Ухвала суду № 45710377, 04.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2015 року

справа № 808/5616/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Суховарова А.В. Головко О.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Запорізької митниці Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року у справі № 808/5616/14 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства „Електрометалургійний завод „Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна” до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Запорізької митниці Міндоходів про визнання протиправними дій, неправомірною бездіяльність та стягнення переплати ввізного мита, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Електрометалургійний завод „Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна” (далі за текстом – ПАТ „Дніпроспецсталь”) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Запорізької митниці Міндоходів, в якому просило:

- визнати протиправною відмову Запорізької митниці Міндоходів у поверненні ПАТ „Дніпроспецсталь” суми митних платежів у розмірі 30094, 29 грн. за ВМД №112030000/2012/022719 від 14.12.2012; у розмірі 14 938, 85 грн. за ВМД №112030000/2012/024136 від 29.12.2012 на загальну суму 45 033, 14 грн.;

- визнати неправомірною бездіяльність Запорізької митниці Міндоходів щодо ненадання Головному управлінню Державного казначейської служби України у Запорізькій області висновку про повернення з Державного бюджету України ПАТ „Дніпроспецсталь” надмірно сплачених коштів у розмірі 30 094, 29 грн. за ВМД №112030000/2012/022719 від 14.12.2012; у розмірі 14 938, 85 грн. за ВМД №112030000/2012/024136 від 29.12.2012 на загальну суму 45 033,14 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ „Дніпроспецсталь” переплату ввізного мита у загальній сумі 45 033, 14 грн.;

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною відмову Запорізької митниці Міндоходів у поверненні ПАТ „Дніпроспецсталь” суми митних платежів у розмірі 30 094, 29 грн. за ВМД №112030000/2012/022719 від 14.12.2012; у розмірі 14 938,85 грн. за ВМД №112030000/2012/024136 від 29.12.2012 на загальну суму 45 033,14 грн. Визнано неправомірною бездіяльність Запорізької митниці Міндоходів щодо ненадання Головному управлінню Державного казначейства України у Запорізькій області висновку про повернення з Державного бюджету України ПАТ „ Дніпроспецсталь” надмірно сплачених коштів у розмірі 30 094, 29 грн. за ВМД №112030000/2012/022719 від 14.12.2012; у розмірі 14 938,85 грн. за ВМД №112030000/2012/024136 від 29.12.2012 на загальну суму 45 033, 14 грн. Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ „ Дніпроспецсталь” переплату ввізного мита у загальній сумі 45 033, 14 грн.

В апеляційній скарзі Запорізька митниця Міндоходів, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на її безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 року у справі № 808/4863/13-а визнано протиправними та скасовані рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів за шостим методом: №112030000/2012/000566/1 від 13.12.2012, №112030000/2012/000614/1 від 28.12.2012. Визнано протиправними та скасовані Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України: № 112030000/2012/00790 від 13.12.2013 та № 112030000/2012/00839 від 28.12.2013. В решті позовних вимог відмовлено.

Так, згідно зазначеної постанови, судом встановлено, що за умовами контракту №13120819 укладеного 16.10.2012 між ПАТ „Дніпроспецсталь” (Покупець) і „Lintorfer Eisengiesserei GmbH” (Продавець) продавець зобов’язався поставити позивачу товар відповідно до специфікацій на умовах DDU Запоріжжя у відповідності до Інкотермс 2000.

На підставі Контракту №13120819 від 16.10.2012 та додатку №1, позивачем від Компанії „Lintorfer Eisengiesserei GmbH” отриманий товар „виливниці”, країна виробництва Німеччина (далі - Товар).

Для здійснення митного контролю та митного оформлення такого товару позивачем до відповідача 13.12.2012 була подана вантажна митна декларація №112030000/2012/022641, відповідно до графи 43 якої, позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди, а 28.12.2012 була подана вантажна митна декларація №112030000/2012/024054, відповідно до графи 43 якої, позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди який передбачено ст.266, 267 Митного кодексу України.

При поданні ВМД позивачем подавались певні документи, зокрема зовнішньоекономічний договір №131208І9, додаток 1 від 16.10.2012, лист №213-2549, лист №11/6041, відповідні інвойси.

Також разом з ВМД позивачем подавалась декларація митної вартості товару ф.ДМВ-1, в якій митна вартість товару визначена позивачем за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Відповідачем були затребувані згідно п.3 ст. 53 Митного кодексу України наступні документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні показники товару підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини

Позивач зазначив, що декларантом надані всі наявні на момент декларування документи.

За результатами перевірки наданих позивачем документів для митного оформлення товару, відповідачем винесені рішення від 13.12.2012 №112030000/2012/000566/1 та від 28.12.2012 №112030000/2012/000614/1 про коригування митної вартості товарів та у зв’язку з цим видано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112030000/2012/00790 від 13.12.2012 та №112030000/2012/00839 від 28.12.2012.

Як встановлено з матеріалів справи, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, специфікацій, виставлених інвойсів та інших документів постачальника та надано необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

При прийнятті рішення відповідачем не було враховано, що згідно контракту №13120819 та додатку 1 була узгоджена вартість товару за одиницю виміру цього товару - штуку, тоді як відповідача за спірними рішеннями про коригування митної вартості вказав вартість за кілограм товару.

Відповідно умовам зовнішньоекономічного контракту №13120819 на постачання виливниць, зокрема за додатком №1 від 16.10.2012 сторони узгодили ціни на виливниці, виходячи із ціни за 1 шт., тому що вказані виливниці виготовлюються за спеціальним замовленням та індивідуальними кресленнями.

Дана ціна товару підтверджується наданими інвойсами, сертифікатами походження, експертними деклараціями, відвантажувальними відомостями, листами компанії виробника, калькуляцією вартості виливниць, висновком цінової експертизи виливниць, наданий ДП „Держзовнішінформ”.

Таким чином, обставини справи свідчать, що надані декларантом документи містили всі необхідні числові значення для визначення числового значення заявленої митної вартості - кількість та тип виливниць, їх ціна відповідно типу виливниць.

Листами від 28.07.2014 №171/1-310,309 ПАТ „Дніпроспецсталь” звернулось до митниці із проханням повернути на р/р підприємства надмірно сплачені до бюджету кошти за митною декларацією за ВМД №112030000/2012/022719 від 14.12.2012 у розмірі 30 094, 29 грн., за ВМД №112030000/2012/024136 від 29.12.2012 у розмірі 14 938, 85 грн. на загальну суму 45 033, 14 грн. До зазначених листів позивачем додано копія МД №112030000/2012/022641 від 13.12.2012; копія ДМВ-1 до МД № 112030000/2012/022641 від 13.12.2012; копія МД № 112030000/2012/022719 від 14.12.2012; копія ДМВ-2 до МД №112030000/2012/022719 від 14.12.2012; копія МД № 112030000/2012/024054 від 28.12.2012; копія ДМВ-1 до МД № 112030000/2012/024054 від 28.12.2012; копія МД №112030000/2012/024136 від 29.12.2012; копія ДМВ-2 до МД № 112030000/2012/024136 від 29.12.2012; копія платіжних доручень №26080 від 14.12.2012 на суму 500 000,00 грн.; №25992 від 13.12.2012 на суму 1 530 000,00 грн.; №27069 від 28.12.2012 на суму 1 401 000,00 грн.; копія рішення про коригування митної вартості товарів №112030001/2012/000566/1 від 13.12.2012; копія рішення про коригування митної вартості товарів № 112030001/2012/000614/1 від 28.12.2012; копія картки відмови №112030001/2/00790 від 13.12.2012; копія картки відмови № 112030001/2/00839 від 28.12.2012; копія ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 у справі № 808/4863/13-а; копія постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 17.06.2013 у справі № 808/4863/13-а.

14.08.2014 на адресу позивача надійшов лист Запорізької митниці Міндоходів від 11.08.2014 №3992/24/08-70-52-01, згідно якого ПАТ „Дніпроспецсталь” повідомлено, що питання щодо повернення надмірно сплачених митних платежів у загальній сумі 45033 14 грн. було предметом розгляду справи № 0870/4863/13-а, але позивачу в цій частині позову було відмовлено.

Згідно статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом.

Статтею 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів або визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість або приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі. Форма вказаного Рішення затверджена Наказом Міністерства Фінансів України №598 від 24.05.2012 „Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору”. Вказаним Наказом надаються роз’яснення щодо порядку та змісту заповнення кожної графи Рішення про коригування, зокрема в Графі 33 „Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості”.

У графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Відповідно до ст.54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав.

Пункт 7 ст. 54 Митного кодексу України передбачає що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

В постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 року у справі № 808/4863/13-а судом зазначено, що при декларування товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно умов контракту, специфікацій, виставлених інвойсів та інших документів постачальника та надано необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Проте при прийнятті рішення, відповідачем не було враховане, що згідно контракту №13120819 та додатку 1 була узгоджена вартість товару за одиницю виміру цього товару-штуку, тоді як відповідач за спірними рішеннями про коригування митної вартості вказав вартість за кілограм товару. Обставини справи свідчать, що надані декларантом документи містили всі необхідні числові значення для визначення числового значення заявленої митної вартості - кількість та тип виливниць, їх ціна відповідно типу виливниць. Судом визнано протиправними та скасовано рішення №112030000/2012/000566/1 від 13.12.2012 та Картку відмови № 112030000/2012/00790 від 13.12.2012; рішення № 112030000/2012/000614/1 від 28.12.2012 та Картку відмови №112030000/2012/00839 від 28.12.2012.

Враховуючи, що митний орган, в процесі митного контролю аргументовано не довів наявність сумнівів у поданих Декларантом документів для підтвердження визначенням митної вартості за основним (1) методом та, зазначив підстави для неможливості застосування інших методів визначення митної вартості, у відповідності до пункту 7 ст. 54 Митного кодексу України, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично, а відповідно й платежі що підлягають до сплати під час митного оформлення визначаються саме із митної вартості заявленої декларантом за основним (1м) - за ціною договору (контракту).

Згідно до статті 264 Митного кодексу України у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов’язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом. У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов’язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов’язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Судом встановлено, що у зв’язку із прийняттям митницею рішень від 13.12.2012 №112030001/2012/000566/1 про коригування митної вартості та від 28.12.2012 №112030001/2012/000614/1 про коригування митної вартості позивачем подано нові митні декларації №112030001/2012/0022719 та №112030001/2012/0024054, відповідно до яких розмір сплаченого ввізного мита склав 30 094, 29 грн. та 14 938, 85 грн. в загальній сумі 45033, 14 грн.

Постановою суду від 12.06.2014 у справі № 808/4863/13-а, яка набрала законної сили рішення про коригування митної вартості скасовані, при цьому зазначено, що у разі постановлення судового рішення про протиправність та скасування рішення митниці про визначення митної вартості товару за певним методом, повторного оформлення вантажу не відбувається.

Частиною 2 статті 255 КАС України встановлено, що обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Повернення надмірно сплачених податків здійснюється відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618 (далі - Порядок).

У відповідності до пункту 2 розділу II Порядку для повернення цих коштів платником податків подається до митного органу заява довільної форми, підписана керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити фінансової установи, ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ) платника - юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові й ідентифікаційний номер за Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (далі - ДРФО) (за наявності) платника - фізичної особи. У заяві визначається напрям зарахування коштів: а) на рахунок платника податків, відкритий у фінансовій установі; б) на банківський рахунок 2603 для виплати коштів платникам готівкою, якщо такі кошти вносилися готівкою.

В силу приписів пункту 1 розділу III Порядку платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Пунктом 1 Розділу III Порядку визначено, що до заяви додаються: аркуші з позначенням „3/8” комплектів бланків митних декларацій форм МД-2 і МД-3 і доповнення (у разі їх оформлення) або другий аркуш оформленої посадовою особою митного органу уніфікованої митної квитанції МД-1, за якою помилково та/або надмірно сплачено митні та інші платежі; документи, що підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяв про повернення надмірно сплачених митних та інших платежів, у випадках, передбачених в абзацах третьому - восьмому цього пункту.

Судом встановлено, що позивач листом від 11.06.2014 №171/1-217 звернувся до митниці із проханням про повернення переплати з ввізного мита. До заяви позивачем додано весь необхідний перелік документів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач із дотриманням зазначених вимог звернувся до Запорізької митниці із заявами про повернення надмірно сплачених коштів на загальну суму 45 033, 14 грн.

Згідно до пункту 11 розділу III Порядку, за відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку митним органом готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.

Норми вказаного Порядку передбачають, що підставою для відмови митним органом заявнику у поверненні надмірно сплаченого податку може бути або невідповідність поданих документів вимогам цього порядку, або відсутність переплати.

Відповідно до п.2, п.3, п.4, п.5 та п.6 розділу III Порядку визначений наступний порядок розгляду заяви платника: заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником або заступником керівника митного органу разом з пакетом документів передається до відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати. Керівник або заступник керівника митного органу на підставі результатів перевірки, в разі її проведення, підписує висновок про повернення, реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України - пакет документів на повернення коштів. Пакет документів на повернення коштів передається до загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України.

Відповідно до п.7 розділу III Порядку висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п’ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.

Проте, відповідачем висновок підготовлено не було, внаслідок чого не відбулося повернення позивачеві надмірно сплачених коштів.

З огляду на те, що позивач діяв згідно вимог законодавства, а підстави для відмови у задоволенні його заяви про повернення коштів є вичерпними і в даному випадку відсутні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність відмови Запорізької митниці Міндоходів у поверненні ПАТ „Дніпроспецсталь” суми митних платежів, та протиправність бездіяльності Запорізької митниці Міндоходів щодо ненадання ГУ ДКС України в Запорізькій області висновку про повернення надмірно сплаченого позивачем митного платежу.

У відповідності до пункту 10 Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань, Затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України 30.12.2013 № 882/1188 та Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.01.2014 за № 146/24923 (Порядок №882/1188) на підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань у визначеному законодавством порядку.

Разом з тим, відповідно до пункту 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють, серед іншого, безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року у справі № 808/5616/14 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: О.В. Головко