Ухвала суду № 45711266, 24.06.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2015 р.м.ОдесаСправа № 514/441/15-а

Категорія: 3.5 Головуючий в 1 інстанції: Козирєв М.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- ОСОБА_1

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Тарутинського районного суду Одеської області від 15 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до відділу освіти Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області про визнання неправомірним та скасування наказу, зобовязання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відділу освіти Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області про визнання неправомірним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, а саме просить скасувати наказ начальника відділу освіти Тарутинської РДА «Про встановлення доплат педагогічним працівникам» від 27.01.2015 року № 18, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок надбавки за престижність праці згідно з наказом начальника відділу освіти Тарутинскої РДА «Про економію видатків установ відділу освіти Тарутинської РДА» від 01.07.2014 року № 276 у розмірі 19,99 % від посадового окладу з 01.01.2015 року та провести виплату цього перерахунку, крім того, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 3000 гривень.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що працює в ОСОБА_3 ступенів смт. Бородіно Тарутинського району на посаді вчителя початкових класів з 11.01.1997 року по теперішній час. З початку навчального 2014-2015 року на підставі наказу начальника відділу освіти Тарутинської РДА «Про економію видатків установ відділу освіти Тарутинської РДА» від 01.07.2014 року № 276 вона отримувала надбавку за престижність праці в розмірі 19,99 % від посадового окладу. Однак, наказом начальника відділу освіти Тарутинської РДА «Про встановлення доплат педагогічним працівникам» від 27.01.2015 року № 18 їй з 01.01.2015 року встановлено щомісячну надбавку за престижність праці в розмірі 3%.

Також, позивач зазначила, що про згаданий наказ вона дізналася та ознайомилася з ним лише 25.02.2015 року. З наказом вона не згодна, вважає його незаконним та просить скасувати. Крім того, просить здійснити перерахунок надбавки за престижність праці згідно наказу «Про економію видатків установ відділу освіти Тарутинської РДА» від 01.07.2014 року № 276 у розмірі 19,99% та стягнути 3000 гривень моральної шкоди, оскільки після отримання зниженого розміру заробітної плати виникли фінансові проблеми, що призвели до її моральних страждань.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав в повному обсязі заявлений позов, просив його задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Постановою Тарутинського районного суду Одеської області від 15 квітня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_2 звернулась до суду з апеляційною скаргою на зазначену постанову. Апелянт просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що позивач ОСОБА_2 працює на посаді вчителя початкових класів ОСОБА_3 ступенів смт Бородіно Тарутинського району з 11.01.1997 року по теперішній час.

Вимогами п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення надбавки педагогічним працівникам дошкільних, позашкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладів, вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації, інших установ і закладів незалежно від їх підпорядкування» від 23.03.2011 року № 373 (в редакції постанови КМУ від 25.03.2014 року № 88) встановлено надбавку у граничному розмірі 20 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати) педагогічним працівникам дошкільних, позашкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладів, вищих навчальних закладів I-II рівня акредитації, інших установ і закладів незалежно від їх підпорядкування. Розмір надбавки встановлюється керівником закладу (установи) у межах фонду оплати праці.

З початку навчального 2014-2015 року на підставі наказу відділу освіти Тарутинської РДА «Про економію видатків установ відділу освіти Тарутинської РДА» від 01.07.2014 року № 276 ОСОБА_2 отримувала надбавку за престижність праці в розмірі 19,99 відсотків від посадового окладу.

Додатком № 6 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» Тарутинському району Одеської області встановлено освітню субвенцію в сумі 52 619,30 грн.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 77 Бюджетного кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, районні, селищні, сільські ради при затвердженні відповідних бюджетів враховують у першочерговому порядку потребу в коштах на оплату праці працівників бюджетних установ відповідно до встановлених законодавством України умов оплати праці та розміру мінімальної заробітної плати; на проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв'язку, які споживаються бюджетними установами. Ліміти споживання енергоносіїв у натуральних показниках для кожної бюджетної установи встановлюються виходячи з обсягів відповідних бюджетних асигнувань.

27.01.2015 року начальником відділу освіти Тарутинської РДА був виданий оскаржуваний наказ «Про встановлення доплат педагогічним працівникам» №18, де з 01.01.2015 року педагогічним працівникам була встановлена надбавка за престижність праці в розмірі 3 відсотків від посадового окладу.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань науки, освіти, культури, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, сім'ї, жінок, молоді та неповнолітніх.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про освіту» до органів управління освітою в Україні належать місцеві державні адміністрації і органи місцевого самоврядування, а також утворені місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування структурні підрозділи з питань освіти (місцеві органи управління освітою), які, на підставі ст. 14 зазначеного Закону, здійснюють державну політику в галузі освіти і в межах їх компетенції встановлюють, не нижче визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти мінімальних нормативів, обсяги бюджетного фінансування навчальних закладів, установ, організацій системи освіти, що є комунальною власністю, та забезпечують фінансування витрат на їх утримання.

Відповідно до вимог п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13, при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

Таким чином, враховуючи, що відповідно до вимог п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.2011 року № 373 розмір надбавки залежить від фонду оплати праці, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про відсутність порушень закону при виданні відповідачем оскаржуваного наказу «Про встановлення доплат педагогічним працівникам» від 27.01.2015 року № 18 в частині встановлення щомісячної надбавки ОСОБА_2 в розмірі 3 відсотків від посадового окладу, оскільки 20 відсотків від посадового окладу є граничним розміром надбавки, отже не є фіксованим та може бути зменшеним в залежності від наявності коштів у межах фонду оплати праці.

Стосовно доводів ОСОБА_2 щодо недотримання відповідачем вимог закону про повідомлення роботодавцем позивача за два місяці про зміну чинних та істотних умов оплати праці в сторону погіршення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно до вимог ч.1 ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної заробітної плати - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; із додаткової заробітної плати - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій; із інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

На підставі вимог ст. 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Згідно до вимог ст. 13 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету здійснюються на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно вважав критичними доводи позивача про порушення відповідачем вимог ч.2 ст.252 КЗпП України та ч.2 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» щодо зміни умов трудового договору та оплати праці позивача - члена виборного профспілкового органу, без його попередньої згоди, позаяк через зменшення розміру надбавки, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.2011 року № 373, умови трудового договору та оплати праці позивача ОСОБА_2

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3000 гривень в якості компенсації за заподіяну моральну шкоду, так як оскаржений наказ виданий субєктом владних повноважень у спосіб, передбачений законом та в межах компетенції.

Однак, колегія суддів зазначає, що позивачем обраний не належний спосіб захисту свого порушеного права стосовно строків та порядку реалізації наказу № 18 від 27.01.2015 року відділу освіти Тарутинської РДА «Про встановлення доплат педагогічним працівникам» в частині дотримання відповідачем вимог закону про повідомлення позивача за два місяці про зміну чинних умов оплати праці в сторону погіршення, а тому в позові дійсно слід відмовити у повному обсязі, але, в звязку з чим, враховуючи те, що позивач не є держслужбовцем, позивач не позбавлений права звернутися до суду загальної юрисдикції в порядку цивільного провадження з позовом щодо стягнення певної грошової суми.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є субєктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Тарутинського районного суду Одеської області від 15 квітня 2015 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 26.06.2015 року.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян

Суддя: О.І. Шляхтицький