операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість”.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1729 “Про забезпечення споживачів природним газом” встановлено, “що в 2006 році природний газ, ввезений на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, та оформлений митними органами в режимі випуску у вільний обіг із звільненням від обкладення податком на додану вартість, реалізується Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України”, Дочірньою компанією “Газ України” та Дочірнім підприємством “Газ-тепло”, а також суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, із застосуванням нульової ставки податку на додану вартість (крім постачання населенню, бюджетним установам та іншим споживачам, які не є платниками зазначеного податку), за наявності договорів на таке придбання із зазначенням, кому належить поставлений газ; договорів на власну поставку такого газу з обов'язковим зазначенням, кому належить поставлений газ та індивідуального податкового номера споживача - платника податку на додану вартість; вантажосупровідних документів (товаротранспортних і податкових накладних, актів приймання-передачі), в яких обов'язково зазначається, кому належить поставлений газ, суб'єкт господарювання та його індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відтак, суд повністю погоджується з доводами відповідача про те, що ТзОВ “Укренергоінвест” в порушення п.п.7.2.6, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” в періоді, що перевірявся, безпідставно включило до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 16884,00 грн. з вартості придбаного газу, який був імпортований на митну територію України на підставі міжурядових угод та оподатковувався податком на додану вартість за ставкою 0%, в результаті чого занижено податок на додану вартість у січні 2006 року на суму 16884,00 грн.

Недоліки в оформленні податкової накладної випливають з Постанови КМ України від 27 грудня 2001 року №1729.

Докази походження газу, який був предметом договору поставки між позивачем та ТзОВ КВФ "Славія", містяться в матеріалах адміністративної справи.

Отже, податкові повідомлення-рішення відповідача від 23.04.2008 року № 0000962302/0/12671 та № 0000972302/0/12672 є правомірними та визнанню нечинними не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевказаного у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 7-14, 18, 19, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 02.09.2009 року.

Суддя (підпис)  

З оригіналом звірено

Суддя Потабенко В.А.