Ухвала суду № 45726251, 23.06.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №274/6685/14-ц Головуючий у 1-й інст. Щербак Д. С.

Категорія 34 Доповідач Коломієць О. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді : Коломієць О.С.

суддів: Зарицької Г.В., Якухно О.М.

при секретарі

судового засідання : ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 квітня 2015 року, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, зазначаючи, що 24 квітня 2014 року суддя Вельмик А.Є. прийняла постанову, якою відмовила у задоволенні його заяви про звільнення від відбування покарання за злочини по яким закінчилися строки давності, передбачені ст. 49 КК України, а довічне позбавлення волі замінити на певний строк. Дана постанова була визнана необґрунтованою та незаконною рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.10.2014р., унаслідок чого йому було завдано шкоди.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_3 564,48 грн. на відшкодування шкоди.

Ухвалою судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 квітня 2015 року з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України відмовлено у відкритті провадження у вищевказаній цивільній справі у зв'язку з тим, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу та задовольнити його позовні вимоги.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того,що подавши до суду даний позов позивач таким чином оскаржує процесуальність дій судді (суду), повязаних з розглядом справи, і суддя як орган (особа), який здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у цивільній справі, а тому дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного.

Звертаючись до суду з указаним позовом ОСОБА_2 зазначив, що шкода йому завдана внаслідок незаконних дій судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 квітня 2015 року, ОСОБА_3.

Конституцією встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється і що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом (стст.126, 129).

Згідно із зазначеними положеннями Конституції судові рішення і відповідно дії або бездіяльність судів (суддів) з питань здійснення правосуддя (повязаних із підготовкою й розглядом справ у судових інстанціях) можуть оскаржуватись у визначеному порядку до суду вищої інстанції, а не в інший суд першої інстанції. Останнє порушувало б і принцип незалежності суддів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

Суд є органом, який розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб, а його рішення (дії, бездіяльність) оскаржуються лише в порядку, визначеному ст.129 Конституції і законодавством про судочинство.

Здійснення правосуддя в Україні врегульовано конституційними нормами окремо від діяльності інших органів державної влади. Відповідно до ст.62 Конституції матеріальна й моральна шкода, завдана безпідставним засудженням, відшкодовується державою лише в разі скасування вироку як неправосудного. Проте й у цьому разі за заподіяну особі шкоду відповідає не суд або суддя, а держава.

Крім того, п.1) ст. 1 Закон України від 01.12.1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» встановлює умови та підстави відшкодування шкоди, завданої громадянинові, зокрема: у випадку незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Вимогами статті 4 Закону України від 01.12.1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», передбачено, що навіть при наявності підстав та обставин для відшкодування шкоди, таке відшкодування провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Таким чином, суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у цивільній справі. Винятками є лише випадки, коли суд (суддя) виступає не як орган (особа), що здійснює правосуддя, а як будь-яка інша установа (особа). Заяви, скарги, спрямовані на дії судді при здійсненні правосуддя, не підлягають розглядові в суді першої інстанції, оскільки відповідно до закону є інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.

У п.10 постанови Пленуму Верховного Суду від 13.06.2007 №8 «Про незалежність судової влади» розяснено, що виключне право перевірки законності та обгрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

З огляду на викладене висновок судді про те, що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства, є вірним.

Відтак, ухвала судом першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 311, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді