Ухвала суду № 45718120, 15.12.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/19282/14-к Провадження №11-сс/773/341/14 Головуючий у 1 інстанції: Категорія:ч. 2ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України Доповідач: Силка Г. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2014 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Силка Г.І.,

суддів Гапончука В.В., Польового М.І.,

при секретарі Гладкому В.В.,

з участю прокурора Невірця П.І.,

підозрюваного ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.11.2014 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженого, непрацюючого, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, судимого

1) вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.03.2013 року за ч. 1 ст. 185 КК України на 200 годин громадських робіт;

2) вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.09.2013 за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 два роки обмеження волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України, звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки,

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.06.2014 року ОСОБА_1 на підставі п. «в» ст.1, ст. 9 Закону України «Про амністію» від 08.04.2014 року звільнено від відбування покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.09.2013 року,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.11.2014 року задоволено клопотання слідчого СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області та обрано ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком тридцять днів, а також про можливість останнім внести заставу в розмірі 24 360 грн. Та вразі внесення застави покладено обовязки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

10.12.2014 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що обраний відносно нього запобіжний захід є надто суворим, крім того зазначає, що під час досудового слідства його не було забезпечено захисником та під час допитів до нього застосовувались незаконні методи слідства.

Просить врахувати суд, що його не було забезпечено захисником, у звязку з чим він пропустив строк, передбачений законом на оскарження ухвали слідчого судді. Просить поновити строк на оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді та обрати щодо нього міру запобіжного заходу не повязану з триманням під вартою.

Заслухавши доповідача, який виклав суть рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, прокурора і слідчого, які апеляційну скаргу заперечили, підозрюваного ОСОБА_1, який просить задовольнити його клопотання та апеляційну скаргу та обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту чи інший більш мякий, суд дійшов висновку, що клопотання про поновлення строку на оскарження ухвали слідчого судді від 27.11.2014 року слід задовольнити, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до п. 3 ч.2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга подається на ухвалу слідчого судді протягом 5 діб з дня її оголошення.

Як видно з матеріалів справи, 27.11.2014 року ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області задоволено частково клопотання слідчого СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області і застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 30 днів. Цього ж дня копія цієї ухвали була вручена підозрюваному. Однак, останній апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді подав 10.12.2014 року. Тобто, з пропуском строку на її оскарження. В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на оскарження, оскільки вважає пропущеним його з поважної причини, а саме: він знаходиться під вартою та у нього немає захисника, який би міг подати апеляційну скаргу.

Враховуючи те, що дійсно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід тримання під вартою та він відмовився від захисту, тому не зміг вчасно подати апеляційну скаргу. З цих підстав, апеляційний суд вважає, що строки для апеляційного оскарження ухвали слідчого судді від 27.11.2014 року слід поновити, оскільки вони пропущені з поважних причин.

Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При застосуванні щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою ці вимоги закону судом першої інстанції дотримані.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 предявлено підозру у вчиненні злочинів, які відносяться до категорії середньої тяжкості та тяжкого. Ці злочини останній вчинив в короткий проміжок часу після звільнення його від призначено покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.09.2013 року, на підставі Закону України « Про амністію» від 08.04.2014 року.

Крім того, як видно з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 двічі притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічні корисливі злочини, судимості за які не погашені. Відповідно до характеристики, виданої дільничним інспектором, підозрюваний незадовільно характеризується, оскільки схильний до порушень громадського порядку та на нього надходили усні скарги від сусідів, є працездатним однак не займається суспільно- корисною працею. Будь- яких даних про те, що підозрюваний утримує своїх неповнолітніх дітей, на що останній вказує в своїй апеляційній скарзі, судом не встановлено.

За таких обставин, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що існують ризики того, що ОСОБА_1 може вчинити інші кримінальні правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню і переховуватися від органів досудового розслідування. Тому, жоден із більш мяких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Також судом враховано, що ОСОБА_1 суд першої інстанції надав можливість внести заставу, однак останнім вона не внесена, що свідчить, про те, що судом першої інстанції обговорювалося питання щодо застосування до ОСОБА_1 інших більш мяких запобіжних заходів.

Правильність такого висновку в суддів апеляційної інстанції сумнівів не викликає.

Законних підстав для скасування ухвали слідчого судді і постановлення нової ухвали та застосування до підозрюваного більш мяких запобіжних заходів, в тому числі й домашнього арешту, по викладених в апеляційній скарзі доводах, суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.405, 407, 422 КПК України, суд апеляційної інстанції

У Х В А Л И В:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 листопада 2014 року.

Ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 листопада 2014 року, якою ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 30 (тридцять) днів залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Судді:

Г.І.ОСОБА_2 ОСОБА_3 Польовий