Ухвала суду № 45718159, 26.06.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 162/680/15-к Провадження №11-кп/773/250/15 Головуючий у 1 інстанції:Труш В. О. Категорія:ч.2 ст.186 КК України. Доповідач: Лозовський А. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2015 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Лозовського А.О.,

суддів Клока О.М., Бешти Г.Б.,

при секретарі Лінік Т.В.,

з участю прокурора Васьовчика І.В.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_3 на вирок Любешівського районного суду Волинської області від 20 квітня 2015 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, українець, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючий, неодружений, згідно ст.89 КК України раніше не судимий,

засуджений за ч.2 ст.186 КК України на 5 (пять) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.

Вироком вирішено долю речових доказів та судових витрат.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд,

ВСТАНОВИВ:

Згідно вироку суду ОСОБА_2 15 лютого 2015 року близько 05 години 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, знаходячись поблизу кафе „Зустріч, що по вул. Брестській,6А в смт.Любешів Волинської області, діючи з корисливих мотивів та керуючись метою заволодіння чужим майном, шляхом застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоровя потерпілого, що виразилося в нанесенні одного удару кулаком правої руки в обличчя та трьох ударів правою ногою по голові ОСОБА_4, відкрито викрав належні останньому грошові кошти в сумі 100 доларів США (що відповідно до офіційного курсу гривні до долара США на той момент становило 2591 гривень 85 копійок) та 1000000 білоруських рублів (що відповідно до офіційного курсу гривні до білоруського рубля на той момент становило 1690 гривень), чим спричинив потерпілому матеріальні збитки на загальну суму 4 281 гривень 85 копійок.

В поданій апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2, вважає вирок суду в частині призначеного покарання незаконним у звязку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого. Посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з випробовуванням на підставі ст. 75 КК України. Зазначає, що хоча обвинувачений і рахується не судимим згідно ст. 89 КК України, однак раніше притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічний злочин, за який останньому було призначене покарання із застосуванням ст. 75 КК України, не працює, не одружений, завдав потерпілому легких тілесних ушкоджень, вчинив злочин в стані алкогольного спяніння, що є обставиною, яка обтяжує його покарання. Просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати та постановити новий, яким ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

Заслухавши доповідача який виклав суть вироку суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, прокурора, який подану апеляційну скаргу підтримав, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, які подану апеляційну скаргу заперечили, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Твердження прокурора в апеляційній скарзі про призначення обвинуваченому ОСОБА_2 надто мякого покарання є безпідставними.

Відповідно до вимог ст.65 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та помякшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані.

Зокрема, посилання прокурора на неповне врахування судом при призначенні ОСОБА_2 покарання конкретних обставин події, що його помякшують, та даних, які характеризують його особу, колегія суддів вважає безпідставними.

Як убачається з вироку, призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, дані про особу винного, а саме те, що ОСОБА_2 хоча раніше притягувався до кримінальної відповідальності будучи неповнолітнім, однак згідно ст. 89 КК України вважається не судимим, позитивно характеризується за місцем проживання та настоятелем Свято-Михайлівського храму с. Любешівська Воля, бере активну участь у спортивному житті села, потерпілий до ОСОБА_2 претензій не має та просив не позбавляти волі останнього.

Крім того, ОСОБА_2 у вчиненому щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, що є обставинами які помякшують покарання.

Також враховано, що обвинувачений вчинив злочин в стані алкогольного спяніння, що судом вірно віднесено до обставин що обтяжують його покарання.

Врахувавши ці та інші обставини справи, зокрема і ті, на які посилається в апеляційній скарзі прокурор, в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення покарання за ч.2 ст.186 КК України у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України.

Не ґрунтуються на матеріалах справи доводи прокурора в апеляційній скарзі про те, що своїми діями обвинувачений ОСОБА_2 завдав потерпілому легкі тілесні ушкодження, оскільки це не ставилось в провину обвинуваченому.

Доводи прокурора, які наведені в апеляційній скарзі, фактично враховані і оцінені судом першої інстанції при постановленні вироку та призначенні покарання.

За таких обставин колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд Волинської області,-

УХВАЛИЛИВ:

Апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Любешівського районного суду Волинської області від 20 квітня 2015 року щодо обвинуваченого ОСОБА_2 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: