Ухвала суду № 45711423, 18.06.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1103/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

18 червня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.,

суддів: Ватаманюка Р.В., Мельник-Томенко Ж. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хмільницькому районі Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління пенсійного фонду України у Літинському районі до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хмільницькому районі Вінницької області про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

управління Пенсійного фонду України у Літинському районі звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хмільницькому районі Вінницької області про включення до акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності в сумі 304 грн. 68 коп. та зобов'язання стягнути заборгованість сумі 304 грн. 68 коп.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.05.2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хмільницькому районі Вінницької області на користь управління Пенсійного фонду України у Літинському районі витрати на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за листопад-грудень 2014 року в сумі 304 (триста чотири) гривні 68 копійок.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи наступне.

За період листопад-грудень 2014 року між управлінням Пенсійного фонду України у Літинському районі та відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хмільницькому районі Вінницької області була проведена щомісячна звірка витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

При цьому відповідачем відмовлено у включенні до актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих витрати, пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві громадянам, яким заподіяно каліцтво на підприємствах, розташованих на території країн СНД за період листопад-грудень 2014 року в сумі 304 грн. 68 коп.

Враховуючи, заборгованість по відшкодуванню пенсії та витрат на їх виплату і доставку за листопад-грудень 2014 року, що утворилась у сумі 304,68 грн., позивач звернувся до суду щодо її стягнення.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, правовий аналіз норм законодавства дає змогу зробити висновок про те, що Фонд є особою, яка відповідно до закону зобов'язана здійснювати спірні виплати. Вказаний висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 12.11.2013 року по справі № 21-361а11 та інших рішеннях в справах цієї категорії.

Апелянт, вважає, що підстав для відшкодування відповідних витрат не має, оскільки спір виник на етапі звірки за особовими справами потерпілих, тому позивач не наділений правом отримання коштів безпосередньо від відповідача, оскільки Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві не є розпорядником коштів.

Відповідно до частини 1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції по суті спору з врахуванням наступного.

Відповідно до пункту 2 статті 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01.04.2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду соціального страхування від нещасних випадків документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Відповідно до вимог пункту 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, відшкодуванню підлягають також і суми витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Відповідним міжнародно-правовим актом, що регулює виниклі правовідносини, є Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. Україною вказана Угода підписана в день її прийняття, а в дію Угода вступила з моменту її підписання.

Статтею 1 зазначеної Угоди передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Відповідно до статті 3 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД усі витрати, які пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення, несе держава, що надає це пенсійне забезпечення. Стаття 5 цієї Угоди передбачає, що вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян. Статтею 6 передбачено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, завданої працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Таким чином, відповідач зобов'язаний відшкодовувати позивачу витрати на виплату пенсій, якщо нещасний випадок стався на території держав-учасниць Угоди відповідно до вимог спільної Постанови правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.03 року № 5-4/4, якою затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що регулює механізм погодження та відшкодування таких витрат.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з Фонду витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві громадянам, яким заподіяно каліцтво на підприємствах, розташованих на території країн СНД, які переїхали в Україну, в сумі 304 грн. 68 коп. за період листопад-грудень 2014 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, апеляційний суд погоджується із тим, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача включити в акти щомісячної звірки спірні суми задоволенню не підлягають, оскільки у разі наявності спору та незгоди на підписання актів звірки розрахунків з боку Фонду вимоги про стягнення таких сум мають вирішуватись у судах адміністративної юрисдикції шляхом пред'явлення органами Пенсійного фонду України позову про стягнення цих сум, а не шляхом пред'явлення вимог про зобов'язання Фонд включити в акти звірки витрати по особових справах потерпілих.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хмільницькому районі Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Ватаманюк Р.В.

ОСОБА_2