Рішення № 45726668, 17.06.2015, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2024/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2015 м. Косів

Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі:

головуючого -судді: Бельмеги М.В.

секретаря Лаюк Г.Д.

з участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ майна спільної сумісної власності подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільної сумісної власності подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 про поділ майна спільної сумісної власності подружжя; ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_4 із зустрічним позовом про поділ спільної сумісної власності подружжя.

Позовні вимоги мотивує тим, що в 1992 році вона вийшла заміж за відповідача, зареєструвавши шлюб у Баня-Березівській сільській раді. В шлюбі народилося двоє дітей: син ОСОБА_5 та син ОСОБА_6, які на даний час повнолітні.

З часу одруження вони з чоловіком проживали в будинку, ? частина якого належала її чоловіку в с. Баня-Березів Косівського району, а інші ? частини його родичам. За час спільного проживання вона з чоловіком проводили капітальні ремонти цього будинку, а також придбали різне рухоме майно. З рухомого майна, яке підлягає поділу вони придбали спальний набір, стінку мебельну « Трембіта», телевізор Самсунг, килим, мяку частину та телевізор,.

Крім цього за спільні кошти вони придбали три автомобілі: ВАЗ-2109,1988 року випуску, ВАЗ-21114, 2007 року випуску та ГАЗ-66. Два перших автомобілі зареєстровані на імя відповідача. Автомобіль ГАЗ-66 куплений ними у військовій частині, однак чоловік його не зареєстрував в МРЕВ.

Автомобілем ВАЗ-2109 користується на даний час інша людина. На яких підставах і чому саме вона сказати не може, так як вона не знає. Однак вона не давала згоди на таке і бувший чоловік її не ставив до відома з цього приводу.

Вона вважає, що поділу підлягає три транспортні засоби, які зареєстровані на імя відповідача, меблі та килим. Питання поділу хатним майном, а також витрат на капітальні ремонти житла будуть вирішувати у добровільному порядку.

З вересня 2011 року вони з чоловіком практично не проживають однією сімєю. Це сталося тому, що вона вимушена була тривалий час лікуватися з-за загального захворювання. Чоловік не бажав їй в цьому допомагати, а тому вона вимушена була перейти до своїх родичів на проживання.

В червні 2014 року чоловік порушив питання про розірвання шлюбу і рішенням Косівського районного суду від 31.07.2014 року шлюб між ними розірвано.

В процесі слухання справи позивачка ОСОБА_1 двічі змінювала позовні вимоги.

Просить позов задоволити. Визнати за нею право власності на телевізор вартістю 500 грн., килим 300 грн., мягку частину 2000 грн., автомобіль ВАЗ-21114 вартістю 51353 гривні 75 копійок. Решту майна виділити відповідачу. Стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна спільної сумісної власності в якому стверджує, що з позовними вимогами ОСОБА_1 він згідний частково. Так, з відповідачкою вони перебували у зареєстрованому шлюбі. Шлюб між ними укладений був в 1992 році. В шлюбі у них народилося двоє синів: син ОСОБА_7, 1995 році народження та син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спільно з відповідачкою вони не проживали з 2011 року по даний час. Діти будучи, ще неповнолітніми, також проживали з ним та були в повному його утриманні. На даний час обоє синів проживають з ним.

В своїй позовній заяві ОСОБА_1 вказала на все майно, яке було придбано ними спільно під час перебування в шлюбі. Ними спільно був придбаний у шлюбі магазин кіоск, який використовувався спільно в с. Баня-Березів Косівського району, як торогова точка сільський магазин. Вони разом займалися підприємницькою діяльністю. Про те, що дійсно відкрита в с. Баня-Березів Косівського району торгова точка стверджується копією рішення сесії Баня-Березівської сільської ради від 14.06.2001 року. Дана торгова точка сільський магазин є їхньою спільною сумісною власністю подружжя, яке підлягає поділу. Магазин складається з однієї кімнати площею 18 кв.м. Підведено електроенергію до магазину вартість, якої становила станом на 2011 рік 7000 грн. Торгова точка магазин залишився в користуванні відповідачки, так як останні роки вона була оформлена підприємцем. Доходи з магазину повністю отримувала вона. У користуванні відповідачки також залишився товар, а саме продукти та промислові товари. Приблизно оцінюють вартість магазину та товарів в сумі 27000 грн.

Також він не згідний з оцінкою легкового автомобіля НОМЕР_1, яку надала суду відповідачка та долучила до позовної заяви. Згідно висновку експерта оцінювача ОСОБА_9 вартість автомобіля НОМЕР_2 становить 79546 грн. З оцінкою експерта-оцінювача він не згідний, так як він не оглядав автомобіль та провів його оцінку без огляду, формально. А тому такий висновок експерта-оцінювача не може бути взятий до уваги судом при винесенні рішення суду. Він надає висновок № 007/ТЛ-14 експертної оцінки-автоварознавчого дослідження, згідно якого ринкова вартість легкового автомобіля НОМЕР_3 станом на даний час становить 51353, 74 грн. При дослідженні експерт-оцінювач оглядав автомобіль, виконав інструментальні обміри, фотографування з фото фіксацією обєкта дослідження проводив її експертизу, врахував технічний стан автомобіля, рік випуску та умови експлуатації автомобіля. В шлюбі ними придбано рухоме майно, а саме: стінку мебельну «Трембіта», телевізор Самсунг, килим та мягку частина. Спальний набір про який вказує в своїй позовній позивачка придбаний був його батьками.

Він не згідний виплачувати грошову компенсацію так як вважає, що спільно придбаним майном вони можуть поділитися в натурі. Вважає, що ОСОБА_1 слід залишити наступне майно: телевізор вартістю 500 грн., мягку частину вартістю 2000 грн., килим вартістю 300 грн., легковий автомобіль ВАЗ-2109, ДНЗ 4738 ІВ, 1988 року випуску вартістю 24377 грн., товарну точку магазин-кіоск з продуктами та промисловими товарами вартістю 27000 грн, загальна сума становить 54177 грн. Решту майна слід виділити йому.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, та показання свідків вважає, що основний та зустрічний позови підлягають до часткового задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у шлюбі, від спільного проживання у них народилося двоє синів і рішенням Косівського районного суду від 31.07.2014 року шлюб між ними розірвано.

За період шлюбу сторони придбали слідуюче майно: телевізор, килим, мягку частину меблів, спальний набір «Арніка», мебельний набір «Трембіта», автомобіль НОМЕР_4, 1988 року випуску, автомобіль НОМЕР_5, автомобіль ГАЗ-66 без реєстрації та металевий магазин-кіоск.

В судовому засіданні сторони дійшли згоди з приводу вартості слідуючого майна: телевізор 500 гривень, килим 300 гривень, мягка частина меблів 2000 гривень, спальний набір Арніка» - 1500 гривень, мебельний набір «Трембіта» - 3000 гривень, автомобіль НОМЕР_6 24377 гривень, автомобіль НОМЕР_7 51353,74 гривні.

Вартість автомобіля марки ГАЗ-66 та магазину-кіоску, щодо яких сторони не дійшли згоди, було встановлено в судовому засіданні.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що в період 2002-2003 року він продав відповідачу ОСОБА_1 автомобіль марки ГАЗ-66, який він придбав у військовій частині. Разом з автомобілем він передав ОСОБА_1 рахунок-фактуру та дві накладні на автомобіль для подальшої реєстрації автомобіля. Автомобіль він продав за 1500 доларів США. Таким чином суд встановив вартість автомобіля в сумі 32175 гривень шляхом множення офіційного курсу гривні на день слухання справи на 1500 доларів США.

Щодо вартості магазину-кіоску то з показань свідка ОСОБА_11 вбачається, що він придбав магазин-кіоск у позивачки ОСОБА_1 за 6000 гривень, а тому цю суму суд враховує при поділі майна спільної сумісної власності подружжя.

Крім того між сторонами виник спір з приводу поділу спального набору «Арніка», оскільки позивачка ОСОБА_1 стверджувала, що спальний набір є власністю подружжя, а відповідач ОСОБА_1, заперечуючи проти цього стверджував, що спальний набір придбали його батьки та подарували йому.

Свідок ОСОБА_12 дала суду пояснення про те, що відповідач ОСОБА_1 її син. Вона придбала комплект меблів спальний набір у свого родича ОСОБА_13 за гроші, які подарували нареченим гості під час весілля.

За таких обставин суд приходить до висновку, що спальний набір «Арніка» належить до спільної сумісної власності подружжя і підлягає поділу.

Відповідно до п. 23Постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11, спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті60,69 СКч. 3ст. 368 ЦК) відповідно до частин 2, 3ст. 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно ст. 60 ч. 1 CK України, майно, набуте, подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Передбаченост.69 ч.1 СК України, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Стаття 70 СК України, встановлює, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 71 СК України, передбачено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власністю подружжя ділиться між ними в натурі.

Відповідно допостанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року N 11, сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку судмає виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшень, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя.

Відповідно дост. 368 ч. 3 Цивільного Кодексу Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зст. 372 ч. 2 Цивільного кодексу Україниу разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Встановлені судом обставини повністю підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Згідност. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини та досліджені докази, аналізуючи вищезазначені нормиЦПК Українисуд приходить до висновку, що спірне майно а саме: автомобіль ВАЗ 2109, 1988 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_8 вартістю 24377 гривень, ВАЗ 21114, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_9 вартістю 51353 гривні 74 копійки,телевізор вартістю 500 гривень, килим вартістю 300 гривень, мягка частина меблів вартістю 2000 гривень, мебельний набір «Трембіта» вартістю 3000 гривень, спальний набір «Арніка» вартістю 1500 гривень, автомобіль ГАЗ 66 без номера вартістю 32175 гривень, а також 6000 гривень вартості магазин-кіоск був придбаний сторонами під час шлюбу, за спільні кошти подружжя, тому це майно є спільною власністю сторін.

Таким чином, при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, згідност. 70 ч.1 Сімейного Кодексу Українисуд вважає частки позивача та відповідача рівними, а враховуючи те, що позивачка ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи їй із спільного майна подружжя слід виділити - телевізор вартістю 500 гривень, килим вартістю 300 гривень, мягку частину меблів вартістю 2000 гривень, автомобіль НОМЕР_10 випуску 2007 року вартістю 51353 гривні 74 копійки, а також магазин-кіоск вартістю 6000 гривень. Решта майна виділити відповідачу ОСОБА_1 а сааме: мебельний набір «Трембіта» вартістю 3000 гривень, спальний набір «Арніка» вартістю 1500 гривень, автомобіль ГАЗ 66 без номера вартістю 32175 гривень, автомобіль НОМЕР_11 випуску 1988 року вартістю 24377 гривень

На підставі викладеного та керуючись п. 23Постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11, ст.ст.60,69,70,71 СК України, ст.ст.325,365,368,372 ЦК України, ст.ст.10,60,88,212,213,215,218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позови ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ майна спільної сумісної власності подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільної сумісної власності подружжя задовольнити частково.

Виділити у власність із спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 слідуюче майно: телевізор вартістю 500 гривень, килим вартістю 300 гривень, мягку частину меблів вартістю 2000 гривень, автомобіль НОМЕР_10 випуску 2007 року вартістю 51353 гривні 74 крпійки, а також 6000 гривень вартості магазину-кіоска, який належав до спільної сумісної власності подружжя і був відчужений позивачкою ОСОБА_4, а всього виділити майна та грошових коштів на загальну суму 60153 гривні 74 копійки.

Виділити у власність із спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 слідуюче майно: мебельний набір «Трембіта» вартістю 3000 гривень, спальний набір «Арніка» вартістю 1500 гривень, автомобіль ГАЗ 66 без номера вартістю 32175 гривень, автомобіль НОМЕР_11 випуску 1988 року вартістю 24377 гривень, а всього виділити майна на суму 60052 гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 101 гривню 74 копійки, як різницю в частках.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави 56 гривень 52 копійки судового збору.

Повернути ОСОБА_4 186 гривень 07 копійок зайво сплаченого до бюджету судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 1000 гривень вартості експертної оцінки автотоварознавчого дослідження.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 1300 гривень витрат на оплату юридичної допомоги.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського Апеляційного суду через Косівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення -протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М.В. Бельмега