Постанова № 4575165, 17.02.2009, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2-а- 8000/08/1570

ПОСТАНОВА

                                                         ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ                                                         

17 лютого 2009 року                                                                                               м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:      

 головуючого  судді                                -  Хлюстіна Ю.М.

 при секретарі  судового засідання        -  Кривоносовій І.Є.

за участю  сторін:

    від  позивача представники                      -         Бондарчук Ю.В. (по довіреності)   

                                                                         -         Тягунова О.В.    (по довіреності)   

                від відповідача представники                   -         Костецька С.А.  ( по довіреності)

                                                                                     -         Вангелій К.О. ( по довіреності)

розглянувши у відкритому  судовому засіданні у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА ТРАНС» до державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області про визнання протиправними, нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000222301/2 від 03.04.2008 року та 0000222301/3 від 20.06.2008 року, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА ТРАНС» до державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області про визнання протиправними, нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача № 0000222301/2 від 03.04.2008 року та 0000222301/3 від 20.06.2008 року.

Представники позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити позов у повному обсязі, мотивуючи це тим, що позивач як платник податків належним чином виконує усі обов'язки, визначені ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" № 1251-ХІІ від 25.06.1991, щодо ведення бухгалтерського обліку, подання до контролюючих органів податкової і бухгалтерської звітності, сплати належних сум податків і зборів, допуску посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Порушення, які нібито були виявлені під час перевірки на думку контролюючого органу, стосуються податку на додану вартість, який встановлений Законом України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року. Принцип єдиного підходу, що міститься в ст. 3 Закону України "Про систему оподаткування" вказує на те, що при розробці податкових законів обов'язково повинні бути визначені наступні елементи юридичного складу податку: платник податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкт оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податковий період, ставки податку і збору (обов'язкового платежу), строки та порядок сплати податку, підстави для надання податкових пільг. Це положення розвиває конституційну гарантію, спрямовану на недопустимість неправомірного обмеження чи порушення права власності, щодо встановлення податків виключно законами, що гарантовано п.1. ч.2 ст. 92 Конституції України. Податковий кредит з податку на додану вартість є формою податкової пільги, оскільки податковий кредит визначений п.1.7 ст. 1 Закону "Про додану вартість" як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. З цього випливає, що жодним підзаконним нормативно-правовим актом не може бути встановлено обмежень щодо застосування податкових пільг, в т.ч. податкового кредиту з податку на додану вартість.

П.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями, на порушення якого посилаються службові особи податкового органу,  встановлені підстави видачі податкової накладної та нарахування податкового кредиту, правові наслідки відмови з боку постачальника надати податкову накладну або при порушені ним порядку її заповнення; підстави для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної тощо. Отже, даний припис Закону «Про податок на додану вартість» не містить ніяких додаткових вимог щодо правил та умов підписання податкової накладної, і не містить будь-яких заборон віднесення покупцем товару до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним з факсимільним відтворенням підпису особи, яка складала податкові накладні. Треба зазначити, що Закон України «Про податок на додану вартість» визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Пункт 7.2. даного Закону встановлює суттєві реквізити податкової накладної, а саме: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Відповідно до п.7.2.4. даного Закону право на складання податкової накладної має виключно платник, який зареєстрований платником податку на додану вартість. Даний Закон не містить навіть вимоги про наявність прізвища, ім'я та по батькові працівника підприємства уповноваженого виписувати податкову накладну, не кажучи вже про спосіб виконання підпису такою особою. Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними документами.Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість» встановлює заборону платнику ПДВ включати до складу податкового кредиту будь-які витрати виключно у разі відсутності податкових накладних, митних декларацій, актів прийняття робіт (послуг), банківських документів. Треба зазначити, що Закон України «Про податок на додану вартість» визначає вичерпний перелік суттєвих реквізитів у податковій накладній та не містить додаткових реквізитів до неї, не містить жодних вимог до підпису на податковій накладній, навіть вимоги про наявність самого підпису на податковій накладній, не кажучи вже про конкретизацію шляху його виконання: від руки працівником, який особисто виписав податкову накладну, чи за допомогою факсиміле. Крім цього, даний Закон не містить жодних обмежень чи заборон, щодо невключення до податкового кредиту витрат за податковими накладними із факсимільним відтворенням підпису. До того ж, зазначений Закон не містить вказівок на обставини, за яких податкова накладна може бути визнана недійсною. Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України  від 30.05.1997р. №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано у пункті 2 даного Порядку, в якому зазначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Якщо особа, яка зобов'язана зареєструватися як платник податку, не здійснила такої реєстрації протягом термінів, визначених законодавством, здійснює оподатковані операції з продажу товарів (робіт, послуг) з нарахуванням ПДВ і видачею податкової накладної без внесення суми податку до бюджету, то така податкова накладна вважається фіктивною. За видачу фіктивної накладної орган державної податкової служби застосовує до такої особи штраф у розмірі подвійної суми отриманого ПДВ,  але не менше 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Імперативний зміст припису викладеного у вищенаведеній нормі вказує на виключний, наведений у ній, перелік підстав для визнання податкової накладної недійсною або фіктивною. Таким чином, виходячи з даного Порядку, інших підстав визнання податкової накладної фіктивною або недійсною чинні нормативно-правові акти, які регулюють порядок нарахування, сплати ПДВ та складання податкової накладної, не передбачають. Відповідно до п.18. Порядку №165 встановлені вимоги до податкової накладної, а саме,наявність підпису уповноваженої особи на її видачу та печатки платника податку. Наведений припис вимагає від платника виключно наявності підпису уповноваженої особи та печатки платника податку на податковій накладній. Проте ним (приписом) не встановлений спосіб виконання підпису: безпосередньо чи особисто особою або за допомогою факсиміле. Слід привернути увагу, що Порядок затверджено ДПАУ без відповідного посилання на Закон «Про податок на додану вартість», в якому нікому не доручалося встановлювати порядок складання податкових накладних. До того ж, національне законодавство не містить тлумачення поняття «підпис». Єдиним правовим актом, який визначає цей термін, є Конвенція про міжнародні переказні векселі і міжнародні прості векселі (Нью-Йорк, 9 грудня 1988 року), підписана УРСР 09.12.1988 року, правонаступницею якої є Україна. Так, ст. 6 Закону України «Про правонаступництво України» № 1543-ХІІ від 12.09.1991 зазначено, що Україна підтверджує свої зобов'язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України. У п. к) статті 5 згаданої Конвенції під терміном «підпис» розуміється власноручний підпис або його факсимілечи інше еквівалентне засвідчення  автентичності за допомогою інших засобів. «Підроблений підпис» включає підпис, зроблений шляхом неправомірного використання вказаних засобів. Звідси випливає, що правомірне використання факсиміле на документі має такі самі юридичні наслідки, як і у випадку власноручного підпису документу. Згідно з п.2.5. положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Наведені у акті перевірки податкові накладні жодним уповноваженим органом, у встановленому законом порядку не визнані недійсними, а тому вони мають обов'язково враховуватись при визначенні податкового кредиту платника податків.

Представники відповідача позов не визнали та просили у його задоволені відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що при перевірці встановлено, що до складу податкового кредиту ТОВ „Веста Транс" було віднесено витрати по отриманню послуг технічного обслуговування автомобілів та придбанню паливо-мастильних матеріалів, які підтверджуються податковими накладними з факсимільним відтворенням підпису особи, яка складала податкові накладні. Крім того перевіркою встановлено, що на договорах та актах виконаних робіт по отриманню зазначених послуг та товарів також використовувалось факсимільне відтворенням підпису особи, яка складала зазначені документи. Згідно ч. 3 ст. 207 Цивільного Кодексу України від 01.01.2004 р. визначено, що використання факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-цифрового підпису або іншого аналогу власноручного підпису припускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за згодою сторін, в якій повинні бути взірці відповідного аналогу ії власноручних підписів. Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями визначено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями визначено: „Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту." Згідно п.18 „Порядку заповнення податкової накладної" затвердженого Державною податковою адміністрацією України від 23.06.1997 р. №233/2037, визначено: „Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів ( послуг) та скріплюються печаткою такого платника податку-продавця". Згідно листа Державного Комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 19.03.2004 р. №1699 визначено, що всі складені екземпляри податкової накладної повинні бути підписані власноручно уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів(робіт, послуг) особою, безвикористання аналогів відтворення власноручного підпису (факсимільного підпису).

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та представників відповідача, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов  товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА ТРАНС» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом по справі встановлені наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що у період з 21.12.2007 року п0 10.01.2008 року державною податковою інспекцією у Овідопольському районі Одеської області було проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «ВЕСТА ТРАНС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. по 30.09.2007 р.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт від 31.01.2008 р. №189/23-3/32213674 ( аркуші справи 12-38) та встановлено наступні порушення податкового законодавства: п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чогов результаті чого позивачем  занижено суму податку на додану вартість на 521040 грн., а саме вересня 2006 р. на суму 35000 грн., жовтня 2006 р. на суму 48000 грн., листопада 2006 р. на суму 25608 грн., січня 2007 р. на суму 29503 грн., лютого 2007 р. на суму 29833 грн., березня 2007 р. на суму 188554 грн., квітня 2007 р. на суму 154542 грн. червня 2007 р. на суму 5000 грн. липня 2007 р. на суму 5000 грн.

Судом встановлено, що на підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 08.02.2008р. № 0000222301/0 (аркуш справи 9), яким ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області ТОВ «ВЕСТА ТРАНС» були нараховані суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 521040 грн. за основним платежем та 521040 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судом встановлено, що не  погоджуючись з вищенаведеним податковим повідомлення-рішенням, ТОВ «ВЕСТА ТРАНС» звернулось до ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області зі скаргою (вихідний №32 від 18.02.2008р.) (аркуші справи 48-51), яка зареєстрована ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області за №960/10 від 18.02.2008р. Рішенням ДПІ у Овідіопольському районі від 05.03.2008р. №5080/10/10-007 (аркуш справи 52-58) податкове повідомлення-рішення від 08.02.2008р. № 0000222301/0 залишено без змін, а скаргу ТОВ «ВЕСТА ТРАНС» без задоволення.

Суд встановив, що ТОВ «ВЕСТА ТРАНС» подало повторну скаргу № 40 від 11.03.2008р. вхідний № 330/10 від 12.03.2008р. (аркуші справи 59-62) на податкове повідомлення-рішення ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області від 08.02.2008р. № 0000222301/0 щодо сплати донарахованого ПДВ у сумі 521040 грн. та сум штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 521040 грн.

Рішенням ДПА в Одеській області від 31.03.2008р. №10094/10/25-0007 (аркуші справи 63-68) про результати розгляду повторної скарги скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області від 08.02.2008р. № 0000222301/0 в частині донарахованого ПДВ на суму 10000 грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції на суму 265520,00 грн., в решті залишено без змін.

На підставі вищезазначеного  рішення ДПА в Одеській області від 31.03.2008р. №10094/10/25-0007, ДПІ Овідіопольському районі Одеської області було прийняте податкове повідомлення-рішення від 03.04.2008р. С 0000222301/2 (аркуш справи 10), яким ТОВ «ВЕСТА ТРАНС» податковим органом були нараховані суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість, у розмірі 511040 грн. за основним платежем та 255520 грн. штрафних (фінансових) санкції.

Суд встановив, що ТОВ «ВЕСТА ТРАНС» подало скаргу до ДПА України вхідний №3330 та 3330/2 від 14.04.2008р. (аркуші справи 69-74) на податкове повідомлення-рішення ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області  від 03.04.2008 року № 0000222301/2.

Рішенням ДПА України від 11.06.2008р. №5854/6/25-0115 (аркуш справи 75-78) податкове повідомлення-рішення 03.04.2008р. № 0000222301/2 залишено без змін, а скаргу ТОВ «ВЕСТА ТРАНС» без задоволення.

На підставі прийнятого рішення ДПА України від 11.06.2008р. №5854/6/25-0115,  ДПІ у Овідіопольському районі  Одеської області прийняте нове податкове повідомлення-рішення від 20.06.2008р. № 0000222301/3 (аркуш справи 11), яким ТОВ «ВЕСТА ТРАНС» податковим органом були нараховані суми податкового зобов'язання з податку на  додану вартість ) у розмірі 511040 грн. за основним платежем та 255520 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення відповідача від 03.04.2008 року № 0000222301/2 та від 20.06.2008р. № 0000222301/3, які були прийняті у зв’язку з встановленням в акті перевірки від 31.01.2008 р. №189/23-3/32213674 ДПА в Одеській області від 31.03.2008р. №10094/10/25-0007, факту заниження ТОВ «ВЕСТА ТРАНС» податку на додану вартість на 511040 грн. та рішенням , а саме вересня 2006 р. на суму 35000 грн., жовтня 2006 р. на суму 48000 грн., листопада 2006 р. на суму 25608 грн., січня 2007 р. на суму 29503 грн., лютого 2007 р. на суму 29833 грн., березня 2007 р. на суму 132355 грн., квітня 2007 р. на суму 210741 грн.

З даним висновком відповідача суд не погоджується, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що до складу податкового кредиту ТОВ „Веста Транс" було віднесено витрати по отриманню послуг технічного обслуговування автомобілів та придбанню паливо-мастильних матеріалів, які підтверджуються податковими накладними з факсимільним відтворенням підпису особи, яка складала податкові накладні. Крім того перевіркою встановлено, що на договорах та актах виконаних робіт по отриманню зазначених послуг та товарів також використовувалось факсимільне відтворенням підпису особи, яка складала зазначені документи.

Судом встановлено, що позивачем укладено наступні договора:

- Договір про надання послуг від 01.03.2006 р. без номеру із ПП «Чарус-К» (код ЄДРПОУ 33578717), ІПН 335787114205, місцезнаходження: Миколаївська область, Жовтневий район, с.Мішково-Погорілове, вул. Миру,29 (аркуш справи 108-109).Згідно умов договору ПП «Чарус К» зобов'язується протягом дії даного договору надавати ТОВ «ВЕСТА ТРАНС» послуги по очищенню салонів легкових автомобілів та ємностей бензовозів. Вартість послуг, які надаються замовнику відповідно цього договору, згідно акту виконаних робіт. Договір вважається укладеним від дати його підписання сторонами. Строк дії договору становить один рік від дати його підписання.

- Договір про надання послуг від 01.12.2006 р. без номеру (аркуші справи 114-115) із ПП. «Діпріс –XII», код ЄДРПОУ 33930295, ІПН 339302921036, місцезнаходження: м. Херсон, вул. Паравозна, 79, кв. 2. Згідно договору ПП. «Діпріс –XII» зобов'язується протягом дії даного договору надавати ТОВ «ВЕСТА ТРАНС» послуги по очищенню салонів легкових автомобілів, ємностей бензовозів, пропарку ємкостей бензовозів, ремонтні та зварювальні роботи. Вартість послуг, які надаються замовнику відповідно цього договору, згідно акту виконаних робіт. Договір вважається укладеним від дати його підписання сторонами. Строк дії договору становить один рік від дати його підписання.

- Договір про надання послуг від 01.10.2006 р. без номеру (аркуші справи 111-112)  із ПП «Флеміс-ПР» код ЄДРПОУ 34554833, ІПН 345548321033, місцезнаходження: м. Херсон, проспект 200 років Херсону, 17 б, кв.3. Згідно умов договору ПП «Флеміс-ПР» зобов'язується протягом дії даного договору надавати ТОВ «ВЕСТА ТРАНС» послуги по очищенню салонів легкових автомобілів, ємностей паливовозів, пропарку ємностей паливовозів, зварювальні та ремонтні роботи автомобілів та ємностей. Вартість послуг, які надаються замовнику відповідно цього договору, згідно акту виконаних робіт. Договір вважається укладеним від дати його підписання сторонами. Строк дії договору становить один рік від дати його підписання.

- Договір поставки паливо-мастильних матеріалів від 12.03.2007 року № 12-03/07 (аркуші справи 105-106) з ТОВ «Холдінг-Буд ЛТД», код ЄДРПОУ 33812101, ІПН 338121015513, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Енісейська,14 .  Згідно умов договору ТОВ «Холдінг-Буд ЛТД» передати у власність ТОВ «ВЕСТА ТРАНС» паливно-мастильні матеріали. Загальна ціна товару складає 969324 грн. 10 коп. Договір вважається укладеним від дати його підписання сторонами.

На виконання умов вказаних договорів ПП «Чарус-К», ПП. «Діпріс –XII», ПП «Флеміс-ПР», ТОВ «Холдінг-Буд ЛТД» були виписані  податкові накладні (аркуші справи 79-104), акти виконаних робіт (аркуші справи 126-128, 130-149) та видаткові накладні (аркуші справи 117-118, 150-152).

Суд не приймає до уваги посилання представників відповідача, що позивачем завищено податковий кредит на суму 511040 грн. в результаті віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними з факсимальним відтворенням підпису особи, яка склала податкові накладні.

Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1). Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7). Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку з операцій поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, не підтверджених податковими накладними (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Відповідно до ч. 3 п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», - податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Вимоги до змісту податкової накладної, що надається покупцю платником податку-продавцем, визначено підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Згідно цієї норми податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено обов’язкову наявність такого реквізиту первинного облікового документу, як особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5. п. 2 положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.05.1995 р. № 168/704 передбачено, що документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампа, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складення первинних документів на обчислюваних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу одночасно ідентифікувати особу,  яка здійснила господарські операцію.

Стаття 3 Закону України "Про систему оподаткування" вказує на те, що при розробці податкових законів обов'язково повинні бути визначені наступні елементи юридичного складу податку: платник податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкт оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податковий період, ставки податку і збору (обов'язкового платежу), строки та порядок сплати податку, підстави для надання податкових пільг.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено наслідки порушення порядку заповнення продавцем податкових накладних, що можуть настати для покупця у випадку включення до податкового кредиту ПДВ за такими накладними. В разі одержання від продавця неправильно заповненої податкової накладної покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною завою до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням, додавши до заяви документи, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг).

Стосовно зазначеного у висновках акту перевірки порушення позивачем вимог п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення, а саме проставляння на податкових накладних факсиміле замість особистого підпису платника податків, суд вважає, що виходячи із змісту п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, зрозуміло, що податкова накладна не повинна обов’язково містити особистий підпис платника податків, тому наявність факсиміле замість підпису, при наявності всіх обов’язкових реквізитів, не є підставою для неприйняття податкової накладної.

Згідно ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Суд вважає, що визначальним фактом права платника на податковий кредит є фактична оплата ним сум такого податку постачальникам товарів (послуг), яка позивачем здійснена з отриманням податкових накладних, що підтверджується дослідженими судами матеріалами справи, а тому висновок відповідача про завищення суми податкового кредиту є неправомірним.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 ст. 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не була доведена правомірність винесення податкових повідомлень-рішень, що були оскаржені позивачем, а доводи наведені позивачем не були спростовані відповідними доказами. Тому суд вважає, що відповідач не довів правомірність оскаржуваних позивачем податкових повідомлень – рішень.

Відповідно до пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, унаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи викладені обставини, наявні в матеріалах справи письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача № 0000222301/2 від 03.04.2008 року та 0000222301/3 від 20.06.2008 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд вважає, що вимога позивача щодо визнання неправомірними податкових повідомлень-рішень відповідача № 0000222301/2 від 03.04.2008 року та 0000222301/3 від 20.06.2008 року не підлягає задоволенню, оскільки вказані податкові повідомлення-рішення є актами індивідуальної дії, через що можуть бути визнані протиправними, в той час як неправомірними визнаються нормативно-правові акти.

Керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV, Законом України «Про податок на додану вартість»,  положенням «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», ст.ст. 2, 4, 6, 71, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

            Задовольнити  позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА ТРАНС» до державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області, частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000222301/2 від 03.04.2008 року та 0000222301/3 від 20.06.2008 року винесені державною податковою інспекцією у Овідіопольському районі Одеської області.

В задоволенні вимог про  визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000222301/2 від 03.04.2008 року та 0000222301/3 від 20.06.2008 року відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня  складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

Суддя: