Ухвала суду № 45710235, 11.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 червня 2015 рокусправа № 804/18872/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання:Новошицької О.О.,

без представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 р. у справі № 804/18872/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0011881703 від 23.10.2014р., -

ВСТАНОВИВ:

14.11.2014 Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 23.10.2014 № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 15 089,36 грн. за основним платежем та нарахування штрафних санкцій 7 544,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків податкового органу щодо нереальності господарських операцій з ТОВ «Віанор Пром», оскільки фактичне постачання товару підтверджено належним чином оформленою первинною документацією, а отже формування податкового кредиту є правомірним.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 у справі № 804/18872/14 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано недоведеністю відповідачем фактів порушень, які слугували підставою для винесення спірного податкового повідомлень-рішень, оскільки правомірність та реальність господарських операцій, а також використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача підтверджена належним чином оформленою первинною документацією.

Не погодившись з постановою суду, Нікопольською ОДПІ подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 у справі № 804/18872/14, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано дані акту перевірки контрагента позивача, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування та відсутність ТОВ «Віанор Пром» за юридичною адресою.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не зявились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, незявлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, Нікопольською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства в частині визначення правильності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Віанор Пром» за період діяльності серпень, жовтень 2013 року та подальшої реалізації отриманої продукції в поточному та наступному податкових періодах, за результатами якої складено акт № 2870/04-07-17.03.2757109373 від 08.10.2014 (т.1, а. с.7-25).

23.10.2014 на підставі даного акту перевірки Нікопольською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким Підприємцю збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 22 634,04 грн., в тому числі: 15089,36 грн. - за основним платежем та 7544,68 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а. с.6).

ФОП ОСОБА_2, вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення відповідача неправомірним, звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Нікопольської ОДПІ не підлягає задоволенню з таких підстав:

Згідно висновків вищевказаної перевірки встановлено:

- недодержання Підприємцем вимог ст.203 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем у період з 01.08.2013 по 31.08.2013, з 01.10.2013 по 31.10.2013 з постачальником ТОВ «Віанор Пром»;

- порушення Підприємцем п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.1, 201.4, 201.11 ст.201 ПК України, внаслідок чого підлягає донарахуванню податок на додану вартість в загальній сумі 15089,36 грн., у тому числі: серпень 2013 року - 7071,65 грн., жовтень 2013 року - 8017,71 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на даних акту Мелітопольської ОДПІ від 08.05.2014 № 622/22/38629540 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Віанор Пром» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «АСТ Консалтінг» та ТОВ «Стоун Девелопмент» за липень-жовтень 2013 року».

В звязку з цим податківці в акті перевірки позивача від 08.10.2014 дійшли висновку, що господарські операції, здійснені між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Віанор Пром» є безтоварними, договір, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Віанор Пром» не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Щодо безтоварності господарських операцій, то з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку (Лист ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-XIV, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З акту перевірки від 08.10.2014 вбачається, що основним видом господарської діяльності позивача за КВЕД-2010 є: вантажний автомобільний транспорт (т.1, а. с.9).

Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, ФОП ОСОБА_2 (Покупець) мав господарські відносини з ТОВ «Віанор Пром» (Постачальник) за договором поставки нафтопродуктів № ВП-37 від 22.08.2013 (т.1, а. с.60-63).

За умовами даного договору Постачальник зобов'язується передати у погоджені строки, а Покупець прийняти та оплатити, на умовах визначених договором, нафтопродукти (товар), найменування, кількість та ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформляються на кожну партію товару; якість товару повинна відповідати діючим ДСТУ і у передбачених випадках супроводжуватись паспортами якості та/або сертифікатами відповідності заводу-виробника; постачання товару підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладним та/або актами приймання-передачі, товарно-транспортними накладними) які підписані представниками обох сторін.

За визначенням, наведеним у п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначене згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200 ПК України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно положень п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Разом з тим, не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за №168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача статусу юридичної особи, статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані, що свідчить про наявність необхідної податкової правосубєктності у контрагента позивача - ТОВ «Віанор Пром».

При цьому позивачем надано суду належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують реальність вищевказаної господарської операції, які були досліджені судом першої інстанції, а саме: податкові накладні, рахунки-фактури, видаткові накладні, банківська виписка, яка свідчить про перерахування позивачем на розрахунковий рахунок контрагента, сертифікат якості (т.1, а. с.48-52, 59).

Вищезазначені первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є належними доказами виконання господарської операції та не визивають у колегії суддів сумнівів щодо їх недостовірності.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів того, що податкові накладні, виписані ТОВ «Віанор Пром» і які за приписами Податкового кодексу України є єдиною підставою для формування податкового кредиту платника податків, не відповідає положенням Наказу Міністерства фінансів України «Про порядок заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071.

Використання позивачем придбаних нафтопродуктів у власній господарській діяльності також підтверджується матеріалами справи, які свідчать, що Підприємцем здійснюється перевезення молочних продуктів до певних торгових точок (магазинів) (договір з ТОВ «Інтер-Мол» від 01.01.2014 - т.1, а. с.64-66; акти виконаних робіт, наданих послуг т.1, а. с.37-47).

Транспортування товару здійснювалось позивачем орендованими та власними транспортними засобами (договори оренди ТЗ - т.1, а. с.67-73, свідоцтва на право власності на ТЗ т.1, а. с.109-111) докази несення позивачем витрат на обслуговування якого також підтверджується матеріалами справи (т.1, а. с.116-136).

Отже, вищезазначені документи підтверджують фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача, які є обов'язковою ознакою господарської операції.

При цьому, доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку Підприємця матеріали перевірки та матеріали справи не містять.

Стосовно посилань податківців на акт Мелітопольської ОДПІ від 08.05.2014 №622/22/38629540 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Віанор Пром» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «АСТ Консалтінг» та ТОВ «Стоун Девелопмент» за липень-жовтень 2013 року» (т.2, а. с.84-105), то колегія суддів, як і суд першої інстанції при дослідженні даних доказів вважає за доцільне у даному випадку враховувати роз'яснення, наведені у Листі ВАСУ від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Так, згідно даного Листа ВАСУ оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що наслідком відсутності платника податків за юридичною адресою, яким обумовлено ненадання останнім первинних документів, не може бути застосування штрафних санкцій та визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість для контрагента такого платника податків.

Навіть за наявності факту не відображення платником податків податкових зобов'язань, зазначена обставина не позбавляє контрагента такого платника податку права на формування податкового кредиту і валових витрат за операціями з таким контрагентом, як це вірно зазначено судом першої інстанції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не встановлено в акті перевірки позивача від 08.10.2014 і не доведено суду, що на господарські операції Підприємця з ТОВ «Віанор Пром» мали вплив взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів, тобто що предметом господарських операцій між позивачем та ТОВ «Віанор Пром» був той же предмет, який був предметом господарських операцій, досліджених під час позапланової перевірки ТОВ «Віанор Пром» з іншими субєктами господарювання (з ТОВ «АСТ Консалтінг» та ТОВ «Стоун Девелопмент).

Тому посилання відповідача на акт Мелітопольської ОДПІ від 08.05.2014 №622/22/38629540 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Віанор Пром» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «АСТ Консалтінг» та ТОВ «Стоун Девелопмент» за липень-жовтень 2013 року» колегія суддів вважає безпідставним.

Стосовно посилань податкового органу на недотримання позивачем приписів ст.203 ЦК України в момент вчинення правочинів, колегія суддів зазначає наступне:

Частинами 5 ст.203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобовязання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсним вказаний вище правочин.

Також жодною нормою законодавства України не передбачався обовязок платників податків одержувачів товарів (робіт, послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Отже, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України, не надано суду доказів наявності підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ від 23.10.2014 № НОМЕР_1, тому задоволення судом першої інстанції позовних вимог про його визнання протиправним та скасування є обґрунтованим.

Таким чином, доводи апеляційної скарги Нікопольської ОДПІ не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 р. у справі № 804/18872/14 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 р. у справі № 804/18872/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий:Н.А. Бишевська

Суддя:І.Ю. Добродняк

Суддя:Я.В. Семененко