Ухвала суду № 45710728, 24.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/983/15 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І. Суддя-доповідач: Міщук М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Вівдиченко Т.Р., Гром Л.М. Доценку О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» до Київської митниці Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, -

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» (далі Товариство або позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби у Київській області (далі Митниця або відповідач), у якому просило:

- скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125130013/2014/00072 від 30 вересня 2015 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 125000003/2014/000575/2 від 30 вересня 2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є незаконним, оскільки позивач правомірно і правильно визначив митну вартість імпортованих ним товарів (полімерів етилену у первинних формах) - 1220 Євро за тонну, тоді, як відповідач безпідставно відмовив позивачу у визначенні митної вартості за першим (основним) методом та незаконно застосував шостий (резервний) метод і визначив митну вартість імпортованих товарів у сумі 1386,8 Євро за тону.

Постановою Київського окружного адміністративного суду 24 квітня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі про скасування постанови Товариство посилається на те, що митний орган безпідставно вимагав від позивача додаткові документи, а відомості з інформаційних баз даних Міндоходів мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів ЗЕД, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Таким чином, позивач вважає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, фіксування звукозаписувального засобу при розгляді справи не здійснювалось.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 1 січня 2013 року між позивачем та нідерландською компанією «SABIC SALES EUROPE B.V.» укладено договір (контракт) № SABIC-PM/6213 (далі договір (контракт) від 1.01.2013), відповідно до умов якого суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності здійснює на користь позивача поставку поліетилену, поліпропилену, поліестеру або інші пластики.

Умовами даного договору від 1.01.2013 визначено, що кожна поставка або серія поставок здійснюватиметься на підставі додаткових угод, у яких визначається найменування, артикул, асортимент, кількість товарів, ціна товарів за одиницю, загальна вартість замовлених товарів, терміни та умови поставки і оплати товарів, а також інші необхідні умови (Том І а.с. 66-77).

На виконання умов договору від 1.01.2013 позивач неодноразово ввозив на територію України товари (полімери етилену у первинних формах).

29 вересня 2014 року, під час чергового ввезення позивачем на митну територію України товарів - полімерів етилену у первинних формах: « 1: марка LDPE SABIC 2100TN00, не лінійний у гранулах питомою густиною 0,920-0,923 г/см3 кількість 110 000 кг.» та з метою їх митного оформлення, було подано відповідачу вантажно-митну декларацію 125130013/2014/414947 та зазначені в графі 44 цієї декларації інші документи (Том І а.с. 47-48).

Відповідачем було проведено перевірку числових значень заявленого декларантом рівня митної вартості товару, наявності в поданих декларантом документах всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за імпортовані товари та встановлено, що подані позивачем до митного оформлення документи містили розбіжності, зокрема:

відповідно до п. 2.2 статті 2 договору від 1 січня 2013 р. кожна поставка чи серія поставок буде здійснюватися на підставі Додаткових угод. До митного оформлення було подано Додаткову угоду № 9 від 3 вересня 2014 р. При цьому, п. 6.3 ст. 6 зазначеного контракту встановлено, що у комерційному рахунку (інвойсі) має обов'язково міститися посилання на номер та дату контракту, а також на номер та дату Додаткового угоди. Надані до митного оформлення проформа-інвойс від 3 вересня 2014 р. №1846059182 та інвойси від 26 вересня 2014 р. № № 1849026546, 1846060553, 1846060548, 1846060541, 1846060538 та 1846060537 не містять посилання на Додаткову угоду, а відтак вони не відповідають умовам контракту та не дають змогу ідентифікувати вказану поставку товару з тією, що має відбуватися за Додатковою угодою № 9 (т. 1 а.с. 66-93, 116-120);

умовами поставки FCA згідно ІНКОТЕРМС - 2000 передбачено, що обов'язок щодо укладання договору перевезення та всі витрати на таке перевезення покладаються на покупця товару, тобто позивача. Для підтвердження вартості витрат на транспортне перевезення позивачем до відповідача подано договір перевезення і експедиції вантажів автомобільним транспортом від 2 липня 2014 р. № 02714, укладений позивачем з ТОВ «АВЕРСТРАНС» та довідку про транспортно-експедиторські витрати, яка не є первинним документом, що посвідчує господарську операцію з перевезення.

Згідно, п. 4.1 договору перевезення плата за послуги транспортування на кожне перевезення фіксується в заявці. Для виконання послуг замовник перераховує експедитору суму, що вказана у заявці.

Відповідно до п. 4.3 договору перевезення дана сума включає в себе вартість послуг по перевезенню чи вартість експедиційних послуг, якщо таке має місце, розмір яких зазначається у двосторонньому акті. Оплата проводиться після здійснення перевезення. Підставою для оплати є рахунок-фактура, копія CMR та акт виконаних робіт.

Однак жодного з зазначених документів позивачем відповідачу подано не було (Том І, а.с. 112, 218-220).

Керуючись умовами оплати, визначеними у Додатковій угоді від 3 вересня 2014 р. № 9, позивач мав здійснити 100% передоплату товару через 10 календарних днів після підписання Додаткової угоди. Так, Додаткову угоду підписано 3 вересня 2014 р., передоплата мала бути здійснена у повному обсязі на суму 402 600 Євро до 14 вересня 2014 р., тобто до подання товару до митного оформлення.

При цьому, п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України передбачено, що до митного оформлення обов'язково подаються банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено. Проте, позивачем до митного оформлення подано лише платіжне доручення від 10 вересня 2014 № 327, що підтверджує оплату лише частини товару в сумі 241 560 Євро, хоча мала вже бути сплачена вся сума у розмірі 402 600 Євро (Том !, а.с. 204).

До митного оформлення подано лист виробника від 15 вересня 2014 р. стосовно встановлених цін для позивача, який не знаходить свого відображення в умовах контракту, адже ним не передбачено жодних знижок для позивача. Крім того, вказаний лист підтверджує, що визначена декларантом митна вартість не відповідає терміну "дійсної вартості", наведеному у статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р., згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, під яким розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції (Том 1, а.с. 221).

Умовами поставки FСА згідно ІНКОТЕРМС-2000 передбачено, що у разі страхування товару, всі витрати по такому договору покладаються на покупця, яким у спірному випадку є позивач. Однак, позивачем до митного оформлення не надано жодного документу, що містив би відомості про страхування товару та його вартість.

Подані до митного оформлення декларації країни-відправлення не містили інформації щодо повного обсягу партії товару, що подавалась до спірного митного оформлення. Так, у графі 44 ВМД зазначено наступні декларації країни-відправлення, які подано до митного оформлення від 26 вересня 2014 р. № № MRN14NL18809В2074Е6F0, MRN14NL1880B32FADCCE8, MRN14NL18825A23CD79D5 вага брутто кожної - 22 594.0 Отже, всього за вищевказаними деклараціями здійснено експорт 67 782 кг, в той час як у спірній ВМД вага брутто вантажу складає 112 970 кг.

Крім того, копії митних декларацій країни-відправлення надано без урахування вимог ст. 254 МК України, що унеможливлює здійснення перевірки всіх відомостей, які у ній містяться із відомостями, що містяться у товаросупровідних документах (Том І а.с. 94, 96, 99).

Відповідачем з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості імпортованих товарів було проведено аналіз бази даних ЄАІС ДМСУ та встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим ніж рівень митної вартості, який було заявлено позивачем згідно поданої митної декларації (Том ІІ а.с. 4-8).

У цей же день, відповідачем, у зв'язку з тим, що документи не підтверджують числові значення митної вартості, містять розбіжності та подані не в повному обсязі, з метою перевірки вартості імпортованих товарів, було витребувано від позивача додаткові документи, перелік яких наведено у протоколі обробки електронного документу (Том І2, а.с. 3), а саме: прайс-лист виробника товару; заявку на здійснення договору транспортно-експедиційних послуг, що стосується доставки оцінюваного товару, та/або акт виконаних робіт; інвойс на транспортно-експедиційні послуги; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями, що стосується оцінюваного товару та інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

На запит відповідача, позивач повідомив, що додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів, а саме: транспортні (перевізні) документи, що підтверджують вартість перевезення, декларація країни походження, виписка з бухгалтерської документації (підтвердження оплати товару), лист від виробника про те, що компанія SABIC SALES EUROPE В. V. не використовує прайс-листи, висновок експерта № ГО-4327 від 22 вересня 2014 року були заявлені у графі 44 митної декларації. Страхування не здійснювалось. Інші документи на даний момент надати не має можливості, зобов'язуються переслати додатково по мірі їх отримання.

30 вересня 2014 року відповідачем було прийнято рішення № 125000003/2014/000575/2, яким визначено митну вартість імпортованих позивачем товарів за шостим (резервним методом) в сумі 1386,8 Євро за тону та оформлено картку відмови у митному оформленні № 125130013/2014/00072 (Том 1, а.с. 200-203).

Не погоджуючись із названими рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач у ході проведення митних консультацій не надав додаткових документів, а представлення основних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частини четвертої статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З наведених вище норм права вбачається, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Колегія суддів зазначає, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно із статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд першої інстанції, зокрема, правильно зазначив, що Товариство не надало в повному обсязі належні документи, витребувані Митницею, що послужило підставою, після проведення консультацій, для визначення митної вартості товару у спосіб, передбачений статтями 57, 64 МК України. При цьому, Митниця обґрунтувала та довела неможливість послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості та зазначила у своєму рішенні номер та дату митної декларації, яку було взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду 24 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Гром Л.М.

Бєлова Л.В.