Ухвала суду № 45710869, 02.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 р. Справа № 51072/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське АТП-14631» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське АТП-14631» до Луцького прикордонного загону про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Львівське АТП-14631» звернулось до суду з позовом до Луцького прикордонного загону, яким просило визнати протиправною і скасувати постанову відповідача від 04.05.2011 року № 99710006 про правопорушення, повязане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, якою на нього накладено штраф у розмірі 8500,00 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що відповідач належними і достатніми доказами довів, що під час складення протоколу від 20.04.2011 року та винесенні постанови від 04.05.2011 року він діяв в порядку та у спосіб, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень», факт порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 1 цього Закону є доведеним, а позивач в свою чергу не надав належних доказів на спростування таких доводів відповідача.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що зі змісту складеного посадовою особою відповідача протоколу від 20.04.2011 року про правопорушення, повязане зі здійсненням перевізником міжнародних перевезень, на підставі якого винесено оскаржувану постанову, а також самої постанови не вбачається, що протокол і постанова складені відносно нього, оскільки дані документи містять суперечливі і недостовірні дані, зокрема, щодо найменування підприємства, дати його реєстрації, ідентифікаційного коду.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у звязку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Як встановив суд, 20.04.2011 року в пункті пропуску через державний кордон України «Пулемець» наряд Луцького прикордонного загону під час здійснення перевірки рейсового автобуса марки БАЗ А079.25, державний номерний знак НОМЕР_1, сполученням «Львів-Брест», виявив громадянина ОСОБА_1 Білорусь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у якого під час здійснення перевірки були відсутні документи на право перетину державного кордону України, у звязку з чим старший зміни прикордонних нарядів склав протокол від 20.04.2011 року № 99710006.

За результатами розгляду даного протоколу та доданих до нього матеріалів начальник Луцького прикордонного загону виніс постанову від 04.05.2011 року № 99710006, якою за порушення ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» наклав на ТзОВ «Львівське АТП-14631» штраф в розмірі 8500 грн.

Колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірність оскаржуваної постанови відповідача з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємства (їх об'єднання), установи, організації, фізичні особи-підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі перевізники), за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира, але не більше двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одне перевезення.

Відповідно до ст. 3 цього Закону посадовою особою відповідного органу охорони державного кордону України, яка виконує функції із здійснення прикордонного контролю, про вчинення правопорушення складається протокол. У протоколі зазначаються: дата і місце його складення; прізвище, ім'я, по батькові, посада особи, яка склала протокол; назва перевізника, його юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце реєстрації; прізвище, ім'я, по батькові особи, яка керує транспортним засобом, або представника перевізника, у присутності якого складено протокол; прізвище, ім'я, по батькові свідків (за наявності); дата і місце вчинення правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка керує транспортним засобом, або представником перевізника, у присутності якого складено протокол про правопорушення, а за наявності свідків протокол може бути підписано також і цими особами.

Колегія суддів враховує, що позивач не надав будь-яких доказів на спростування фактичних обставин, зафіксованих у зазначеному вище протоколі від 20.04.2011 року та відображених в оскаржуваній постанові відповідача, а саме щодо перебування у рейсовому автобусі з міжнародним сполученням «Львів-Брест», що належить ТзОВ «Львівське АТП-14631» і яким керував працівник підприємства, громадянина ОСОБА_1 Білорусь ОСОБА_2, у якого були відсутні документи на право перетину державного кордону України, а також не заперечує факту належності йому даного автобуса.

Водночас на обґрунтування своїх доводів про протиправність оскаржуваної постанови відповідача позивач лише стверджує, що зі змісту протоколу від 20.04.2011 року та постанови від 04.05.2011 року не вбачається, що вони складені відносно ТзОВ «Львівське АТП-14631».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність таких доводів позивача, виходячи з наступного.

Як вбачається з протоколу від 20.04.2011 року № 99710006, в ньому містяться, зокрема, наступні відомості щодо обставин, на які посилається позивач в позовній заяві та апеляційній скарзі: в розділі 2 «назва перевізника» зазначено «Львівське АТП-14631» ТзОВ, Львів, вул. Пластова, буд. 10/10»; в розділах 5 і 6 «розрахунковий рахунок перевізника» і «розрахунковий рахунок представника перевізника в Україні (для іноземного перевізника)» зазначено «водій надати відмовився»; в розділі 7 «ідентифікаційний код перевізника» зазначено «не надано»; в розділі 8 «дата і місце реєстрації перевізника» зазначено «№ 011933 від 01.02.2004 року, місто Львів».

А в постанові відповідача від 04.05.2011 року № 99710006 в розділах, на які посилається позивач, зазначено: в пункті 4 вступної частини «ідентифікаційний код перевізника» 031147613068, а в пункті 5 «дата і місце реєстрації перевізника» 01.02.2004 року № 011933 м. Львів.

Водночас як вбачається з наданої позивачем копії свідоцтва про державну реєстрацію ТзОВ «Львівське АТП-14631», підприємство зареєстроване 14.04.1997 року, а його ідентифікаційний код 03114767.

Отже, у складених посадовими особами Луцького прикордонного загону протоколі та постанові вказані помилкові ідентифікаційний код та дата реєстрації ТзОВ «Львівське АТП-14631».

Однак колегія суддів вважає, що формальні порушення, а саме описки, допущені посадовими особами відповідача при оформленні протоколу і постанови, самі по собі не можуть бути підставою для визнання протиправною і скасування даної постанови.

Також колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про безпідставність доводів позивача про невідповідність назви перевізника у розділі 2 протоколу дійсній назві підприємства, оскільки найменування позивача не має суттєвих відмінностей із зазначеним у розділі 2 протоколу.

При цьому, як встановив суд першої інстанції з показань допитаних в судовому засіданні в якості свідків співробітників Луцького прикордонного загону ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які проводили перевірку автобуса, під час оформлення протоколу вони керувались відомостями, наданими водієм автобуса ОСОБА_5, який надав до огляду свідоцтво реєстрації транспортного засобу САЕ 532513, в якому зазначено назву організації-перевізника «Львівське АТП-14631» ТзОВ».

Також колегія суддів враховує, що, як правильно зазначив суд першої інстанції, на момент перевірки водій автобуса ОСОБА_5 документів про дату та місце реєстрації, а також ідентифікаційний номер та розрахунковий рахунок товариства не надав, протокол від 20.04.2011 року підписав без зауважень, і, крім того, ТзОВ «Львівське АТП-14631» на розгляд справи про порушення, повязане із здійсненням перевізником міжнародних перевезень, призначене відповідачем на 04.05.2011 року, представників не направляло, на формальні помилки при складенні протоколу не вказувало, у звязку з чим відповідачем і були допущені формальні помилки при складенні протоколу та винесенні постанови.

Таки чином, оцінивши наведені вище обставини та письмові докази в їх сукупності та системному зв'язку, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені протокол і постанова, складені посадовими особами відповідача, містять достатньо відомостей, необхідних для встановлення та ідентифікації перевізника, який допустив порушення вимог ст. 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень», і що таким перевізником є саме позивач у справі ТзОВ «Львівське АТП-14631».

Крім того, на думку колегії суддів, вказані вище обставини підтверджуються постановою Шацького районного суду від 22.04.2011 року у справі про адміністративне правопорушення № 3-238/11/031, що набрала законної сили, якою за спробу незаконного перетину державного кордону України громадянина ОСОБА_1 Білорусь ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та призначене йому адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на дві доби.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що постанова Луцького прикордонного загону від 04.05.2011 року № 99710006, якою на ТзОВ «Львівське АТП-14631» накладено штраф у розмірі 8500,00 грн., винесена з дотриманням вимог законодавства та відповідно до встановлених належним чином обставин, тобто є правильною по суті, а зазначені вище формальні порушення, допущені при її оформленні, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови за наявності встановленого факту порушення позивачем вимог законодавства.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське АТП-14631» залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року у справі № 2а-1349/11/0370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське АТП-14631» до Луцького прикордонного загону про скасування постанови залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

ГоловуючийО.М. Довгополов

СуддіЛ.Я. Гудим

ОСОБА_6