Ухвала суду № 45710691, 23.06.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Голубова Л.Б.

Суддя-доповідач -

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року справа №805/1279/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного від 27 квітня 2015 року у справі № 805/1279/15-а (головуючий І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення від 17 березня 2015 року № 0000014200/1247/10/28-03-42,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення від 17 березня 2015 року №0000014200/1247/10/28-03-42 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 215636,00 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 53909,00 гривень.

Постановою Донецького окружного адміністративного від 27 квітня 2015р. позов задоволено, внаслідок чого скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 17 березня 2015 року №0000014200/1247/10/28-03-42.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач зазначив, що ним правомірно було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 215636,00 гривень. Відповідач також зазначив, що виходячи з приписів п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Тобто, у разі не відображення даних податкової накладної в податкових зобовязаннях продавця, така податкова накладна не є податковим документом та не дає покупцю права на податковий кредит. Статус податкового документу податкова накладна набуває в момент відображення її даних в податкових зобовязаннях контрагента, тобто Податковим кодексом України встановлено прямий взаємозвязок між податковим кредитом з ПДВ платника податку та податковим зобовязаннями його контрагента: у разі недекларування податкових зобовязань відсутнє право на податковий кредит.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не зявились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомленні належним чином, а тому згідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справу було розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2014 року, за результатами якої складено акт від 19 лютого 2015 року № 52/28-03-42/01125755 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2015 року № 0000014200/1247/10/28-03-42 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 215636,00 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 53909,00 гривень

Підставою для прийняття спірного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.198.6ст.198, п.200.1ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 215636,00 гривень.

При здійсненні перевірки встановлено, що до складу податкового кредиту включено суму ПДВ в розмірі 215635,65 гривень за податковими накладними, виписаними у вересні, жовтні, листопаді, грудні 2014р., отриманим від ДП «Донецька залізниця».

В акті перевірки зазначено, що згідно даних АІС «Податковий блок» сума податкових зобовязань ДП «Донецька залізниця» за вересень, жовтень, листопад, грудень 2014р. становить 0, оскільки податкову декларацію з ПДВ за ці звітні періоди ДП «Донецька залізниця» не надано до податкового органу та не задекларовано свої податкові зобовязання.

Згідно п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ДП «Донецька залізниця» було укладено договір № 1/25 (04-6/218) від 04.11.2010р. про обробку вагонів з вантажами.

Зі складу податкового кредиту позивача за грудень 2014 року виключено 215636,00 гривень ПДВ по податкових накладних, виписаних ДП «Донецька залізниця» на виконання договору від 04 листопада 2010 року: № 1533/011 від 31 грудня 2014 року на суму ПДВ 125950,24 гривень, № 1679/011 від 31 грудня 2014 року (без ПДВ), № 1502/011 від 30 листопада 2014 року на суму ПДВ 118490,63 гривень, № 1685/011 від 30 листопада 2014 року (без ПДВ).

Відповідачем не оспорюється факт отримання позивачем наведених податкових накладних від ДП «Донецька залізниця», які було включено до складу податкового кредиту у грудні 2014 року. В акті перевірки не зазначено, що ДП «Донецька залізниця» порушено порядок заповнення податкових накладних чи вони не зареєстровані в ЄРПН. Відповідач виключив зі складу податкового кредиту позивача за грудень 2014 року суми ПДВ з причин не декларування та несплати ДП «Донецька залізниця» його податкових зобовязань.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від факту декларування та сплати контрагентом його зобовязань. Податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у грудні 2014 року, виписані контрагентом, який на момент спірних правовідносин був зареєстрований платником ПДВ, що не спростовано відповідачем, та зареєстровані в ЄРПН.

Колегія суддів зазначає, що порушення норм податкового законодавства контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на податковий кредит. Податковий кодекс України не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку продавцем обєктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, а тому правомірно скасовано спірне податкове повідомлення-рішення.

Частиною 2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного платника податків, у випадку за неправомірні дії іншого платника податків підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обовязків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України (чинної до 01.01.2015р.), на яку посилається відповідач, встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Наведена норма не містить в собі заборони на формування платником податків податкового кредиту у разі недекларування контрагентом податкових зобовязань, а тому доводи апеляційної скарги колегією суддів не прийняті до уваги.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного від 27 квітня 2015р. у справі №805/1279/15-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного від 27 квітня 2015р. у справі №805/1279/15-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Гаврищук Т.Г.

Судді: Блохін А.А.

ОСОБА_1