Ухвала суду № 45711326, 16.06.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/222/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Вергелес А.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

16 червня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С. ,

секретар судового засідання: Лозінська Н.В.,

за участі:

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідач: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України у Чернівецькому районі Вінницької області до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2015 року управління Пенсійного фонду України у Чернівецькому районі Вінницької області звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай" про стягнення заборгованості.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, за відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсії громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 призначеної на пільгових умовах за Списком №2 за січень 2015 року в сумі 10168 грн. 71 коп., що підтверджується розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пенсій (а.с. 6).

В добровільному порядку відповідач не сплачує дану заборгованість, що й слугувало підставою для звернення позивача до суду із позовом про стягнення заборгованості.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що виплачена управлінням Пенсійного фонду України Чернівецькому районі пенсія за віком на пільгових умовах на загальну суму 10168 грн. 71 коп. підлягає відшкодуванню відповідачем у порядку та строки, визначені Законом України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

У відповідності зі ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" дострокові пенсії залежно від умов праці (але не раніш як після досягнення 55 років чоловіками і 50 років жінками) можуть встановлюватися за результатами атестації робочих місць за рахунок коштів підприємств та організацій, призначених на оплату праці, які перераховуються до Пенсійного фонду України на виплату пенсій до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.

Абзацом 4 пункту 1 статті 2 Закону України Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів б-з статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Підпунктом 6.1 пункту 6 Інструкції Про порядок обчислення та сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обовязкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, що затверджена Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року №64/8663, встановлено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, відшкодуванню підлягають фактичні витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам які працювали або працюють на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці.

За правилами встановленими підпунктом 6.8. пункту 6 Інструкції, підприємства та організації зобовязані щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Отже, підприємства зобов'язані відшкодувати управлінням Пенсійного фонду України витрат на виплату та доставку пенсій особам, які працювали або працюють на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Беручи до уваги те, що заявлену до стягнення суму заборгованості до управлінням Пенсійного фонду України у Чернівецькому районі Вінницької області в розмірі 10168,71 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги управління Пенсійного фонду України у Чернівецькому районі Вінницької області.

Твердження відповідача про те, що відсутні докази, які підтверджують наявність у нього обов'язку сплачувати вказану заборгованість, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Так, відповідачу направлявся розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів б-з статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, який є додатком до Інструкції № 21-1 на яку посилається відповідач (а.с. 6). Крім того, відповідач не вчиняв жодних дій щодо оскарження даного розрахунку чи дій по його складенню. Також матеріали справи містять докази того, що громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 призначена на пільгових умовах за Списком №2, а заборгованість відповідача за січень 2015 року становить 10168 грн. 71 коп.

Доводи відповідача стосовно того, що він не зобов'язаний сплачувати вказану заборгованість колегія суддів не враховує, з огляду на наступне.

Законом України від 28.12.2014р. №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», внесено зміни до ПК України, зокрема з 01 січня 2015 року з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок. Сформовано 4 групи платників єдиного податку. До 4 групи таких платників віднесено відповідача.

Згідно із п.297.1 ст.297 ПК України (в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014р.) платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:

1) податку на прибуток підприємств;

2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (обєкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою;

3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи;

4) податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;

5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.

Нарахування, сплата та подання звітності з податків і зборів інших, ніж зазначені у пункті 297.1 цієї статті, здійснюються платниками єдиного податку в порядку, розмірах та у строки, встановлені цим Кодексом (п.297.1 ст.297 ПК України).

Відповідач зазначає, що для платників 4 групи єдиного податку збережено всі умови оподаткування, які раніше були передбачені для платників фіксованого сільськогосподарського податку. З огляду на наведене, відповідач вважає, що на нього поширюється дія п.1 ст.2 закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» в частині звільнення від сплати фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Колегія суддів вважає такі твердження відповідача помилковими. Як зазначено вище, з 01 січня 2015 року змінилось законодавче регулювання оподактування сільськогосподарських підприємств. До 01 січня 2015 року сільськогосподарські підприємства сплачували фіксований сільськогосподарський податок, особливості обкладення яким встановлювались статтею 307 ПК України.

Згідно із ст.307 ПК України платники податку не є платниками таких податків і зборів:

а) податку на прибуток підприємств;

б) земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва);

в) збору за спеціальне використання води;

г) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).

Податки і збори, не зазначені у пункті 307.1 цієї статті, сплачуються платником податку в порядку і розмірах, установлених цим Кодексом, а єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - в порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до п.1 ст.2 закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Конституційний Суд України в Рішенні від 03.10.1997 р. №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є і те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Колегія суддів зауважує, що заборгованість, про стягнення якої подано позов, виникла у відповідача в січні 2015 року. Тому, застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми, які діяли станом на січень 2015 року, тобто норми ПК України в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014р., а також п.1 ст.2 закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Водночас, положення п.1 ст.2 закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» звільняють від сплати збору саме платників фіксованого сільськогосподарського податку, до яких, з урахуванням положень ПК України в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014р., відповідач не відноситься.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 23 червня 2015 року.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Смілянець Е. С.

ОСОБА_14