Рішення № 45718256, 25.06.2015, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 401/9465/12

(2/199/577/13)

РІШЕННЯ

іменем України

„16 травня 2013 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

секретар - Пантелєєва Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення основного боргу за кредитним договором, відсотків та пені за користування кредитом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що між ним та відповідачем 05.12.2006 р. був укладений кредитний договір №8/2006/840-К/1552-А, відповідно до якого позичальник отримав від банку кредит в розмірі 18300,00 дол. США зі строком повернення до 04.12.2012 р. з виплатою процентної ставки в розмірі 9,5%.

Як зазначається позивачем при зверненні до суду, банк належним чином виконав зобовязання за договором, утім, відповідач порушив умови кредитного договору, допустивши його невиконання, що призвело до утворення заборгованості, розмір якої станом на 20.07.2012 р. становить 465552,76 грн., з яких: по кредиту 82 202,89 грн., по відсоткам - 22415,57 грн., по штрафам 14627,09 грн., по пені 330445,09 грн., по комісії 15862,03 грн.

Про стягнення зазначеної вище суми з відповідача на користь позивача у позові й заявлено відповідну вимогу.

У судове засідання позивач не зявився, утім, в особі представника за довіреністю надав суду заяву про розгляд справи у відсутності представника позивача, та в якій не заперечував проти заочного розгляду справи та в якій просив суд повністю задовольнити поданий позов.

Відповідач в особі представника за довіреністю в окремо наданій суду заяві просив суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог ПАТ КБ «Надра» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №8/2006/840-К/1552-А від 05.12.2006 р. про повернення заборгованості по щомісячних платежах за період з грудня 2008 р. по листопад 2009 р. включно, та відмовити в її задоволенні, та застосувати позовну давність до позовних вимог ПАТ КБ «Надра» про стягнення неустойки з ОСОБА_1, нарахованої за невиконання зобовязань за кредитним договором за період до грудня 2011 р.

В обґрунтування поданої заяви зазначається про те, що відповідно до п. 3.3.1 кредитного договору позичальник повертає кредит та сплачує банку передбачені договором платежі шляхом здійснення перерахування на рахунок №29096800007515 мінімального необхідного платежу у валюті кредиту.

Пунктом 3.3.2 кредитного договору передбачена щомісячна сума мінімального необхідного платежу, яка складає 384,31 дол. США, а пунктом 3.3 визначено, що черговий мінімальний платіж вноситься позичальником до 20 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору передбачена відповідальність за несвоєчасне або неповне внесення чергового мінімально необхідного платежу, а також інших платежів, передбачених договором.

Відтак, у зобовязанні визначений строк його виконання частинами в розмірі 384,31 дол. США до 20 числа поточного місяця.

Відповідач здійснював погашення кредиту щомісячно відповідно до укладеного договору, дата останньої сплати щомісячного платежу відповідно до квитанції 18.12.2008 р.

За ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до вимог чинного законодавства за захистом свого цивільного права або інтересу особа можу звернутися до суду у строк, визначений ст.ст. 257, 258 ЦК України.

Статтею 257 ЦК України закріплено загальну позову давність тривалістю три роки.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно графіку погашення кредитної заборгованості строк сплатити чергового платежу визначено місяцями, а тому строк виконання зобов'язання згідно ч. З ст. 254 Цивільного кодексу України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

За таких обставин, оскільки у кредитному договорі передбачено, що його виконання здійснюється частинами відповідно до графіку погашення кредиту, то початком перебігу строку позовної давності є день, коли боржник повинен був сплатити черговий платіж, проте не сплатив його, і відповідно загальний строк позовної давності застосовується щодо кожного щомісячного простроченого платежу, який був визначений договором.

Таким чином, на переконання відповідача, враховуючи позовну давність у З роки та те, що відповідач останній платіж здійснив в грудні 2008 року, а позивач звернувся до суду у 2012 році зі спливом строку позовної давності то, відповідно, вимога про повернення заборгованості по щомісячних платежах за період і грудня 2008 року по листопад 2009 року включно, задоволенню не підлягає.

Пунктом 31 Постанови №5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснюється враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту стосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Крім того, позовна давність у 1 рік застосовується до вимог про стягнення неустойки. Відповідно не підлягають задоволенню вимоги про стягнення неустойки нарахованої до грудня 2011 року.

Разом з тим, представником відповідача було подано клопотання про зменшення розміру неустойки до 2000,00 дол. США.

Згідно з даним клопотанням відповідачем був отриманий кредит для придбання автомобіля, який використовувався відповідачем, як таксі, та після дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася в грудні 2008 року, власних коштів на відновлюваний ремонт не вистачало, а страхова компанія перерахувала на рахунок банку у 2009 році страхове відшкодування в розмірі 40483,00 грн. при необхідних 92000,00 грн., та відповідач не зміг відремонтувати автомобіль та втратив роботу та джерело прибутку, з якого здійснювалося погашення кредиту. ОСОБА_1 на протязі значного часу мав постійне місце робои, стабільний дохід, міг планувати свій бюджет та щомісячні витрати і розраховував належним чином виконувати свої зобовязання по кредитному договору, утім, внаслідок збігу несприятливих обставин, пошкодження автомобіля, втрати роботи та відшукування інших джерел отримання прибутку, відповідач з незалежних від нього обєктивних та поважних причин не зміг здійснювати платежі по кредиту.

В окремо наданій суду заяві представник відповідача просив суд розглядати справу у відсутності представника відповідача, та ухвалити рішення з урахуванням наданих заперечень проти позову, стягнув з відповідача 16538,13 дол. США, що за курсом НБУ складає 132 189,27 грн., з яких: по кредиту 10284,36 дол. США (82202,89 грн.), по відсоткам - 2804,40 дол. США (22415,57 грн.), пеня 2000,00 дол. США (15986,00 грн.), комісія - 1449,37 дол. США (11584,81 грн.).

Дослідивши докази в межах заявлених вимог згідно ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для ухвалення про задоволення позову частково, виходячи з наступного (за ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється).

Як встановлено судом в даній справі, 05.12.2006 р. між сторонами в даній справі був укладений кредитний договір №8/2006/840-К/1552-А, відповідно до якого позичальник отримав від банку на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності кредит в розмірі 18300,00 дол. США зі строком повернення до 04.12.2012 р. з виплатою процентної ставки в розмірі 9,5%; укладаючи договір, сторони за ним досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що банк належним чином виконав зобовязання за договором, утім, відповідач порушив умови кредитного договору, допустивши його невиконання, що призвело до утворення заборгованості, розмір якої станом на 20.07.2012 р. становить 58245,06 дол. США (465552,76 грн.), з яких: по кредиту 10284,36 дол. США (82 202,89 грн.), по відсоткам 2804,40 дол. США (22415,57 грн.), по штрафам 1830,00 дол. США (14627,09 грн.), по пені 41341,81 дол. США (330445,09 грн.), по комісії 1984,49 дол. США (15862,03 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Згідно зі змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 ЦК).

Як свідчать умови укладеного договору сторони за цим договором погодили, що банк має право (п.4.2.4) вимагати від позичальника дострокового виконання зобовязань щодо повернення кредиту, салати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс черговий платіж у термін, визначений п. 3.3.3 цього договору.

Виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежать саме на позичальнику; відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України; боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 ЦК).

Таким чином, з урахуванням того, що відповідач порушив умови договору, допустив його невиконання, та з урахуванням того, що на виконання ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, та з урахуванням того, що кредитний договір є дійсним і неоспореним, є актом волевиявлення сторін, що підтверджує їх згоду виконувати умови, які вони для себе передбачили, суд погоджується із доводами позивача щодо наявності підстав для дострокового виконання зобовязання щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених договором.

Разом з тим, при визначенні розміру заборгованості, яка має бути стягнута, суд керується наступним.

Відповідно до ч.ч. 2 , 3, 4 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 3.3.1 кредитного договору позичальник взяв зобовязання повертати кредит та сплачувати банку передбачені договором платежі шляхом здійснення перерахування на рахунок №29096800007515 мінімального необхідного платежу у валюті кредиту.

Пунктом 3.3.2 кредитного договору передбачена щомісячна сума мінімального необхідного платежу, яка складає 384,31 дол. США, а пунктом 3.3 визначено, що черговий мінімальний платіж вноситься позичальником до 20 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору передбачена відповідальність за несвоєчасне або неповне внесення чергового мінімально необхідного платежу, а також інших платежів, передбачених договором.

Відтак, у зобовязанні визначений строк його виконання частинами в розмірі 384,31 дол. США до 20 числа поточного місяця.

Відповідач здійснював погашення кредиту щомісячно відповідно до укладеного договору, дата останньої сплати щомісячного платежу відповідно до наданої відповідачем квитанції 18.12.2008 р., а відповідно до наданого позивачем розрахунку - 26.10.2009 р. (цього дня відповідач сплатив 4912,99 дол. США, з яких зараховано 3684,50 дол. США по кредиту, по відсоткам 1228,49 дол. США).

За ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до вимог чинного законодавства за захистом свого цивільного права або інтересу особа можу звернутися до суду у строк, визначений ст.ст. 257, 258 ЦК України.

Статтею 257 ЦК України закріплено загальну позову давність тривалістю три роки.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно графіку погашення кредитної заборгованості строк сплатити чергового платежу визначено місяцями, а тому строк виконання зобов'язання згідно ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

За таких обставин, оскільки у кредитному договорі передбачено, що його виконання здійснюється частинами відповідно до графіку погашення кредиту, то початком перебігу строку позовної давності є день, коли боржник повинен був сплатити черговий платіж, проте не сплатив його, і відповідно загальний строк позовної давності застосовується щодо кожного щомісячного простроченого платежу, який був визначений договором.

Таким чином, враховуючи позовну давність у 3 роки та те, що відповідач останній платіж здійснив 26.10.2009 р., що підтверджується наданим позивачем розрахунком, а позивач звернувся до суду 12.09.2012 р., тобто з дотриманням строку позовної давності, то, доводи відповідача щодо пропуску строку позовної давності щодо вимоги про дострокове повернення суми кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених кредитним договором, не є слушними.

П. 31 Постанови №5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснюється таке: враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту стосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Разом з тим, суд задовольняє заяву відповідача про сплив позовної давності до вимоги про стягнення неустойки (штрафи та пеня) та застосовує позовну давність у 1 рік до цієї вимоги.

Таким чином, неустойка повинна бути стягнута з період з 12.09.2011 по 12.09.2012 р.р.

З урахуванням заяви відповідача про зменшення розміру пені (суд погоджується із слушністю доводів відповідача щодо наявності в цій справі підстав для її застосування /ч. 3 ст. 551 ЦК України/) та зменшує розмір пені до 1000,00 грн.

З огляду на вищенаведене, заборгованість з відповідача на користь позивача за кредитним договором від 05.12.2006 р. №8/2006/840-К/1552-А (склалася станом на 20.07.2012 р.) має бути стягнута в такому розмірі - 16903,25 дол. США (еквівалент 135056,97 грн.) з яких: по кредиту 10284,36 дол. США (еквівалент 82 202,89 грн.), по відсоткам - 2804,40 дол. США (22415,57 грн.), по штрафам 1830 дол. США (14627,09 грн.), по комісії - 1984,49 дол. США (15862,03 грн.),

а також неустойка (за період з 12.09.2011 по 12.09.2012 р.р.) 1000,00 грн.

Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до ст.ст. 88 та 215 ЦПК України (судові витрати стягуються пропорційно до задоволеної частини вимог).

Керуючись ст.ст. 11, 15, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 212, 214-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення основного боргу за кредитним договором, відсотків та пені за користування кредитом задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» (ЄДРПОУ 20025456) заборгованість за кредитним договором №8/2006/840-К/1552-А в розмірі 16903,25 дол. США (еквівалент 135056,97 грн.) з яких: по кредиту 10284,36 дол. США (еквівалент 82 202,89 грн.), по відсоткам - 2804,40 дол. США (22415,57 грн.), по штрафам 1830 дол. США (14627,09 грн.), по комісії - 1984,49 дол. США (15862,03 грн.), а також неустойка (за період з 12.09.2011 по 12.09.2012 р.р.) 1000,00 грн., усього 136056 (сто тридцять шість тисяч пятдесят шість) грн. 97 (девяноста сім) коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (ЄДРПОУ 20025456) судові витрати, повязані із сплатою судового збору в розмірі 1360 (однієї тисячі трьохсот шістдесяти) грн. 56 (пятдесяти шести) коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.В.Спаї