Ухвала суду № 45711426, 16.06.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/374/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Григораш В.О.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

16 червня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Чернівецький деревообробний комбінат ЛТД" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив: стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню витрат пов'язаних з доставкою і виплатою пільгових пенсій (Список № 2) за лютий 2015 року в сумі 13860,67 грн.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.04.2015 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII ) за лютий 2015 року в сумі 3294, 00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у відповідача працювали наймані працівники ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

На підтвердження права вказаних найманих працівників на пільгову пенсію відповідно до п.п. "б"-"з" ст. 13 Закону № 1788-XII позивач надав суду копії трудової книжки, довідок та протоколів в яких зазначено вид пенсії та отриманий стаж на займаних посадах.

Відповідно до протоколу №1141 від 28.07.2009 наймана працівниця ОСОБА_2 працювала на посаді оздоблювача виробів із деревини. 25 травня 2009 року ОСОБА_2 призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону №1788.

На адресу відповідача надсилався розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. "б" - "з" ст. 13 Закону № 1788-XII з лютого 2015 року, яка підлягає щомісячному відшкодуванню підприємством.

Відповідно до розрахунку суми боргу від 27.02.2015 №33957/03 нарахування за лютий 2015 року з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених відповідно до п.п. "б"-"з" ст. 13 Закону № 1788-XII становить 13860,67 грн.

При цьому згідно Довідки УПФУ в м. Чернівцях від 30.04.2015 №7511/08, яку долучено до матеріалів справи в судовому засіданні за клопотанням представника позивача, заборгованість відповідача до Пенсійного фонду з відшкодування пільгових пенсій (Список №2), яка виникла за період 01.02.2015 по 27.02.2015 в розмірі - 13860,67 грн. сплачена частково в сумі 9452,25 грн. Таким чином, станом на 30.03.2015 залишок боргу за лютий 2015 року складає 4408,42 грн, в тому числі по працівникам ОСОБА_5 - 3294,00 грн та ОСОБА_2 - 1114,42 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених ОСОБА_2, то за змістом Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV та "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР, в редакціях, чинних на момент виходу ОСОБА_2 на пенсію, роботодавець зобовязаний відшкодовувати пенсійному органу витрати на виплату пенсії до досягнення ОСОБА_2 55 років, тобто до 16 лютого 2014 року. Оскільки предметом цього позову є стягнення витрат на виплату пенсії за періоди після цієї дати, то суд першої інстанції дійшов висновку про його необґрунтованість в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1114,42 грн за лютий 2015 року з відшкодування позивачу витрат на виплату та доставку пенсії гр. ОСОБА_2

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до Закону №1788 право особи на призначення пенсії за віком на пільгових умовах пов'язують із наявністю у такої особи трьох обставин у сукупності: досягнення відповідного пенсійного віку, наявність відповідного загального трудового стажу певного періоду та наявність стажу певного періоду на роботах за Списком №2. При наявності зазначених складових особа має можливість реалізувати своє право на призначення їй та відповідно отримання пільгової пенсії. Дане право, яке реалізоване особою, в силу соціальної спрямованості діяльності Держави та положень принципу верховенства права, згідно якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, не може бути обмежене або скасоване (припинене) та підставі нормативно-правових актів прийнятих після призначення такої пільгової пенсії.

З матеріалів справи слідує, що у ТОВ "Чернівецький деревообробний комбінат ЛТД" на посаді оздоблювача виробів із деревини працювала ОСОБА_2, якій 25.05.2009 призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. б ч.1 ст.13 Закону №1788.

При цьому на момент призначення пенсії на пільгових умовах ОСОБА_2 (25.05.2009), чинне законодавство України (Закони №№400,1058, Інструкція №21-1) зобовязувало її колишнього роботодавця, яким є ТОВ "Чернівецький деревообробний комбінат ЛТД", до досягнення нею пенсійного віку передбаченого ст.26 Закону №1058, відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на момент призначення пенсії ОСОБА_2Т на пільгових умовах чинне законодавство України (Закони №№400,1058,Інструкція №21-1) зобов'язувало її колишнього роботодавця, яким є ТОВ "Чернівецький деревообробний комбінат ЛТД", до досягнення нею пенсійного віку передбаченого ст. 26 Закону №1058, відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058 (у редакції станом на 25.05.2009 р.) жінки мають право на призначення пенсії за віком після досягнення ними 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років. Аналогічна норма існувала і у Законі №1788 відповідно до ст. 12 якого право на пенсію за віком мають жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що станом на 25.05.2009 (день призначення пільгової пенсії ОСОБА_2Т.) ТОВ "Чернівецький деревообробний комбінат ЛТД" мало відшкодовувати УПФУ фактичні витрати повязані із виплатою та доставкою пенсії, призначеної на пільгових умовах ОСОБА_2 до досягнення нею пенсійного віку (55 років), а саме до 16.02.2014.

Окрім цього, дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідачем до 16.02.2014 відшкодовувались у повному обсязі позивачу фактичні витрати повязані із виплатою та доставкою пенсії, призначеної на пільгових умовах ОСОБА_2

Водночас надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, судова колегія не бере до уваги посилання позивача щодо обов'язку відповідача відшкодовувати йому фактичні витрати пов'язані із виплатою та доставкою пенсії, призначеної на пільгових умовах, оскільки як зазначено вище, ОСОБА_2 реалізувала своє право на отримання пільгової пенсії 25.05.2009, що нормативно породило обов'язок відповідача відшкодовувати позивачу фактичні витрати пов'язані із виплатою та доставкою пенсії, призначеної на пільгових умовах.

Відповідно до загальнотеоретичних правил правозастосування, правовідносини між особами врегульовуються тієї нормою матеріального права, яка діє на момент виникнення, припинення, зміни цих правовідносин, якщо інше не передбачено законом.

Призначення 25.05.2009 пільгової пенсії ОСОБА_2, породило виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем щодо відшкодування витрат пов'язаних із виплатою та доставкою пільгової пенсії. Дані правовідносини, на момент їх виникнення були врегульовані Законами №№1058,400 та Інструкцією №21-1, в редакціях чинних на той час.

Вказані нормативно-правові акти передбачали, що відповідач зобов'язаний відшкодовувати позивачу фактичні витрати пов'язані із виплатою та доставкою пільговій пенсії ОСОБА_2 до досягнення нею 55 річного віку, а саме до 16.02.2014.

Частиною 1 ст.58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Разом з тим Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів" роз'яснив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відтак, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що положення Закону №3668, яким дост.26 Закону №1058 внесено зміни, не можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли 25.05.2009 між позивачем та відповідачем щодо відшкодування витрат пов'язаних із виплатою та доставкою пільгової пенсії ОСОБА_2, оскільки на той час вони були врегульовані іншими нормативно-правовим актами (Законами №№1058,400 та Інструкцією №21-1, в редакціях чинних на той час). При цьому Закон №3668 не містить норм, як передбачають його зворотну дію в часі.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо часткового задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

ОСОБА_6