Ухвала суду № 45711418, 16.06.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/41/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Огородник А.П.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

16 червня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях до державного підприємства "Дослідне господарство "Центральне" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства карпатського регіону Національної академії аграрних наук України про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах,

В С Т А Н О В И В :

управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях (далі Позивач) звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державного підприємства Дослідне господарство Центральне Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (далі Відповідач) про стягнення заборгованості.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року позов задоволено частково.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, при цьому згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 працювали на державному підприємстві Дослідне господарство Центральне Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства карпатського регіону Національної академії аграрних наук України та у 2009 році їм призначено пенсію на пільгових умовах.

На момент призначення пенсії на пільгових умовах ОСОБА_2 (08.05.2009 р.) та ОСОБА_3 (07.06.2009р.) чинне законодавство України зобовязувало їх колишнього роботодавця до досягнення ними пенсійного віку передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (у редакції станом на час призначення пенсій) жінки мають право на призначення пенсії за віком після досягнення ними 55 років та наявності страхового стажу не менше пяти років. Аналогічна норма існувала і у Законі України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до ст.12 якого право на пенсію за віком мають жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

01.10.2011 року набрав чинності Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08.07.2011 року, яким до наведеної статті було внесено зміни, та, зокрема, було здійснено підвищення пенсійного віку для жінок.

Однак, як свідчать матеріали справи громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вийшли на пенсію у 2009 році, тобто до набрання чинності Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".

Водночас, у відповідності до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Тобто встановлено, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час якого вони настали або мали місце.

Таким чином, Позивач не мав права на збільшення строку відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до досягнення ними пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зі змінами та доповненнями, оскільки останні вийшли на пенсію до прийняття Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", а тому на них не розповсюджується дія Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".

Аналогічна правова позиція зі спірного питання висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2015 (К/800/5101/15).

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що включення громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за грудень 2014 року є протиправним.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно зясовано обставини, що входять до предмета доказування та мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає всі підстави для залишення його без змін.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Курко О. П.

Судді Білоус О.В.

ОСОБА_4