Постанова № 45710717, 22.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №810/4320/14 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 03.04.2014 року №0001971700, №0001981700, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.07.2014 року №Ф-0003531700, рішення про застосування штрафних санкцій від 02.07.2014 року №0003541700,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 03.04.2014 року №0001971700, №0001981700, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.07.2014 року №Ф-0003531700, рішення про застосування штрафних санкцій від 02.07.2014 року №0003541700.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Під час апеляційного розгляду справи замінено відповідача у справі його правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Славутичі Головного управління ДФС у Київській області.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, посадовою особою відповідача проведено планову виїзну перевірку фінансово - господарської діяльності з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року; за наслідками перевірки складено акт від 13.03.2014 року №51/1700/2545203844.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем:

- пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, пп. 163.1.2 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.3 п. 164.1, пп. 164.2.6 п. 164.2 ст. 164 ПК України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 26805,34 грн;

- ч. 11 ст. 8, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження єдиного внеску на 12373,76 грн;

- п. 181.1 ст. 181, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на 82102,50 грн.

03.04.2014 року відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0001971700, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 102628,14 грн, у тому числі за основним платежем 82102,50 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 20525,64 грн;

- №0001981700, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 36243,56 грн, у тому числі за основним платежем 28994,84 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 7248,72 грн;

Також, відповідачем ОСОБА_2 було надіслано вимогу від 02.07.2014 року №Ф-0003531700, якою вимагалося сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску у сумі 12373,76 грн.

02.07.2014 року відповідачем винесено рішення №0003541700, яким на підставі акту перевірки у зв'язку із порушенням ч. 11 ст. 8, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за донарахування єдиного внеску у сумі 12373,76 грн до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 1166,73 грн.

Так, згідно акту перевірки у період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності за умови сплати єдиного податку відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03 липня 1998 року №727/98. Перевіркою правильності визначення валового доходу (обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року встановлено перевищення ліміту в 500000,00 грн на суму 147114,96 грн за ІІІ-IVквартали 2011 року. Тому, на думку відповідача, в порушення вимог пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, пп. 164.1.3 п. 164.1 ПК України позивач не включила суму перевищення - 147114,96 грн до загального оподаткованого доходу. У зв'язку із наведеним позивач починаючи з IV кварталу 2011 року повинна була перейти на загальну систему оподаткування, зареєструватися платником податку на додану вартість, подати декларацію про доходи отримані у 2012 році та сплатити податок на доходи фізичних осіб із суми перевищення обсягу виручки. Проте, позивач не зареєструвалася платником податку на додану вартість та протягом ІV кварталу 2011 року перебувала на спрощеній системі оподаткування. Обсяг виручки за даними банківських виписок за ІV квартал 2011 року становила 107282,96 грн, протягом І кварталу 2012 року позивач перебувала на загальній системі оподаткування та обсяг виручки складав 385332,06 грн. Тому, на думку відповідача, позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 82102,50 грн.

На підставі вказаних порушень позивачу було донараховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 24256,74 грн (застосовані штрафні санкції у сумі 6064,19 грн) та податок на додану вартість у розмірі 82102,50 грн (застосовані штрафні санкції у сумі 20525,64 грн).

Щодо донарахованого податку на доходи фізичних осіб у розмірі 4738,10 грн (штрафні санкції 1184,53 грн) в акті перевірки встановлена розбіжність між доходом за 2012 рік згідно декларації про майновий стан і доходи та обсягом реалізації згідно розрахункового рахунку у сумі 31587,33 грн (1980578,24 грн (розрахунковий рахунок за 2012 рік) - 1948990,91 (декларація про майновий стан і доходи за 2012 рік задекларовано 1948990,91 грн).

Щодо донарахованої недоїмки з єдиного внеску у розмірі 12373,76 грн в акті перевірки зазначено про заниження єдиного внеску у сумі 10960,80 грн (34,7 % від 31587,33 грн (розбіжність доходу у 2012 році) та про заниження єдиного внеску у сумі 1412,96 грн (розбіжність суми єдиного внеску у 2013 році).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було порушено Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03 липня 1998 року №727/98, оскільки сума фактично отриманої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) за 2011 рік не перевищила 500000 грн.

При цьому, суд першої інстанції не дослідив порушення позивачем пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, пп. 163.1.2 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.3 п. 164.1, пп. 164.2.6 п. 164.2 ст. 164 ПК України, у зв'язку із чим донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік у сумі 2456,74 грн, та порушення ч. 11 ст. 8, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у зв'язку із чим донараховано суму єдиного внеску у розмірі 12373,76 грн за 2012 - 2013 роки.

Перевіряючи законність та обґрунтованість постанови Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року колегією суддів встановлено наступне.

Згідно акту, перевіркою правильності визначення валового доходу (обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за період, що перевірявся, з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року встановлено перевищення позивачем ліміту в 500000,00 грн на суму 147114,96 грн за ІІІ - IV квартали 2011 року.

Згідно з положеннями статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03 липня 1998 року №727/98 (далі Указ №727/98) спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Тобто застосовується касовий метод обчислення виручки, при якому враховуються всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта малого підприємництва. Аналіз наведених норм матеріального права дає колегії суддів підстави для висновку про те, що до обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) необхідно включати суми всіх коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок або (та) в касу платника єдиного податку фізичної особи у звітному податковому періоді.

Як вбачається з акту перевірки, позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, перевищила у ІІІ - IV квартали 2011 року законодавчо встановлений граничний обсяг виручки від здійснення реалізації товарів (робіт, послуг).

Та обставина, що частина коштів - 180000,00 грн, отриманих на рахунок ФО-П ОСОБА_2 у період з 20.03.2011 року по 31.12.2011 року, була направлена на перекриття кредитного ліміту, не є підставою для невизнання її виручкою.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Підпунктом 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України передбачено, що загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Згідно підпункту 164.2.6 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів минулих податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований органом державної податкової служби згідно із цим Кодексом.

Відповідно до абз. ж) підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Під час апеляційного розгляду справи колегія суддів, з метою забезпечення додержання вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та всебічного, об'єктивного розгляду адміністративної справи, з'ясування обставин, що мають значення для вирішення адміністративної справи, витребувала у позивача книгу обліку доходів та витрат за 2011 рік форми №10, яка була надана під час перевірки, проте останньою вимоги не виконані.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем в порушення пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.3 п. 164.1, пп. 164.2.6 п. 164.2 ст. 164 ПК України, не включено суму перевищення у сумі 147114,96 грн до загального оподаткованого доходу.

Також, колегія суддів погоджується з контролюючим органом, що у позивача наявна розбіжність між доходом за 2012 рік згідно декларації про майновий стан і доходи та обсягом реалізації згідно розрахункового рахунку у сумі 31587,33 грн, що підтверджується податковою декларацією про майновий стан і доходи за 2012 рік та випискою по рахунку у банку, яка була надана позивачем на вимогу колегії суддів.

При цьому, будь - яких обґрунтувань на спростування вказаного порушення позивачем не надані.

Тому, податкові повідомлення - рішення від 03.04.2014 року №0001971700, №0001981700 є правомірними, відповідно, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач є платником єдиного внеску як роботодавець.

Згідно пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Частиною одинадцятою статті 8 вказаного Закону передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Таким чином, оскільки позивачем занижено валовий дохід за 2012 рік на 31587,33 грн, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про заниження позивачем єдиного внесу за 2012 рік на 10960,80 грн.

Щодо заниження позивачем єдиного внеску за 2013 рік на 1412,96 грн колегією суддів встановлено наступне.

Згідно акту перевірки, у 2013 році ФО-П ОСОБА_2 брала участь на добровільних засадах у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні у зв'язку із тимчасовою стратою працездатності та витратами, зумовленими похованням. Розраховуючи суму єдиного внеску, контролюючий орган виходив з того, що позивачем занижено суму чистого оподаткованого доходу, на який нараховується єдиний внесок, за 2013 рік на 3860,48 грн. При цьому, контролюючий орган в акті перевірки не наводить будь - яких порушень, що призвели до заниження суми чистого оподаткованого доходу, на який нараховується єдиний внесок.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки акту перевірки в цій частині не знайшли свого підтвердження.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вимога від 02.07.2014 року №Ф-0003531700 є неправомірною в частині зобов'язання позивача сплатити недоїмку у розмірі 1412,96 грн, та, відповідно, підлягає скасуванню в цій частині.

У зв'язку із цим, рішення від 02.07.2014 року №0003541700 є неправомірним в частині застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску у розмірі 70,65 грн, тому також підлягає скасуванню.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 1 та 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління ДФС у Київській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління ДФС у Київській області від 02.07.2014 року №Ф-0003531700 в частині зобов'язання сплатити недоїмку у розмірі 1412,96 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління ДФС у Київській області від 02.07.2014 року №0003541700 про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску у розмірі 70,65 грн.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 25.06.2015 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Федотов І.В.

Губська Л.В.