Рішення № 45723002, 22.06.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4336/15 Справа № 200/18000/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Варенко О.П.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого Варенко О.П.,

суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Кондратенко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»

на заочне рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 10 грудня 2014 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що 21 грудня 2006 року між ним та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №DNHLGB00000646 відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 40 970,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21.12.2026 року.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, 12 лютого 2008 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № DNHLGB00000646. Відповідно до умов договору іпотеки відповідач надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 36,10 кв.м., житловою площею 16,10 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, а тому станом на 17.09.2014 року має заборгованість перед позивачем у сумі 424 537,81 доларів США, що за курсом 13,08 відповідно до службового розпорядження НБУ від 17.09.2014 року складає 5552 954 грн. 55 коп., яка складається з наступного: 33 352,58 доларів США - заборгованість за кредитом; 21 980,83 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 606,66 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 365 597,74 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNHLGB00000646 від 21.12.2006 року в розмірі 424 537,81 доларів США, що за курсом 13,08 відповідно до службового розпорядження НБУ від 17.09.2014 року складає 5552 954 грн. 55 коп. звернути стягнення на квартиру загальною площею 36,10 кв.м., житловою площею 16,10 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки; виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та проживають у квартирі, розташованій за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гладкова, буд. 13, кв. 50.

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 10 грудня 2014 року позовні вимоги задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNHLGB00000646 від 21.12.2006 року станом на 17.09.2014 р. в розмірі 424 537,81 доларів США, що за курсом 13,08 відповідно до службового розпорядження НБУ від 17.09.2014 року складає 5552 954,55 грн., яка складається з: 33 352,58 доларів США - заборгованість за кредитом; 21 980,83 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 606,66 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 365 597,74 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором: звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру загальною площею 36,10 кв.м., житловою площею 16,10 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № DNHLGB00000646 від 12.02.2008р.) Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а також надання ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляцій скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови у виселенні та виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані або проживають у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_3, в іншій частині рішення залишити без змін.

Відповідач в судове засідання не зявилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена через оголошення у пресі.

Вислухавши представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 грудня 2006 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №DNHLGB00000646, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 40 970,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21.12.2026 року (а.с.15-18).

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, 12 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № DNHLGB00000646. Відповідно до умов договору іпотеки відповідач надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 36,10 кв.м., житловою площею 16,10 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності (а.с.19-21).

Відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, а тому станом на 17.09.2014 року має заборгованість перед позивачем у сумі 424 537,81 доларів США, що за курсом 13,08 відповідно до службового розпорядження НБУ від 17.09.2014 року складає 5 552 954 грн. 55 коп., яка складається з наступного: 33 352,58 доларів США - заборгованість за кредитом; 21 980,83 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 606,66 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 365 597,74 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором (а.с.6-9).

За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною першою ст. 33 та ст. 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданою як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з яким протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна або є обєктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше майно нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці, загальна площа такого нерухомого житлового майна (обєкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Виходячи з положень ст. 3 вказаного Закону він має тимчасовий характер і втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

В цивільному законодавстві мораторій визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини 1 статті 263 ЦК України).

Встановлений Законом № 1304-УП мораторій на стягнення нерухомого житлового майна громадян України, наданого як забезпечення зобов'язань за кредитами в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року (справа № 6-46цс15).

Задовольняючи позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2,в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNHLGB00000646 від 21.12.2006 року станом на 17.09.2014 р. в розмірі 424 537,81 доларів США, суд першої інстанції посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за кредитним договором, що створило умови для застосування положень ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» та зазначив в мотивувальній частині рішення про те, що рішення в частині укладення договору купівлі-продажу предмету іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року № 1304-VII.

Проте, в резолютивній частині даного рішення суд першої інстанції не зазначив, що виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає відстроченню до закінчення дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року, допустивши при цьому порушення норм матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню для врегулювання спірних відносин.

Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в частині виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані або проживають у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_3, а також те, що письмова вимога іпотекодержателя або нового власника до мешканців про добровільне звільнення житлового будинку, приміщення, квартири не стосується виселення мешканців на підставі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки з одночасним виселенням мешканців, а стосується позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, не може бути прийнято судом до уваги з наступних підстав.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 3 ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку житлове приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку житлове приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобовязані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до розяснень, викладених у п. 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке. Згідно з ч. 4 ст. 9, ст. 109 ЖК УРСР, статтями 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом доповнення резолютивної частини рішення абзацем наступного змісту: «Виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки відстрочити до закінчення дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року».

В решті заочне рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 10 грудня 2014 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2014 року змінити, доповнивши резолютивну частину рішення абзацем наступного змісту: «Виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки відстрочити до закінчення дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року».

В решті заочне рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 10 грудня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: О.П.Варенко

Судді: В.С.Городнича

ОСОБА_3