Постанова № 45735253, 26.06.2015, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/161/15-а

Провадження № 2-а/515/1150/15

Татарбунарський районний суд Одеської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2015 року м.Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Шевиріна А.О.,

за участю секретаря Чумаченко Д.М.,

позивача та представника ОСОБА_1 ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Татарбунарської міської ради Одеської області, виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3, про визнання незаконними та скасування рішень виконавчого комітету та міської ради,

В С Т А Н О В И В:

30 січня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулися до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просили визнати незаконними та скасувати рішення виконкому Татарбунарської міської ради від 19.12.2002року №381, рішення Татарбунарської міської ради від 20.07.2006року №26-У в частині вилучення земельної ділянки, що знаходиться за адресою: вул. Пушкіна, 12, м.Татарбунари, Одеська область, від ОСОБА_5 та переведення її до територіальної громади Татарбунарської міської ради, а також рішення Татарбунарської міської ради від 20.07.2006року №25-У в частині погодження надання ділянки у власність ОСОБА_3 В обґрунтування вимог зазначили, що у 1983-1984роках їхня матір, ОСОБА_6 отримала дозвіл від виконкому Татарбунарської міської ради на знесення будинку за вказаною адресою, виготовила паспорт на забудову, проект на забудову та будівельний паспорт, що були затверджені виконкомом, акт виносу земельної ділянки в натурі індивідуального забудовника та, набувши прав та обовязків забудовника, приступила до будівельних робіт. Зазначили також, що після смерті ОСОБА_6, 18.08.2002року, на земельній ділянці залишилися будівельні споруди, які позивачі успадкували згідно з чинним на той час цивільним законодавством, та набули в порядку спадкування права та обовязки забудовника. Посилаючись на те, що вирішення питань регулювання земельних відносин належить до виключної компетенції міської ради, а не виконавчого комітету, спірне рішення виконкому Татарбунарської міської ради від 2002 року порушує їхні права, подальші рішення Татарбунарської міської ради від 2006 року прийняті на підставі зазначеного нікчемного рішення виконкому, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вважали, що є підстави для визнання незаконними та скасування вказаних рішень.

В судовому засіданні ОСОБА_2 вимоги підтримала, просила їх задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові.

Представник відповідачів, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявився, надав заяву, в якій позовні вимоги не визнав, зазначивши, що оскаржувані рішення було прийнято на законних підставах.

Третя особа та її представник, належним чином сповіщені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявилися. Представник третьої особи надав заяву, в якій просив залишити адміністративний позов без розгляду за наслідками пропущення строків звернення до адміністративного суду. Заяву залишено без задоволення з підстав необґрунтованості та недоведеності викладених у ній доводів.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Татарбунарської міської ради народних депутатів від 23 вересня 1983 року №158 ОСОБА_6 дозволено знести старе домоволодіння (землянку) за адресою: вул.Пушкіна, 12, м.Татарбунари, та побудувати новий будинок (а.с.13).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі цього рішення ОСОБА_6 оформлено будівельний паспорт, акт виносу в натурі земельної ділянки індивідуального забудовника від 30 липня 1984року, складено проект забудови цієї ділянки (а.с.а.с.14-16).

З виписки з рішення виконкому Татарбунарської районної ради народних депутатів від 26 липня 1984року та паспорту на забудову садиби в сільському населеному пункті Української РСР слідує, що ОСОБА_6 дозволено забудову земельної ділянки за адресою: вул. Пушкіна, 12, м. Татарбунари (а.с.17).

Згідно з наданими виконкомом Татарбунарської міської ради відомостями інвентаризації земель в межах міста Татарбунари земельна ділянка за адресою: вул.Пушкіна, 12, м.Татарбунари, значиться такою, що належить ОСОБА_7 на праві приватної власності (а.с.49-50).

В судовому засіданні також встановлено, що ОСОБА_6 03 березня 1990року укладено шлюб з ОСОБА_5 та змінено прізвище на ОСОБА_5, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 15 лютого 2011року (а.с.21).

Зі свідоцтва про смерть серії 1-ЖД№250077, виданого повторно 15 лютого 2011року, вбачається, що ОСОБА_7 18 серпня 2002 року померла (а.с.19).

З матеріалів справи вбачається, що спадкоємцями до майна померлої ОСОБА_7 є її чоловік та діти в рівних долях ОСОБА_8 та позивачі у справі ОСОБА_2, ОСОБА_1 (а.с.20).

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Татарбунарської міської ради від 19 грудня 2002 року №381 погоджено проведення припинення права користування ОСОБА_7 земельною ділянко площею 1000кв.м. по вул.Пушкінська, 12, та надання ОСОБА_5 дозволу на передачу у приватну власність (а.с.9).

Рішеннями Татарбунарської міської ради від 20.07.2006року №26-V та №25-V зазначену земельну ділянку у ОСОБА_5 вилучено, переведено до земель територіальної громади Татарбунарської міської ради та погоджено надання у власність ОСОБА_3 для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (а.с.а.с.11, 12,42-44).

Вирішуючи публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За статтею 2 Земельного кодексу (далі ЗК) України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч.1 ст.3 ЗК).

Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин визначені у статті 12 ЗК України. До них, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності та вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (п.п. «а», «в», «г» ч.1 ст.12 ЗК).

За змістом ст.40 ЗК України земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва надаються громадянам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад, сіл, селищ, міст.

Згідно з ч.1 ст.10 цього Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією, цим та іншими законами.

Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами (ч.3 ст.10 Закону).

Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону встановлено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

При цьому нормами Земельного кодексу України та зазначеного Закону виконавчі органи сільських, селищних, міських рад повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками не наділені.

Крім того, за ст.524 Цивільного кодексу (далі ЦК)Української РСР (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням (ч.1 ст.548 ЦК).

Згідно з ч.2 ст.548 ЦК прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Діями, що свідчать про прийняття спадщини, згідно зі ст.549 ЦК УРСР, є фактичний вступ спадкоємця в управління або володіння спадковим майном або подання державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини.

Слід зазначити, що якщо спадкодавцем здійснювалося будівництво згідно із законом, то у разі його смерті до завершення будівництва, права та обовязки як забудовника входять до складу спадщини.

З наведеного слідує, що оскільки померлою ОСОБА_7 здійснювалося будівництво у встановленому порядку, за життя воно не завершено, її чоловік ОСОБА_5 та діти позивачі у справі, які отримали свідоцтво про право на спадщину на інше майно, набули також в порядку спадкування права і обовязки забудовника.

Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду України (далі ВСУ), висловленій у п.8 постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008року №7 «Про судову практику у справах про спадкування».

З урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що рішення про припинення права померлої ОСОБА_7 постійного користування земельною ділянкою та надання ділянки ОСОБА_5 прийнято виконавчим комітетом Татарбунарської міської ради Одеської області, тобто органом, до повноважень якого вирішення таких питань не належить, при цьому зазначеним рішенням порушено права інших спадкоємців як забудовників, воно є незаконним та підлягає скасуванню.

Враховуючи, що подальші рішення Татарбунарської міської ради від 20.07.2006 року в частині вилучення земельної ділянки у ОСОБА_5 та передачі її ОСОБА_3 також порушують права позивачів як забудовників та є похідними від незаконного рішення виконкому Татарбунарської міської ради від 19.12.2002року, на думку суду, вони підлягають визнанню незаконними та скасуванню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС) України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Судом встановлено, що при подачі адміністративного позову позивачами сплачено судовий збір у розмірі 243грн.60коп. (а.с.1).

За таких обставин, сплачений позивачами судовий збір підлягає стягненню з бюджету Татарбунарської міської ради Одеської області на їх користь.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.2, 4, 7-11, 69-71, 86, 94, 122, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Татарбунарської міської ради Одеської області, виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3, про визнання незаконними та скасування рішень виконавчого комітету та міської ради задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Татарбунарської міської ради від 19 грудня 2002 року №381.

Визнати незаконним та скасувати рішення Татарбунарської міської ради від 20 липня 2006 року №26-V в частині вилучення земельної ділянки за адресою: вул.Пушкіна, 12, м.Татарбунари, Одеська область, у ОСОБА_5 та переведення її до земель територіальної громади Татарбунарської міської ради.

Визнати незаконним та скасувати рішення Татарбунарської міської ради від 20 липня 2006 року №25-V в частині погодження надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки за адресою: вул.Пушкіна, 12, м.Татарбунари, Одеська область.

Присудити ОСОБА_2 з бюджету Татарбунарської міської ради Одеської області судовий збір у розмірі 121 (ста двадцяти однієї) грн. 80 коп.

Присудити ОСОБА_1 з бюджету Татрбунарської міської ради Одеської області судовий збір у розмірі 121 (ста двадцяти однієї) грн.80 коп.

Апеляційна скарга на постанову подається Одеському апеляційному адміністративному суду через Татарбунарський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, подають апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя: