Ухвала суду № 45713450, 24.06.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/618/15

Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

24 червня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Мартинюк В.В.,

представника позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Шепетівської об'єднаної державної податков інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування акту і вимоги,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (ФОП ОСОБА_3С.) звернувся в суд з адміністративним позовом до Шепетівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій област (Шепетівська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування акта перевірки від 20 листопада 2014 року та вимогу про сплату боргу №0017881701 від 20 листопада 2014 року.

31 березня 2015 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився. До початку судового засідання через канцелярію Вінницького апеляційного адміністративного суду за вхідним №9053 подав клопотання з проханням розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що на підставі листа СВ ЛВ на ст. Хмельницький УМВС України на Південно-Західній залізниці в якому зазначено, що у зв'язку із розслідування кримінального провадження №42014240290000005 від 06 серпня 2014 року, передбаченого ч.1 ст.172, ч.1 ст. 175, ч. ст.366 Кримінального кодексу України по факту порушення законодавства про працю ОСОБА_3, виникла необхідність проведення перевірки з питань повноти та своєчасності сплати до бюджету податків (зборів).

Так, Шепетівською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів обовязкових платежів за період з 01 січня 2011 року по 30 жовтня 2014 року, єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 30 жовтня 2014 року та дотримання іншого законодавства, за результатами якої складено акт від 20 листопада 2014 року №1831/17-020/НОМЕР_1.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем п. 1 ч.1 ст.7, ч.5 та ч.7 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ", а саме ФОП ОСОБА_3, здійснюючи господарську діяльність використовував найману працю громадян без офіційного їх оформлення та із виплаченої заробітної плати найманим працівникам ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не перераховував до бюджету єдиний внесок в сумі 14853,60 грн.

За таких обставин, Шепетівською ОДПІ 20 листопада 2014 року винесено податкову вимогу №Ф-0001788170 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 14853,60 грн.

Не погоджуючись з вказаним актом та вимогою позивач оскаржив їх до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що позапланова невиїзна документальна перевірка здійснювалась відповідачами в межах та спосіб передбачених чинним законодавством, складений за результатами проведеної перевірки акт не є рішенням субєкта владних повноважень в розумінні ст. 17 КАС України, а податкова вимога відповідача прийнята обґрунтовано.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 171 Податкового кодексу України (ПК України) особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Згідно із пп.14.1.180 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного податку є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Згідно із п.1 ч.1 ст.7 вказаного Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 2, 6 - 8 частини першої статті 4 вказаного Закону (крім осіб, зазначених у частині дев'ятій цієї статті), встановлюється у розмірі 3,6 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (ч.7 ст.8 Закону).

Так, судом першої інстанції встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладені трудові угоди, в яких зазначено, що ФОП ОСОБА_3 (Замовник), виконуючи умови трудового законодавства та фізична особа (Виконавець) уклали угоду про те, що Виконавець зобов'язується виконувати, а Замовник прийняти та оплатити наступні послуги: перевезення пасажирів відповідно до графіка. Вартість робіт за домовленістю та відповідно до якості виконаної роботи. Термін оплати щомісячно, а за бажанням виконавця може бути визначений інший термін.

Крім того, в матеріалах справи містяться відібрані старшим слідчим СВ ЛВ на ст. Хмельницький УМВС України на Південно-Західній залізниці пояснення у громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які зазначили про те, що працюють водіями автобусів у ФОП ОСОБА_3 та надають послуги з перевезення пасажирів по маршруту автостанція - залізничний вокзал (м. Полонне). При виїзді на маршрут водії проходять медичний огляд в ПП "Автонебосвіт". Також зазначили про те, що заробітну плату отримують з розрахунку 100,00 грн. на один день.

При цьому, в судовому засіданні представник позивача погодився з тим, що ФОП ОСОБА_3 не нарахований та не сплачений єдиний внесок при виплаті заробітної плати та не утриманий і не сплачений єдиний внесок із виплаченої заробітної плати, однак не погодився із сумою визначеною податковим органом на підставі пояснень ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Проте, колегія суддів вважає такі твердження представника позивача безпідставними, оскільки сума визначена Шепетівською ОДПІ у податковій вимозі підтверджується протоколами допиту ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в яких вони повідомили про перебування у трудових відносинах з позивачем та виплату заробітної плати в розмірі 100 грн. на день, висновками акту перевірки Держінспекції з питань праці у Хмельницькій області №22-19-19/479.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкова вимога є обґрунтованою, а тому відсутні підстави для її скасування.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування акта перевірки від 20 листопада 2014 року №1831/17-020/НОМЕР_1, з огляду на наступне.

Так, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З аналізу наведеної вище норми вбачається, що акт перевірки є лише засобом документування, в той час, коли предметом оскарження в адміністративному суді є юридичні наслідки (застосовані наслідки), що безпосередньо випливають з результатів перевірки.

Згідно із ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Враховуючи положення законодавства, під нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

За визначенням, наведеним у п. 6 ч. 1 ст. 3 КАС України, адміністративний позов це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно правових відносинах.

Відповідно до ст. 105 КАС України зміст адміністративного позову це адресоване адміністративному суду прохання позивача процесуально-правового характеру задовольнити його вимогу до відповідача. Частина четверта і пята даної статті визначають формулювання позовних вимог, що можуть становити зміст адміністративного позову. За суттю, це бажаний для позивача спосіб захисту адміністративним судом прав, свобод чи інтересів, які він вважає порушеними.

За приписами ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд зобовязаний зробити висновок щодо позовних вимог та застосувати спосіб захисту порушених прав, свобод чи інтересів.

Так, оцінка висновків контролюючого органу за результатами перевірки досліджується в межах формування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги і саме через такий спосіб захисту, передбачений ст. 162 КАС України, а саме, скасування рішення або вимоги, права позивача будуть відновлені. В той час, коли сам пособі акт перевірки прав, свобод та інтересів ФОП ОСОБА_3 не порушують, а відтак, не створюють підстав для їх захисту.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 26 червня 2015 року.

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Біла Л.М.

ОСОБА_7