Ухвала суду № 45738728, 24.06.2015, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді Максимчук З.М.,

суддів - Григоренка М.П., Ковальчук Н.М.,

секретар судового засідання - Демчук Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_1 на ухвалу Березнівського районного суду Рівненської області від 05 березня 2015 року у справі за скаргою ОСОБА_2, заінтересована особа головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_1 про визнання неправомірною та скасування постанови головного державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 04 лютого 2015 року,-

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Березнівського районного суду Рівненської області від 05 березня 2015 року скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Визнано незаконною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_1 від 04 лютого 2015 року про закінчення виконавчого провадження.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Зазначає, що дана ухвала винесена за неповного з»ясування судом обставин, які мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права.

Вказує, що вимоги Закону України «Про виконавче провадження» дотримані державним виконавцем повністю, оскільки 17.10.2014 винесено постанову про накладення штрафу в сумі 340 грн, 10.11.2014 повторно винесено постанову про накладення штрафу в

______________

Справа № 555/284/15-ц Головуючий у суді 1 інстанції - ОСОБА_3

Провадження № 22-ц/787/1205/2015 Суддя-доповідач - ОСОБА_4

сумі 680 грн, 04.02.2015 направлено подання про притягнення до кримінальної відповідальності за ст.382 КК України.

Доводить, що вчинення виконавчих дій передбачених ч.2 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» не можливе, оскільки стягувачем не здійснено авансування витрат, як це передбачено п.19 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження».

Просить скасувати ухвалу та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_2 повіністю.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутній лист державного виконавця, яким останній запропонував стягувачу здійснити авансування витрат на проведення виконавчих дій, державний виконавець мав самостійно визначити суб»єкт господарювання, який буде здійснювати знесення самочинної огорожі, а також вартість цих робіт і повідомити стягувача про необхідність здійснити авансування у конкретно визначеній грошовій сумі.Тобто, державний виконавець не вжив усіх передбачених законом заходів, спрямованих на виконання рішення суду.

З даним висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки він відповідає вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.10.2014 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 1701/2484/12, виданого 26.12.2013 року Березнівським районним судом Рівненської області.

17.10.2014 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою м. Березне, вул.Горького, 6 Рівненської області для перевірки виконання виконавчого листа, однак рішення суду боржником не було виконано, про що державним виконавцем складено акт, а 17.10.2014 року винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору за невиконання рішення суду в сумі 680, 00 грн та винесено постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду в сумі 340, 00 грн.

10.11.2014 року державним виконавцем вдруге здійснено вихід за цією ж адресою та встановлено, що рішення суду не виконано, про що державним виконавцем складено акт та 14.11.2014 року повторно винесено постанову про накладення штрафу на боржника в сумі 680, 00 грн.

03.02.2015 року державним виконавцем здійснено вихід за вищевказаною адресою та встановлено, що рішення суду не було виконано, про що складений відповідний акт державного виконавця.

04.02.2015 року державним виконавцем відповідно до вимог ст.ст. 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження» направлено подання до Березнівського РВ УМВС України в Рівненській області про притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за ст.382 КК України.

04.02.2015 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Березнівського районного суду Рівненської області по справі № 1701/2484/12 від 26.12.2013. Копії постанови направлено сторонам, а виконавчий документ до Березнівського районного суду Рівненської області.

Згідно із статтями 1-4, 25, 30, 50, 52 Закону України "Про виконавче провадження"виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та примусового виконання рішень інших органів (посадових осіб) і являє собою сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у названому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених згаданим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до нього, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Частинами 2, 3 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Так, згідно з п. 11 ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 75 цього Закону.

У ч. 1 ст.6 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виконав вимоги процесуального права щодо повного та всебічного з»ясування обставин справи.

Відповідно до п.19 ч.3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб"єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача.

Положеннями ч.1 ст.42 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом. Згідно з ч.2 ст.42 Закону після завершення виконавчого провадження, авансовий внесок повністю повертається стягувачу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що державним виконавцем не було виконано вимоги ст.42 Закону України "Про виконавче провадження", а саме не надіслано ОСОБА_2 пропозицію про авансування витрат на виконавче провадження, а також оскільки виникла необхідність залучення до проведення чи організації виконавчих дій суб"єктів господарювання, державний виконавець в порушення вимог п.19 ч.3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" не визначив та не залучив до проведення певного суб"єкта господарювання та не визначив суми авансового внеску стягувача.

Чинним законодаством України не обмежено право державного виконавця щодо внесення стягувачу таких пропозицій. При цьому у даному випадку має місце лише пропозиція, яку стягувач вправі відхилити. Така пропозиція не може розцінюватися як дії, які не сприяють виконанню судового рішення чи як бездіяльність.

За таких обставин, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги , судова колегія погоджується з висновками суду щодо задоволення скарги, а доводи апеляційної скарги про порушення норм матеріального права є безпідставними.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, та є безумовною підставою для скасування рішення у справі не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Березнівського районного суду Рівненської області від 05 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскарженашляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : З.М.Максимчук

Судді : М.П.Григоренко

ОСОБА_6