Ухвала суду № 45718163, 23.06.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 164/77/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Невар О.В. Провадження № 22-ц/773/987/15 Категорія: 30 Доповідач: Грушицький А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Грушицького А.І.,

суддів: Свистун О.В., Федонюк С.Ю.,

при секретарі Лимарю Р.С.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_4 на рішення Маневицького районного суду Волинської області від 12 травня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 12 травня 2015 року позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 4000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди, 2155,31 грн. у відшкодування завданоїмайнової шкоди, а всього кошти на загальну суму 6155,31 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 79,87 грн. судових витрат, повязаних з розглядом справи.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на рахунок УДКСУ у Маневицькому районі 22030001 (рахунок отримувача 31211206700287, код отримувача 37950857, код банку отримувача 803014, банк отримувача ГУДКСУ у Волинській області, найменування суду Маневицький районний суд Волинської області) 173,21 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Маневицького районного суду Волинської області від 12 травня 2015 року та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні відповідач та його представник, кожен окремо, апеляційну скаргу підтримали з підстав в ній зазначених.

Позивач та її представник, кожен окремо, апеляційну скаргу заперечили, просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 заподіяв позивачу ОСОБА_1 тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості належать до категорії легких тілесних ушкоджень, чим завдав останній майнову та моральну шкоду.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам справи і нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вироком Маневицького районного суду Волинської області від 7 травня 2015 року, який набрав законної сили 8 червня 2015 року, ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України і призначено покарання 1700 грн. штрафу.

Згідно вказаного вироку ОСОБА_3 15 листопада 2014 року, біля 17 години 30 хвилин, перебуваючи поряд з приміщенням колишнього магазину «Вест» по вул. Центральній, 28 у смт Колки Маневицького району Волинської області в стані алкогольного спяніння, під час суперечки, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин до ОСОБА_1, усвідомлюючи, що остання перебуває на незначній відстані від металевих вхідних дверей з тильної сторони вищевказаного магазину та може отримати тілесні ушкодження в результаті його фізичних зусиль, умисно наніс один удар долонею лівої руки в область її обличчя, внаслідок чого ОСОБА_1 вдарилася головою у металеві замкові дуги дверей та отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: струсу головного мозку, підшкірної гематоми і садна лівої скронево-потиличної ділянки волосистої частини голови, якізгідно висновку судово-медичної експертизи№ 145 від 20 листопада 2014 року та додаткової судово-медичної експертизи № 42 від 16 квітня 2015 року належатьдо категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя.

Відповідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдану майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідач ОСОБА_3 своїми неправомірними діями, за які засуджений вироком суду, заподіяв майнову шкоду потерпілій ОСОБА_1, що полягає у понесенні витрат на придбання медикаментів та медматеріалів в період її лікування та підлягає відшкодуванню в силу ч. 1 ст. 1166 ЦК України.

Понесення позивачем ОСОБА_1 витрат в розмірі 2155,31 грн. на придбання медикаментів та медматеріалів під час лікування внаслідок травм, отриманих під час вчинення злочину, підтверджується відповідними фіскальними чеками та інформацією Маневицької комунальної центральної районної аптеки (а.с. 40, 88-90, 144, 161).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно розяснень, викладених у пунктах 3, 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у звязку з ушкодженням здоровя, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у звязку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих звязків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачу, внаслідок неправомірних дій відповідача, що проявились у нанесені їй тілесних ушкоджень, була заподіяна моральна шкода, яка полягала у перенесені фізичного болю і страждань, тривалого лікування, порушенні звичних норм життя та докладенні значних зусиль для його відновлення.

Тому, виходячи з принципів розумності й справедливості та характеру й обсягу моральних страждань, яких зазнала позивач внаслідок злочинних дій відповідача, суд першої інстанції обґрунтовано ухвалив рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 4000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги щодо несплати позивачем судового збору при подачі позову не є підставою для скасування рішення суду, оскільки суд вирішив питання про розподіл судових витрат при постановленні рішення.

До участі у справі в суді апеляційної інстанції представник позивача була допущена на підставі довіреності, посвідченої секретарем Старосільської сільської ради Маневицького району Волинської області 19 червня 2015 року, зареєстрованої в реєстрі за № 1551, а відсутність в матеріалах справи документа, що підтверджує повноваження представника в суді першої інстанції також не є підставою для скасування рішення суду.

Вирок Маневицького районного суду Волинської області від 7 травня 2015 року на даний час набрав законної сили, сторони його не оскаржували. Фактичні обставини справи суд першої інстанції встановлював на підставі належних та допустимих доказів, зокрема, пояснень сторін, показань свідків, письмових доказів, а не на основі припущень.

Доводи апеляційної скарги щодо самостійного, з власної ініціативи збору доказів судом першої інстанції колегія суддів до уваги не бере, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи, а інформація з Маневицької комунальної центральної районної аптеки витребовувалась судом для перевірки пояснень позивача та представлених нею в обгрунтування заявлених вимог фіскальних чеків про придбання медикаментів та медматеріалів.

Розмір майнової шкоди підтверджується відповідними фіскальними чеками, інформацією Маневицької комунальної центральної районної аптеки та відповідною медичною документацією.

В порушення вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України відповідач на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, не надав суду жодних належних та допустимих доказів.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 61 ч. 4, 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Маневицького районного суду Волинської області від 12 травня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді