Постанова № 45710234, 25.06.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2015 р.Справа № 915/2320/13

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: С.В. Таран,

суддів: Л.О. Будішевської, В.В. Лашина,

при секретарі судового засідання Г.Є. Бєлянкіній

за участю представників:

від прокуратури - прокурор відділу І.П. Закернична, посвідчення №031666 від 26.01.2015;

від позивача - участі не брали;

від відповідача - С.В. Кучма, довіреність №582/1 від 16.10.2014; Удовенко К.С., довіреність №7 від 06.05.2015;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

заступника прокурора Миколаївської області

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.03.2015

у справі №915/2320/13

за позовом: заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Миколаївській області

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Дружба"

про відшкодування збитків в розмірі 4252671,34 грн

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013р. заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Миколаївській області звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Дружба" (далі- ТОВ "Молочна компанія "Дружба") про стягнення з останнього на користь держави збитків в розмірі 4252671,34 грн із зарахуванням коштів на аналітичний рахунок, відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Миколаївській області за балансовим рахунком 3311 «Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами» Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій.

За вказаною позовною заявою порушено провадження у справі №915/2320/13.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 03.03.2015 у справі №915/2320/13 (суддя Т.В. Гриньова-Новицька) в позові відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, заступник прокурора Миколаївської області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.03.2015 у справі №915/2320/13 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги (том І а.с.164-169).

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу висловив заперечення щодо її задоволення (том І а.с.172-179). Позивач апеляційну скаргу просив задовольнити, при цьому надіслав клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності його повноважного представника (том І а.с. 195).

Заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.3 статуту ТОВ "Молочна компанія "Дружба" створено шляхом реорганізації закритого акціонерного товариства «Дружба»; товариство здійснює діяльність в таких напрямках: перероблення молока та виробництво сиру, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами, виробництво маргарину та аналогічних харчових жирів, виробництво хлібо-булочних та кондитерських виробів тощо (том ІІ а.с.35-51).

ТОВ "Молочна компанія "Дружба" володіє на праві власності земельною ділянкою площею 1,1466 га за адресою: м. Нова Одеса, вул. Маслозаводська, 2, що підтверджується договором купівлі-продажу від 27.12.2012 та витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.06.2013 (том І а.с.30, том ІІ а.с.52-53).

На зазначеній земельній ділянці облаштовані дві свердловини для забору підземної води глибиною 41 та 48 метрів, які належать відповідачеві (том ІІ а.с.54, 60-74).

Забір води з зазначених свердловин здійснюється ТОВ "Молочна компанія "Дружба" на підставі дозволу на спеціальне водокористування від 20.10.2011 УКР3488А/НИК, який виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області (том І а.с. 22-23).

В період з 28.10.2013 по 29.10.2013 Державною екологічною інспекцією в Миколаївській області було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ТОВ «Молочна компанія «Дружба», за результатами якої складено акт перевірки.

У вказаному акті зафіксовано, що на час проведення перевірки на господарсько-побутові потреби, а саме: у душових, туалетах, миття підлоги (офісні, виробничі та побутові приміщення), підпитка системи котельні, підприємство використовувало воду з мереж міськводопроводу, а для забезпечення нормального технологічного процесу виробництва та підтримання систем і обладнання у відповідному стані (мийка трубопроводів, обладнання, автоцистерн молоковозів) товариством використовується вода з власних підземних джерел (свердловин). Станом на час проведення перевірки ТОВ «Молочна компанія «Дружба» не отримано спеціального дозволу на користування надрами (том І а.с.15-21).

Акт перевірки підписаний головним інженером ТОВ «Молочна компанія «Дружба» з зауваженнями про те, що підприємство на виробничі потреби воду не використовує, а використання води здійснюється на господарсько-питні потреби.

В подальшому 31.10.2013 відповідачеві Державною екологічною інспекцією у Миколаївській області видано припис про усунення виявлених порушень від 31.10.2013 №04/122, яким ТОВ «Молочна компанія «Дружба» було зобов'язано в термін до 31.12.2013 отримати спеціальний дозвіл на користування надрами та надати на адресу позивача офіційну довідку щодо кількості забраної води з підземних джерел за період з 01.01.2012 по 29.10.2013 (том І а.с. 44-45).

Не погодившись з вказаним приписом ТОВ «Молочна компанія «Дружба» оскаржило його в порядку адміністративного судочинства. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.12.2013, залишеною без змін Одеським апеляційним адміністративним судом від 21.05.2014, у справі №814/5053/13-а за позовом ТОВ «Молочна компанія «Дружба» до Державної екологічної інспекції у Миколаївській області (далі- справа №814/5053/13-а) визнано протиправним та скасовано припис останньої від 31.10.2013 №04/122 (том І а.с. 50, 96-97).

У зв'язку з відмовою ТОВ «Молочна компанія «Дружба» здійснити відшкодування суми збитків, завданих навколишньому природному середовищу у зв'язку із самовільним забором води при відсутності спеціального дозволу на користування надрами, в розмірі 4252671,34 грн, прокурор був змушений звернутись до суду із даним позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Миколаївській області.

Відповідно до вимог статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Виходячи з положень статей глави 82 Цивільного кодексу України чинним законодавством України під майновою шкодою розуміється в тому числі будь-яке знецінення блага, що охороняється правом, що, в свою чергу, тягне за собою негативні майнові наслідки для правопорушника. Зобов'язання, що регулюються нормами даної глави відносяться до числа позадоговірних, тобто суб'єкти даних правовідносин не перебувають у будь-яких договірних відношеннях. Отже, зобов'язанням із заподіяння шкоди (деліктне зобов'язання) є зобов'язання в силу якого особа, яка заподіяла майнову або немайнову шкоду іншій особі (громадянину, організації), зобов'язано дану шкоду відшкодувати.

Згідно з приписами статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При цьому, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв?язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог господарський суд першої інстанції виходив із того, що в мотивувальній частині постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.12.2013 у справі №814/5053/13-а, що має преюдиційне значення для вирішення даного спору, адміністративний суд дійшов висновку про можливість видобування ТОВ «Молочна компанія «Дружба» підземних вод без отримання спеціального дозволу.

Між тим з таким висновком місцевого господарського суду погодитись не можна з огляду на таке.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Статтями 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Частиною першою статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до статті 3 Водного кодексу України підземні води належать до державного водного фонду України.

Стаття 2 Водного кодексу України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України.

В силу положень пункту „г" частини першої статті 39 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" підземні води є природними ресурсами загальнодержавного значення.

Згідно зі статтями 1, 6 Кодексу України про надра надрами є це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння. Корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Згідно з переліком корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 №827 (з наступними змінами та доповненнями) підземні води, а саме мінеральні (лікувальні, лікувально-столові, природні столові; питні (для централізованого водопостачання, для нецентралізованого водопостачання; промислові; технічні; теплоенергетичні є корисними копалинами загальнодержавного значення.

Таким чином, підземні води є природними ресурсами загальнодержавного значення в розумінні Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" та корисними копалинами загальнодержавного значення в розумінні Кодексу України про надра, тобто прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Відповідно до положень статей 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється лише на підставі дозволу (пункт 9 частини перша статті 44, частина перша статті 49 Водного кодексу України).

Відповідач на дотримання вищенаведених вимог Водного кодексу України отримав дозвіл на спеціальне водокористування. Зокрема, Державним управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області 20.10.2011 було видано відповідачу Дозвіл на спеціальне водокористування №УКР3488-А/НИК із терміном дії до 20.10.2014. Ціль водокористування - для виробничих і господарсько-побутових потреб. Водокористування дозволяється при дотриманні наступних умов: забір води всього- 262,03 куб.м/добу, при цьому із підземних джерел-250 куб.м/добу виключно на виробничі потреби, із міськводопроводу-12,03 куб.м/добу на господарського побутові та виробничі потреби. Кількість свердловин ТОВ „Молочка компанія «Дружба» складає 2 (дві). На період з 24.10.2011 до 20.10.2014 ліміт забору води із двох свердловин встановлений в обсязі 91,25 тис. куб.м/рік (том І а.с.22-23).

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Разом із тим Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу. Зокрема, статтею 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

Отже, однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.

Водночас чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття "господарсько-побутові потреби".

Проте із системного аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) Водного кодексу України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та "промислові потреби".

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 14.05.2015 у справі №923/1314/14.

Із змісту звітів відповідача про використання води за 2012 рік та І, ІІ квартали 2013 року вбачається, що ТОВ "Молочна компанія "Дружба" використовувало воду із підземних джерел виключно для задоволення виробничих потреб, чим спростовуються доводи останнього про використання ним підземних вод для задоволення господарсько-побутових потреб (том І а.с.24-29).

Крім того, згідно з дозволом на спеціальне водокористування від 20.10.2011 №3488А/НИК ціллю водокористування з підземних джерел є виключно виробничі потреби підприємства (том І а.с.22-23).

Вказані обставини виключають можливість використання підземних вод без отримання спеціального дозволу.

У зв'язку з викладеним, Одеський апеляційний господарський суд доходить висновку, що з метою здійснення спеціального водокористування шляхом видобування підземних вод із використанням артезіанських свердловин ТОВ „Молочна компанія «Дружба» окрім дозволу на спеціальне водокористування було зобов'язане отримати також дозвіл на спеціальне користування надрами, оскільки відповідач використовує воду із підземних джерел на виробничі, а не на господарсько-побутові потреби.

При цьому, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду не погоджується з висновком місцевого господарського суду про преюдиціальне значення і обов'язковість для господарського суду при вирішенні даної справи фактів, встановлених постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.12.2013 у справі №814/5053/13-а.

В силу частини третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про преюдиціальність доводів Миколаївського окружного адміністративного суду, викладених в мотивувальній частині постанови зазначеного суду від 24.12.2013 у справі №814/5053/13-а з огляду на те, що преюдиціальне значення надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (пункт 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»). В даному випадку преюдиціальне значення має факт невідповідності припису Державної екологічної інспекції у Миколаївській області від 31.10.2013 №04/122 вимогам чинного законодавства, а не правова оцінка адміністративним судом обставин, з яких суд дійшов такого висновку.

Задовольняючи позовні вимоги Миколаївський окружний адміністративний суд, з яким погодився Одеський апеляційний адміністративний суд, зазначив наступне: в акті перевірки встановлено, що здобута з підземних джерел вода використовувалась підприємством для господарсько-побутових потреб. Між тим вказане не відповідає викладеному в акті перевірки від 28.10.2013. Навпаки із змісту зазначеного акту вбачається, що Державною екологічною інспекцією у Миколаївській області під час перевірки був встановлений факт використання відповідачем води з підземних джерел саме на виробничі потреби, в той час як на господарсько-побутові потреби використовувалась вода із міськводопроводу.

Доводи відповідача про те, що згідно з технічними умовами та рецептурами виготовлення молока, масла та сирів до складу виробленої продукції не входить вода, не спростовують того факту, що для виробництва зазначених продуктів вода використовується: відповідно до отриманого ТОВ "Молочна компанія "Дружба" дозволу на спеціальне водокористування від 20.10.2011 УКР3488А/НИК на виробничі потреби останнім використовується вода із міськводопроводу.

Стосовно визначеної позивачем суми збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в розмірі 4252671,54 грн колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.7 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 №389 (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту - Методика), нею встановлюється порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі зокрема самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)). Самовільним водокористуванням є здійснення спеціального водокористування без наявності дозволу на нього.

Згідно з пунктами 9.1, 9.2 Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), грн, здійснюється за формулою: З сам = 100 х W х Тар,(23), де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), м 3;Тар - розмір, грн/100 м 3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення. Фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

Як свідчить матеріали справи, а саме: звіти про використання води форми 2-ТП (Водгосп) за 2012 рік та І, ІІ квартали 2013 року, що були складені ТОВ „Молочна компанія «Дружба» (том І а.с.24-29), довідки про фактичний водозабір із підземних джерел №736 від 12.11.2013, б/н від 24.06.2015 (том ІІ а.с.169, 171), останнім було спожито воду на виробничі потреби із підземних джерел за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 у кількості 33264 куб.м, за період з 01.01.2013 по 29.10.2013 у кількості 31279 куб.м.

За результатами перевірки здійсненого позивачем розрахунку розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (спеціального дозвілу на користування надрами), колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду зазначає, що вказаний розрахунок (том І а.с.34) було зроблено за формулою №23, яка передбачена пунктом 9.1 Методики, із застосуванням правильних вихідних даних. У зв'язку з викладеним, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість та правомірність визначення позивачем та прокурором суми збитків, що завдані навколишньому природному середовищу у спірних правовідносинах, в розмірі 4252671,54 грн.

Розглядаючи питання наявності причинно-наслідкового зв'язку між вчиненим ТОВ „Молочна компанія «Дружба» порушенням природоохоронного законодавства та заподіяними збитками, Одеський апеляційний господарський суд виходить з того, що допущене відповідачем порушення природоохоронного законодавства мало місце в результаті здійснення відповідачем своєї господарської діяльності, а самовільне використання надр у вигляді забору підземних вод без отримання дозволу на користування надрами мало місце із використанням свердловин, щодо яких ТОВ „Молочна компанія «Дружба» було отримано дозвіл на спеціальне водокористування. Викладені обставини підтверджують необхідний причинно-наслідковий зв'язок між здійсненим порушенням та завданими ним збитками.

При цьому, як було зазначено вище, вина правопорушника при притягненні особи до деліктної відповідальності законодавчо презумується та може бути спростована самим порушником. Проте, всупереч положенням статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не було доведено суду факту відсутності його вини у вчиненні спірного екологічного правопорушення. При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем протягом спірного періоду не вчинялось жодного заходу щодо отримання дозволу на користування надрами.

Відповідно до статей 65, 67 Кодексу України про надра порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні зокрема у самовільному користуванні надрами. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність у діях ТОВ „Молочна компанія «Дружба» всіх необхідних елементів складу цивільного (екологічного) правопорушення у спірних правовідносинах, у зв'язку з чим, із відповідача слід стягнути на користь держави суму збитків, завданих державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 4252671,54 грн.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення").

Оскаржене судове рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.03.2015 не відповідає цим вимогам з огляду на те, що висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а відтак оспорений судовий акт підлягає скасуванню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області задовольнити.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.03.2015 у справі №915/2320/13 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Дружба" на користь держави збитки в розмірі 4252671,34 грн із зарахуванням коштів на аналітичний рахунок, відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Миколаївській області за балансовим рахунком 3311 «Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами» Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Дружба" в дохід Державного бюджету України 73080 грн судового збору за подання позовної заяви.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази з зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 26.06.2015.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя В.В.Лашин