Ухвала суду № 45710635, 11.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 червня 2015 року

справа № 808/6073/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Чепурнова Д.В. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу комунального підприємства «Готель «Україна»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року по справі № 808/6073/14 за позовом комунального підприємства «Готель «Україна» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання нечинним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство «Готель «Україна» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання нечинним та скасування рішення № 000162/08-29-1703 від 10.09.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за наявності боргу по заробітній платі перед працівниками підприємства та заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, всі кошти, які надходять на рахунки підприємства повинні направлятися на погашення заробітної плати, а потім на погашення єдиного внеску. Враховуючи вказані вимоги Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», КП «Готель «Україна» сплачувало єдиний внесок у день виплати заробітної плати. Оскільки підприємство мало заборгованість по заробітній платі, тому, отримавши грошові кошти, у першу чергу виплачувало заробітну плату і, на фактично виплачену заробітну плат,у здійснювало оплату єдиного внеску.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.11.2014 у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Як визначено ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до абз.1 ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Разом з тим, абз.2 ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Згідно з ч.11 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч.12 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, у поданому позивачем «Звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів» за 4 місяць 2014 року зазначено розмір єдиного внеску, що підлягає сплаті, який складає 28054 грн. 20 коп.

Згідно інтегрованої картки КП «Готель «Україна» з єдиного внеску станом на 20.05.2014 за позивачем обліковувалась переплата у розмірі 5046 грн. 96 коп. З урахуванням цієї переплати у позивача виник борг у сумі 23007 грн. 24 коп. Даний борг позивач погасив 20.06.2014, після чого, станом на 20.06.2014 виникла переплата у сумі 2119 грн. 34 коп.

Враховуючи, що п.3 ч.1 ст.14 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на органи доходів і зборів покладено обов’язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону та, зважаючи на порушення позивачем ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», податковим органом прийнято рішення №000162/08-29-1703.

Рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10.09.2014 №000162/08-29-1703 до КП «Готель «Україна» застосовано штраф у сумі 2300 грн. 72 коп. та нараховано пеню у сумі 509 грн. 19 коп., у зв'язку з несвоєчасним перерахуванням єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 21.05.2014 до 20.06.2014.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення від 10.09.2014 №000162/08-29-1703 є правомірним, прийнятим у відповідності до вимог чинного законодавства, тому підстави для його скасування відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки відповідно до п. 6 ст. 4.1 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міндоходів України від 09.09.2013 року № 455, нараховані за відповідний календарний місяць суми єдиного внеску сплачуються платниками не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок. Тобто в даному випадку сума єдиного внеску повинна бути сплачена 20.05.2014 року.

Згідно особового рахунку позивача станом на 20.05.2014 була наявна переплата у розмірі 5046, 96 грн. Але вказаної суми недостатньо для погашення нарахованої суми єдиного внеску, внаслідок чого утворилась заборгованість 23007, 24 грн.

В рахунок погашення суми заборгованості позивачем здійснено наступні платежі:

20.05.2014 року – 1865,00 грн.;

26.05.2014 року – 2500,00 грн.;

29.05.2014 року – 1800,00 грн.;

02.06.2014 року – 6,58 грн.;

12.06.2014 року – 10400,00 грн.;

17.06.2014 року – 6200,00 грн.;

20.06.2014 року – 4220,00 грн.

Отже, повне погашення нарахованої суми ЄСВ за квітень 2014 року відбулося 20.06.2014 року, що свідчить про порушення позивачем абз.1 ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Внаслідок вказаного порушення позивачеві правомірно нараховано штрафні санкції та пеню, про що прийнято рішення від 10.09.2014 №000162/08-29-1703.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності грошових коштів та пріоритетності виплати позивачем заборгованості по заробітній платі спростовуються тим, що платіжним дорученням № 305 від 30.05.2014 року КП «Готель «Україна» погасило податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 25 251,04 грн.

Тобто, при наявності заборгованості зі сплати заробітної плати працівникам та єдиного внеску, підприємством було погашено зобов’язання з ПДВ, що є порушенням ч. 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Крім того, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не враховано часткове погашення заборгованості. Вказані доводи також спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідно до картки особового рахунку позивача (а. с. 97) при застосуванні штрафних санкцій та пені було враховано кожну часткову сплату заборгованості.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, та не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Готель «Україна» – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року – залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 25 червня 2015 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова