Ухвала суду № 45713440, 23.06.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 713/1930/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Пилип'юк І.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

23 червня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Білоуса О.В. Матохнюка Д.Б. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Лозінської Н.В.,

позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вижницької міської ради Чернівецької області на постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 28 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Вижницької міської ради Чернівецької області про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язати вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вижницького районного суду Чернівецької області з позовом до Вижницької міської ради Чернівецької області про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язати вчинити певні дії.

Постановою Вижницького районного суду Чернівецької області від 28 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 28 жовтня 2014 року - без змін.

Представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд задовольнити її.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно договору купівлі-продажу від 28.08.1991 року, посвідченого державним нотаріусом Вижницької районного нотаріального округу по реєстру №1626, позивач є власником квартири АДРЕСА_1.

В житловому будинку по вул. Мазепи, 25-В в м. Вижниця Чернівецької області об'єднання співвласників не створено.

Позивач неодноразово звертався із заявами до Вижницької міської ради про надання у приватну власність земельної ділянки площею 0,0040 га для ведення особистого селянського господарства, та узаконення земельної ділянки площею 0,0080 га під існуючим фундаментом для будівництва гаража, які розташовані в по вул. Мазепи м. Вижниця Чернівецької області. Одночасно із заявами про виділення земельних ділянок позивач надав відповідачу список з підписами мешканців багатоквартирного будинку по вул. Мазепи, 25-В в м. Вижниця Чернівецької області, за виключенням трьох підписів, що підтверджується копією списку.

Як встановлено судом, постановою Вижницького районного суду від 11.07.2012 року по справі №2-а-37/12 адміністративний позов ОСОБА_2 до Вижницької міської ради, про неправомірні дії суб'єкта владних повноважень, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.

Вказаною постановою встановлено та відповідно до ч.1 ст.72 КАС України не потребує доказуванню та обставина, що рішенням Вижницької міської ради від 04.10.1995 року №177 вирішено надати дозвіл ОСОБА_2 на будівництво тимчасового гаража по вул. Мазепи, 25 в м. Вижниця Чернівецької області, згідно висновків райархітектури, санепідемстанції.

16.04.2007 року ОСОБА_2 звернувся з заявою на ім'я голови Вижницької міської ради, в якій просив виділити землю під реконструкцію уже існуючого тимчасового гаража, згідно виписки з рішення №177 від 04.10.1995 року. 27.04.2007 року восьма сесія V скликання Вижницької міської ради винесла рішення №31-8/07, яким вирішила дати згоду позивачу на виготовлення матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки площею 0,0080 га по вул. Мазепи, 25-В в м. Вижниця Чернівецької області, для реконструкції тимчасового сараю - гараж, з забудованих земель міста, на умовах безоплатної передачі у приватну власність.

Постановою Вижницького районного суду від 18.11.2011 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення 9 сесії VІ скликання Вижницької міської ради Чернівецької області від 22.06.2011 року №111-9/11 «Про відмову ОСОБА_2 в узаконенні земельної ділянки площею 0,0040 га для ведення особистого селянського господарства по вул. Мазепи, в м. Вижниця Чернівецької області у зв'язку з непогодженням з усіма співвласниками житлового будинку по вул. Мазепи, 25-В в м. Вижниця Чернівецької області». Зобов'язано Вижницьку міську раду винести на розгляд чергової сесії та повторно розглянути питання щодо надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0040 га для ведення особистого селянського господарства по вул. Мазепи, в м. Вижниця Чернівецької області - згідно вимог закону.

Також вказаною постановою встановлено, що ОСОБА_2 з 1991 року користується земельною ділянкою площею 0,0040 га, а з 1995 року - площею 0,0080 га, що розташовані за вищевказаною адресою. При цьому, згідно постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2011 року в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП, оскільки будівництво (використання земельної ділянки) провадилося за згодою землевласника - міської ради та з дозволу компетентних органів міської ради, виданого в порядку, чинному на час забудови. Позивач майже 14 років користувався земельною ділянкою, жодних претензій з боку органів виконавчої влади, комунальних служб міста щодо користування тимчасовим сараєм і земельною ділянкою до нього не виникало. Позивач розпочав будівництво гаража не самовільно, а тому в даному випадку відсутнє самовільне зайняття земельної ділянки.

Постановою Вижницького районного суду Чернівецької області від 11.09.2012 року по справі №2-а-53/12/2401 адміністративний позов ОСОБА_2 до Вижницької міської ради про визнання неправомірним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано неправомірним та скасовано рішення 21 сесії 6 скликання Вижницької міської ради від 26.07.2012 №102-21/12 «Про розгляд постанови Вижницького районного суду від 11.07.2012 року». Зобов'язано Вижницьку міську раду винести на розгляд чергової сесії та повторно розглянути питання щодо надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0040 га для ведення особистого селянського господарства по вул. Мазепи, в м. Вижниця Чернівецької області, та надання дозволу на виготовлення проектної документації на земельну ділянку площею 0,0080 га під існуючим фундаментом для будівництва гаража по вул. Мазепи, 25-В в м. Вижниця Чернівецької області, - згідно вимог закону, що підтверджується її копією.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 року апеляційну скаргу Вижницької міської ради Чернівецької області, - залишено без задоволення, а постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 11.09.2012 року, - без змін.

Постановою Вижницького районного суду від 26.04.2013 року по справі №713/794/13-а адміністративний позов ОСОБА_2 до Вижницької міської ради, про визнання рішень неправомірними та їх скасування, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано неправомірним та скасовано рішення 26 сесії 6 скликання Вижницької міської ради від 28.12.2012 року №200-26/12 «Про розгляд постанови про відкриття виконавчого провадження щодо зобов'язання винести на черговий розгляд сесії Вижницької міської ради питання про надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0040 га для ведення особистого селянського господарства по вул. Мазепи, 25-В в м. Вижниця Чернівецької області, та надання дозволу на виготовлення проектної документації на земельну ділянку площею 0,0080 га під існуючим фундаментом для будівництва гаража по вул. Мазепи, 25-В в м. Вижниця Чернівецької області. Визнано неправомірним та скасовано рішення 27 сесії 6 скликання Вижницької міської ради від 24.01.2013 року №7-27/13 «Про розгляд заяви ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проектної документації на земельну ділянку площею 0,0080 га під існуючим фундаментом для будівництва гаража по вул. Мазепи, 25-В в м. Вижниця Чернівецької області». Визнано неправомірним та скасовано рішення 28 сесії 6 скликання Вижницької міської ради Чернівецької області від 20.02.2013 року №18-28/13 «Про відмову у наданні дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проектної документації на земельну ділянку площею 0,0040 га для ведення особистого селянського господарства по вул. Мазепи, 25-В в м. Вижниця Чернівецької області, та узаконення земельної ділянки площею 0,0080 га під існуючим фундаментом для будівництва гаража по вул. Мазепи, 25-В в м. Вижниця Чернівецької області. Зобов'язано Вижницьку міську раду винести на розгляд чергової сесії та повторно розглянути питання щодо надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проектної документації на земельну ділянку площею 0,0040 га для ведення особистого селянського господарства по вул. Мазепи, 25-В в м. Вижниця Чернівецької області, та узаконення земельної ділянки площею 0,0080 га під існуючим фундаментом для будівництва гаража по вул. Мазепи, 25-В в м. Вижниця Чернівецької області, - згідно вимог закону.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013 року (справа №713/794/13-а) апеляційну скаргу Вижницької міської ради Чернівецької області, - залишено без задоволення, а постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 26.04.2013 року, - без змін.

По всіх вказаних справах судом видано виконавчі листи.

З рішення 44 сесії VI-го скликання Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області №86-44/14 від 11.06.2014 року вбачається, що розглянувши постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 24.01.2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 року у справі №713/96/14-а, керуючись ст.ст.26, 31 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст.12, 22, 116, 118, 159, 184, 186 ЗК України, ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» міська рада вирішила:

1. Відмінити рішення 34 сесії VI-го скликання №104-34/13 від 14.08.2013 року «Про розгляд постанови Вижницького районного суду Чернівецької області за позовною заявою ОСОБА_2І.».

2. Відмовити ОСОБА_2 у наданні дозволу на виготовлення проектної документації на земельну ділянку площею 0,0040 га для ведення особистого селянського господарства по вул. Мазепи, 25-В в м. Вижниця Чернівецької області на підставі того, що згідно ст.22 ЗК України вказана земельна ділянка на належить до категорії (цільового призначення) - ведення особистого селянського господарства.

3. Відмовити ОСОБА_2І, у наданні дозволу на виготовлення проектної документації на земельну ділянку площею 0,0080 га під існуючим фундаментом для будівництва гаража по вул. Мазепи, 25-В в м. Вижниця Чернівецької області згідно ст.118 ЗК України, а також у зв'язку з незавершеними роботами по виготовленню міською радою містобудівної документації «Генерального плану м. Вижниця» та документації із землеустрою щодо впорядкування території населеного пункту по вул. Мазепи, 25-В в м. Вижниця Чернівецької області і технічно-екологічного обґрунтування використання цієї земельної ділянки.

Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що рішення 44 сесії VI-го скликання Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області №86-44/14 від 11.06.2014 року «Про розгляд постанови Вижницького районного суду Чернівецької області за позовною заявою ОСОБА_2 по справі №713/96/14-а» являється безпідставним та необґрунтованим. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Земельним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами Держава делегувала органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади розпорядження землями відповідних територіальних громад, землями комунальної чи державної власності, та делегувала їм вирішення у встановленому законом порядку інших питань в галузі земельних відносин.

Отже, в розумінні п.1 ч.1 ст.3 КАС України та з урахуванням позиції Конституційного Суду України, викладеного у рішенні від 01.04.2010 року N10-рп/2010, даний спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень - органу виконавчої влади, що реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції, а тому ця справа має розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Згідно п.1 ч.1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам, як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

У відповідності до ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожен при розгляді питання про його цивільні права та обов'язки має право на відкритий та справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Складовою частиною справедливого судочинства, зокрема, є доступ до процедури зо всіма атрибутами контролю, тобто право на судовий контроль органів державної влади.

Частина друга й третя статті 55 Конституції України визначають, що права і свободи громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження до суду рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб, кожному гарантується право на землю.

Відповідно до вимог ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, і перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині 3 ст.123 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Питання регулювання земельних відносин, відповідно до п.34 ч.1 ст.26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЗУ «Про місцеве самоврядування», спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ст.122 ч.1 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Стаття 59 ЗУ «Про землеустрій» визначає, що облік приватних інтересів при проведенні землеустрою на місцевому рівні, полягає у забезпеченні фізичним та юридичним особам рівних можливостей придбання у власність або користування, в тому числі на умовах оренди, земельних ділянок.

Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Відповідно до ч.8 ст.118 ЗК України розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою. Далі в частині 9 ст.118 зазначеного Кодексу передбачено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Вказаною нормою Земельного кодексу України визначено виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Як встановлено судом, Вижницька міська рада в оскаржуваному рішенні вказує, що підставами відмови у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок є те, що згідно ст.22 ЗК України вказана земельна ділянка не належить до категорії (цільового призначення) - ведення особистого селянського господарства, згідно ст.118 ЗК України, а також незавершені роботи по виготовленню міською радою містобудівної документації «Генерального плану м. Вижниця» та документації із землеустрою щодо впорядкування території населеного пункту по вул. Мазепи, 25-В в м. Вижниця Чернівецької області і технічно-екологічного обґрунтування використання цієї земельної ділянки.

Суд вважає, що ці підстави є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам ЗК України.

Частиною 3 ст.42 ЗК України встановлено, що порядок використання земельних ділянок, де розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Якщо в жилому будинку приватизовано частину квартир, питання про користування прибудинковою територією вирішується відповідно до положень ч.3 ст.88 ЗК України, тобто шляхом отримання в користування її частини, що відповідає частці приватизованих квартир та інших приміщень у вартості будинку і споруд. При цьому розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Проте, матеріали справи не містять, а судом не здобуто доказів на підтвердження того, що в порядку, встановленому чинним законодавством України, були визначені розміри та межі прибудинкової території, частину якої просить передати у власність позивач, а також відсутні докази про те, що спірна земельна ділянка була віднесена до такої прибудинкової території.

Відповідно до п."а" ч.3 ст.22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з ч.1 ст.20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно до вимог ст.17 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та ст.12 ЗУ «Про планування і забудову територій», Генеральний план населеного пункту - це містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту, черговість і пріоритетність забудови та іншого використання територій, загальний стан довкілля населеного пункту, основні фактори його формування, містобудівні заходи щодо поліпшення екологічного і санітарно-гігієнічного стану, інші вимоги, визначені державними будівельними нормами.

Статтею 53 ЗУ «Про землеустрій» визначено, що проекти землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів розробляються на певний період та поетапно згідно з генеральними планами населених пунктів і визначають: а) цільове призначення земель; б) землі, що знаходяться у власності, користуванні, в тому числі орендовані; в) організаційні, правові, фінансові та інші заходи щодо вдосконалення структури територій, освоєння земель, поліпшення їх якості, рекультивації, консервації; г) необхідність і обсяги економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель; ґ) заходи для забезпечення режиму використання земель охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання, а також відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам внаслідок встановлення цих зон; д) напрями природоохоронної діяльності.

З аналізу вказаних норм слідує, що цільове призначення земель визначається містобудівною документацією, зокрема документацією із землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів. Таким чином, інформацією щодо цільового призначення земель володіє саме орган місцевого самоврядування, а не особа, яка звертається із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, відсутність Генерального плану м. Вижниця, документації із землеустрою щодо впорядкування території населеного пункту по вул. Мазепи, 25-В в м. Вижниця Чернівецької області та технічно-екологічного обґрунтування використання цих земельних ділянок не може позбавляти особу права на отримання земельної ділянки у власність в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення були порушені вимоги ст.118 ЗК України, яка передбачає самостійні стадії безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Відповідач не надав суду жодних доказів правомірності свого рішення, а також того, що під час його прийняття 11.06.2014 року був дотриманий передбачений ст.118 ЗК України порядок, та відсутність змін в Генеральному плані забудови міста Вижниця.

Неодноразові незаконні рішення Вижницької міської ради щодо відмови в заяві позивача про надання дозволу на виготовлення проектної документації на земельну ділянку площею 0,0040 га для ведення особистого селянського господарства та надання дозволу на виготовлення проектної документації свідчить про упереджене відношення органу місцевого самоврядування до позивача та систематичне порушення його Конституційних прав.

Відповідно до п. «г» ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення Вижницької міської ради від 11.06.2014 року суперечить нормам Конституції України та Земельному кодексу України, по суті розглядалась постанова суду, а не заява ОСОБА_2, про вирішення питання виділення земельної ділянки, а тому вимога позивача про визнання неправомірним та скасування рішення міської ради є обґрунтованою.

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вижницької міської ради Чернівецької області залишити без задоволення, а постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 28 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий Совгира Д. І.

Судді Білоус О.В.

ОСОБА_4