Ухвала суду № 45710527, 04.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2015 року

справа № 808/8167/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у справі № 808/8167/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий комплекс „Запоріжавтопобутхім” до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий комплекс „Запоріжавтопобутхім” (далі за текстом – ТОВ „НВК Запоріжавтопобутхім”) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі за текстом – ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя), в якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у проведенні документальної позапланової перевірки позивача, в результаті якої складено акт №160/22-1421/33610760 від 30.05.2013 р.;

- скасувати податкове повідомлення – рішення №0000092214/266 від 13.06.2013;

- скасувати податкове повідомлення – рішення №0000092214/267 від 13.06.2013.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення – рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя №0000092214/266 та №0000082214/267 від 13.06.2013. В інший частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, причини неприбуття суду не повідомлено.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ „НВК Запоріжавтопобутхім” (код ЄДРПОУ 33610760) з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ „Ангстрем Континенталь” (код ЄДРПОУ 33906299) за період травень, липень 2012р., їх реальності та повноти.

За результатами проведеної перевірки складено акт №100/22-1421/33610760 від 30.05.2013р., відповідно до висновків якого позивачем порушено вимоги пп.14.1.36, пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, ст.201 Податкового кодексу України, Наказу Державної податкової адміністрації України №1492 від 02.02.2012р. „Про затвердження форми та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість”, підприємством ТОВ „НВК Запоріжавтопобутхім” завищено податковий кредит за період вересень 2012 р. на загальну суму 37955,00 грн., за період жовтень 2012р. на загальну суму 5019,00 грн., який сформований від контрагента ТОВ „Ангстрем Континенталь”, що призвело до:

- заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість (р.18 податкової Декларації з податку на додану вартість за вересень 2012р.) на загальну суму 37995,00 грн.;

- заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від’ємного значення попереднього звітного періоду (р.25 податкової Декларації з податку на додану вартість за вересень 2012р.) на загальну суму 37995,00 грн.;

- завищення від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість (р.19 податкової Декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 р.) на загальну суму 5019,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки 13 червня 2013 року ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення – рішення №0000082214/267, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 5019,00 грн. та податкове повідомлення – рішення №0000092214/266, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 47493,75 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 37995,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 9498,75 грн.

Згідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника податку сум ПДВ за такими накладними.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов’язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов’язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Вимоги до первинних документів викладені у частині 2 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 (який набрав чинності з 10.01.2011), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цьогоКодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків іі надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

Судом встановлено, що між ТОВ „Ангстрем Континенталь” - постачальник та ТОВ „НВК Запоріжавтопобутхім” - покупець укладено договір поставки №0105/1 від 03.05.2012 р. Відповідно до п.1.1 постачальник зобов’язується передати покупцю товар в кількости та асортименті, відповідно видаткових накладних, в обумовлений договором строк, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар.

На підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ „Ангстрем Континенталь” позивачем надано видаткові та податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи. На підтвердження транспортування товару від ТОВ „Ангстрем Континенталь” до матеріалів справи надано товаро-транспортні накладні. На підтвердження оплати товару позивачем надано платіжне доручення.

Судом першої інстанції на підставі досліджених первинних документів зроблено обґрунтований висновок, що надані позивачем первинні документи, підтверджують виконання господарських операцій та мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку, обов’язковість яких встановлена ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та звітність в Україні”, ст. 44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995р.

Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. Податкові накладні видані особою, яка на час здійснення господарських операцій зареєстрована суб’єктом підприємницької діяльності, платником податку на додану вартість.

Крім того, судом встановлено, що позивач придбавав у ТОВ „Ангстрем Континенталь” гліцерин, банки та інший товар. Вказана продукція придбавалась для використання у господарській діяльності позивача, а саме для виробництва тосолу п/ф, мастики Master Bitum, мастики супер бітум. На підтвердження використання в господарській діяльності отриманих від ТОВ „Ангстрем Континенталь” товарів до матеріалів справи надано тимчасовий технологічний регламент виробництва тосолу, зміну №1 рідина охолоджуюча, зміну №2 рідина охолоджуюча, паспорт лінії розливу та закупорки ЛР.1 для розфасовки технічних і хімічних рідин, якими підтверджується використання гліцерину при виробництві тосолу. На підтвердження використання гліцерину до матеріалів справи надано попередні калькуляції вартості виробництва продукції.

З матеріалів справи встановлено, що отримані від ТОВ „Ангстрем Континенталь” жестяні банки використовувались як ємкість до готової продукції мастики Master Bitum, мастики супер бітум. На підтвердження подальшої реалізації виготовленої продукції (тосолу п/ф, мастики Master Bitum, мастики супер бітум) позивачем до матеріалів справи надано видаткові накладні.

Посилання податкового орагну в апеляційній скарзі та на те, що наданими до матеріалів справи документами не підтверджується використання позивачем гліцерину при виготовленні тосолу, отриманого саме від ТОВ „Ангстрем Континенталь” є необґрунтованими з огляду на наступне.

Судом встановлено, що іншого обліку на підтвердження використання гліцерину, при виготовленні тосолу, отриманого саме від ТОВ „Ангстрем Континенталь” позивачем не ведеться. Так, відсутність таких документів не може слугувати підставою для визнання господарської операції безтоварною, оскільки у позивача наявні первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які свідчать про фактичне здійснення господарської операції.

Щодо посилань відповідача на акт ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська щодо проведення перевірки ТОВ „Ангстрем Континенталь”, відповідно до висновків якого Товариством порушено вимоги ст.185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями, колегія суддів зазначає наступне.

Зазначений акт свідчить про порушення з боку контрагента позивача, за який чинним законодавством встановлено певні види відповідальності, і не доводить порушення позивачем податкового законодавства, тому колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб’єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі „Інтерсплав проти України”).

Таким чином, безпідставними є посилання податкового органу на нікчемність правочинів по ланцюгу постачання.

Відповідно до Закону України „Про автомобільний транспорт” та наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363„Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні”, обов’язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія. Позивач до зазначеної категорії суб’єктів господарювання не відноситься.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних або заповнення їх з певними недоліками може свідчити лише про порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов’язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Судом першої інстанції було досліджено первинні документи, встановлено використання у господарській діяльності позивача придбаних товарів та послуг, що призвело до змін в активах підприємства та його зобов’язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків, встановлено дотримання позивачем вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та валових витрат, перевірено доводи податкового органу.

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що надані позивачем первинні документи, підтверджують виконання господарських операцій та мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку, обовязковість яких встановлена ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та звітність в Україні, ст. 44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995р.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у справі № 808/8167/13-а – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров