Постанова № 45710095, 10.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2015 р. Справа№ 910/24797/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Корсакової Г.В.

Хрипуна О.О.

за участю представників:

від позивача (апелянта): Макарчук Л.Л.

від відповідача : Єщенко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 у справі № 910/24797/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Картавцева Ю.В., судді Отрош І.М., Полякова Г.В. )

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарство Печерского району м. Києва "Липкижитлосервіс"

про стягнення 1 156 329, 86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва 09.02.2015 по справі № 910/24797/14 позов ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Комунального підприємства по утриманню житлового господарство Печерского району м. Києва "Липкижитлосервіс" про стягнення 1 156 329, 86 грн. - задоволено частково, а саме:

- стягнуто з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Липкижитлосервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 708 285 грн. 21 коп. основної заборгованості, 69 079 грн. 60 коп. інфляційних втрат, 6 994 грн. 36 коп. 3% річних, 31 367 грн. 07 коп. пені, 35 414 грн. 26 коп. штрафу та 17 022 грн. 81 коп. судового збору;

- в частині стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Липкижитлосервіс" пені у розмірі 15 569 грн. 67 коп., 3% річних у розмірі 3 471 грн. 95 коп. та інфляційних втрат у розмірі 34 888 грн. 28 коп. за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів, за період з жовтня 2013 р. по червень 2014 р. - залишено без розгляду;

- в іншій частині позовних вимог (а саме в частині стягнення 239 394, 71 грн. - основного боргу) відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині присудження до стягнення 708 285 грн. 21 коп. основної заборгованості, 69 079 грн. 60 коп. інфляційних втрат, 6 994 грн. 36 коп. 3% річних, 31 367 грн. 07 коп. пені, 35 414 грн. 26 коп. штрафу мотивано що зобов'язання щодо оплати заборгованості за період з 01.10.2013 по 30.06.2014 послуг з водопостачання та водовідведення загальним розміром 708 285,21 грн. (по коду №6-84, 6-1575, а також стоки по коду №6-50084 та питна вода на підігрів по коду №6-50084 відносно наявних на балансі відповідача бойлерів) відповідачем у встановлений Договором строк не виконано, що згідно приписів ст. 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. 323 ч. 6 Господарського кодексу України, п. 4.2, 4.6 Договору є підставами для стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу), а також 3% річних та інфляційних втрат за перерахунком суду першої інстанції.

Також, рішення суду першої інстанції в частині відмов у задоволення стягнення 239 394,71 грн. основного боргу мотивовано тим, що наведена сума заборгованості заявлено щодо оплати послуг з водопостачання гарячої води за період з 01.10.2013 по 30.06.2014 через бойлери, які не перебувають на балансі відповідача, а тому судом першої інстанції зроблено висновок про відсутність у відповідача обов'язку сплачувати 239 394,71 грн.

Крім того, у оскаржуваному рішенні у зв'язку з ненаданням суду окремого обґрунтованого розрахунку пені, інфляційних втрат та 3 % річних за неналежне виконання грошових зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів, по тепловим пунктам, які перебувають на балансі відповідача, та відсутністю у суду першої інстанції достатніх даних для здійснення власного розрахунку суми пені, інфляційних втрат та 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів за період заборгованості з жовтня 2013 року по червень 2014 року, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми пені, інфляційних втрат та 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів за період з жовтня 2013 року по червень 2014 року залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись частково з зазначеним рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 по справі № 910/24797/14 позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 скасувати в частині відмови в стягненні з відповідача заборгованості у розмірі 239 394, 71 грн. основного боргу, 3 471, 96 грн. - 3 % річних, 34 888,28 грн. - інфляційних витрат, 15 569, 67 грн. - пені та 11 964, 74 грн. штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 239 394, 71 грн. - основного боргу, 3 471, 96 грн. - 3 % річних, 34 888,28 грн. - інфляційних витрат, 15 569, 67 грн. - пені та 11 964, 74 грн. штрафу - задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем, всупереч умов договору на послуги водопостачання та водовідведення, не здійснено своєчасну сплату наданих позивачем послуг з постачання питної води, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість загалом в сумі 947579, 92 грн. Також, апелянт наголошував на тому, що спір у даній справі виник з приводу оплати послуг з постачання питної води та відведення стоків, обсяги яких сторонами визначено актами , які узгоджені сторонами і є безумовно погодженими відповідачем, а тому вказані у них обсяги водопостачання підлягають оплаті. До того ж, умовами договору передбачено постачання питної води без розмежування її на холодну чи гарячу. Крім того, розрахунки інфляційних втрат, 3% річних та пені здійснені позивачем, виходячи з загальної суми боргу в розмірі 947 579, 92 грн.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 по справі №910/24797/14 розподілено судді - доповідачу Станіку С.Р. для розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. від 25.03.2015 справу № 910/24797/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Корсакова Г.В., Хрипун О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2015 справу № 910/24797/14 прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Корсакова Г.В., Хрипун О.О., справу призначено до розгляду на 29.04.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 розгляд апеляційної скарги по справі № 910/24797/14 було відкладено на 19.05.2015.

19.05.2015 по справі № 910/24797/15 оголошено перерву у судовому засіданні до 02.06.2015.

Крім того, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 розгляд справи відкладено до 10.06.2015.

В судовому засіданні 10.06.2015 представник апелянта (позивача) доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити.

Відповідач у письмових поясненнях по справі та представник відповідача в судовому засіданні 10.06.2015 наголошував на відсутності підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва 09.02.2015 по справі № 910/24797/14.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.03.2004 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач, постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню та експлуатації житлового фонду "Липкижитлосервіс", правонаступником якого є Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Липкижитлосервіс" (далі - відповідач, абонент) було укладено договір № 03970/2-06 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому послуг постачальником на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України 01.07.1994 № 65, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за Договором.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України 01.07.1994 № 65 втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку із введенням в дію нових Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190.

За таких обставин 28.05.2013 сторонами було укладено додаткову угоду до Договору, відповідно до якої сторони зокрема погодили, що абонент зобов'язується дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190.

Згідно п. 2.1.1 Договору облік поставленої води здійснюється за показаннями водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

Зняття показань з водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення платіжних документів на оплату наданих послуг (п. 2.1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1.4 Договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків.

Згідно п. 2.2.2 Договору, оплата вартості послуг здійснюється Абонентом щомісячно у безготівковій формі у п'ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента (п. 2.2.2. в редакції додаткової угоди від 28.05.2013 р.).

За змістом п. 7.1. Договору в редакції додаткової угоди від 28.05.2013 р., цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна зі сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.

Договірні правовідносини між сторонами регулюються Законом України "Про питну воду та питне водопостачання" (далі - Закон), сферу дії якого визначено статтею 2 Закону.

Відповідно до ст. 2 Закону його дія поширюється на всі суб'єкти господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, а також на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел та систем питного водопостачання, а також споживачів питної води.

ПАТ "АК "Київводоканал" є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання (згідно із Законом - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та водовідведення (згідно із Законом - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом). При цьому, вода питна - вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству. На сьогоднішній день в Україні вимоги до якості питної води встановлені Державними санітарними нормами та правилами "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.2010 № 400.

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 вказаних ДСанПіН 2.2.4-171-10 вода питна, призначена для споживання людиною (питна вода), - вода, склад якої за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства (з водопроводу - водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води.

Таким чином, позивач є виробником та постачальником, а відповідач - споживачем (згідно зі ст. 1 Закону споживач питної води - це юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб) послуг з постачання питної води, якість якої відповідає зазначеним ДСанПіН 2.2.4-171-10, та водовідведення.

Статтею 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" встановлено обов'язок споживачів питної води своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до умов Договору та встановлених тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Позивач вказував, що у період з 01.10.2013 по 30.06.2014 надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 4 798 490,18 грн., а відповідач оплатив такі послуги лише у розмірі 3 898 924, 23 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 947 579,92 грн., яку і просить стягнути позивач. Крім цього позивач також просив стягнути з відповідача 103 967, 88 грн. - інфляційних втрат, 10 466, 32 грн. - 3% річних, 46 936, 74 грн. - пені та 47 379, 00 грн. штрафу.

Відповідач заперечуючи проти позову вказував на те, що позивачем до свого розрахунку включено надання послуг постачання холодної води на підігрів стосовно бойлерів, що відсутні на балансі відповідача, а також з тих підстав, що сторони при укладенні спірного договору не погодили такий вид відповідальності, як пеня.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського процесуального кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як встановлено судом, за змістом п. 7.1. Договору в редакції додаткової угоди від 28.05.2013 р., цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна зі сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.

З огляду на відсутність будь-яких доказів припинення чи зміни умов Договору, суд вважає такий договір чинним протягом спірного періоду.

Договір № 03970/2-06 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі за своєю природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З наведеного вбачається, що підставою для отримання оплати виконавцем є саме надана замовнику послуга.

Позивач вважає, що з 01.10.2013 по 30.06.2014 надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 4 798 490, 18 грн., а відповідач оплатив такі послуги лише у розмірі 3 898 924, 23 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 947 579, 92 грн.

При цьому, із доданого до позовної заяви розгорнутого розрахунку позовних вимог вбачається, що вартість наданих відповідачеві послуг з водопостачання та водовідведення складається з вартості питної води та стоків (код 6-84; код 6-1575) та вартості холодної води, яка є сировиною для виробництва гарячої води, а також стоків (код 6-50084).

Згідно з вимогами п. п. 2.1, 2.2 та 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 р. (надалі - Правила), договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду і питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги". Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

З урахуванням вищевказаного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вартість спожитої води, що іде на підігрів має оплачувати балансоутримувач теплових пунктів.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором (п. 3.13).

Тобто, змістом наведеного пункту Правил визначено, що розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем теплових пунктів (бойлерів).

З матеріалів справи, в тому числі з витребуваних судом у КП "ГІОЦ" даних, а також наданого відповідачем переліку (дислокації) теплових пунктів, що перебувають на балансі КП УЖГ "Липкижитлосервіс", на балансі відповідача перебувають 37 теплових пунктів (бойлерів).

Згідно зі ст. 257 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію.

Гаряча та перегріта вода є продукцією енергопостачальника та/або виробника. Споживачем холодної води як складової гарячого водопостачання є виробник та/або постачальник енергії.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги для потреб гарячого водопостачання за кодом 6-50084 є обґрунтованими лише в частині надання води для підігріву стосовно наявних на балансі відповідача теплових пунктів, в іншій частині - безпідставними.

Згідно з розрахунком позивача, заборгованість відповідача перед позивачем за постачання питної води для виготовлення гарячої до бойлерів, що знаходяться на балансі відповідача (загалом 37 бойлерів), становить 111 032, 41 грн., а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Аналогічні висновки містяться в постанові Вищого господарського суду України від 30.01.2014 р. у справі №910/12493/13.

Разом з тим, пунктом 1.4 Правил визначено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 р. №37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691 (надалі - Правила приймання), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно п. 1.2 Правил приймання останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

Відповідно до п. 1.4 Правил приймання абонент водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації; стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

За змістом п. 2.4 Правил приймання підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Отже, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом, яким є відповідач, на користь позивача.

При цьому, факт надання послуг з водопостачання та водовідведення за спірний період підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами - актами про зняття показників водо лічильників.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заборгованість відповідача по оплаті наданих позивачем за Договором у період з 01.10.2013 по 30.06.2014 послуг з водопостачання та водовідведення становить 328 351, 47 грн. (по коду №6-84), 25 551,95 грн. (по коду 6-1575) а також 243 349, 38 грн. (стоки по коду №6-50084) та 111 032, 41 грн. (питна вода на підігрів по коду №6-50084 відносно наявних на балансі відповідача бойлерів), строк виконання грошового зобов'язання по оплаті якої згідно положень ст. 903 Цивільного кодексу України та умов Договору на момент звернення з позовом до суду є таким, що настав.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В процесі розгляду справи, судом першої інстанції зокрема було встановлено, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що відповідачем не виконано у встановлений Договором строк своє зобов'язання щодо оплати заборгованості за період з 01.10.2013 по 30.06.2014 послуг з водопостачання та водовідведення загальним розміром 708 285, 21 грн. (по коду №6-84, 6-1575, а також стоки по коду №6-50084 та питна вода на підігрів по коду №6-50084 відносно наявних на балансі відповідача 37 бойлерів).

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, а тому за таких обставин, загальна сума боргу за період з 01.10.2013 по 30.06.2014 послуг з водопостачання та водовідведення становить 708 285, 21 грн., а отже позовні вимоги в частині основного боргу підлягають задоволенню частково.

Також, крім суми основного боргу, позивач також просив стягнути з відповідача 103 967, 88 грн. - інфляційних втрат, 10 466,32 грн. - 3% річних, 46 936,74 грн. - пені та 47 379, 00 грн. штрафу.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 ст. 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила ст. 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, неможливість виконання боржником грошового зобов'язання не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи інфляційні втрати і 3% річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно з розрахунком позивача розмір інфляційних втрат складає 103 967, 88 грн., 3% річних - 10 466, 32 грн., які обчислюються від загальної суми основного боргу по кожному періоду.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних та інфляційних втрат з простроченої суми по кожному періоду, а також проведений судом першої інстанції перерахунок наведених показників, суд апеляційної інстанції вважає, що до стягнення з відповідача підлягає сума в частині встановленого прострочення сплати основного боргу 328 351, 47 грн. (по коду №6-84), 25 551,95 грн. (по коду 6-1575) та 243 349,38 грн. (стоки по коду №6-50084), а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме: у розмірі 69079, 60 грн. (інфляційні втрати) та 6 994, 36 грн. (3% річних).

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки відповідач не виконав належним чином зобов'язання з оплати вартості наданих позивачем послуг, а тому це є підставою для застосування до нього передбачених Господарським кодексом України штрафних санкцій, зокрема ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України - пені та штрафу.

Згідно з п. 4.6 Договору в редакції додаткової угоди від 28.05.2013, за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 % від суми, яку відмовився сплатити.

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню за відповідним перерахунком штраф у розмірі 35 414, 26 грн. (708 285,21 х 5 %).

При цьому, позивачем також було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 46 936, 74 грн. пені та 47 379, 00 грн. штрафу.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені, розмір якої встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2. Договору передбачено відповідальність абонента у вигляді сплати пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі наведених норм та п. 4.2 Договору, враховуючи встановлену судом суму прострочення сплати основного боргу 328 351, 47 грн. (по коду №6-84), 25 551, 95 грн. (по коду 6-1575) та 243 349, 38 грн. (стоки по коду №6-50084), суд апеляційної інстанції провівши відповідний перерахунок, дійшов висновку, з відповідача підлягає стягненню пеня розміром 31 367, 07 грн., у зв'язку з чим судом першої інстанції обгрунтовано задоволено пеню саме в розмірі 31 367, 07 грн.

Крім того, судом першої інстанції щодо вимог позивача про нарахування відповідачу пені, інфляційних втрат та 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів за тепловими пунктами, що перебувають на балансі відповідача, у зв'язку з тим, що позивачем не надано окремого розрахунку штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів по тепловим пунктам, які перебувають на балансі відповідача, зроблено наступні висновки:

- відповідно до пункту 1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем);

- як передбачено у пункті 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344, господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно;

- якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог;

- судом першої інстанції встановлено, що з урахуванням часткового задоволення вимог позивача щодо стягнення заборгованості по оплаті послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів, доданого до позовної заяви розрахунку штрафних санкцій та наявних в матеріалах справи доказів неможливо здійснити перерахунок пені, інфляційних втрат та 3 % річних за неналежне виконання грошових зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів, по тепловим пунктам, які перебувають на балансі відповідача;

- ухвалами суду позивача було зобов'язано надати суду розгорнутий розрахунок позовних вимог по кожному з заявлених кодів;

- в даному випадку, наведений у позовній заяві розрахунок інфляційних втрат, пені та 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів за період з жовтня 2013 року по червень 2014 року, судом визнаний неналежним доказом заявлених вимог, був оцінений судом у відповідності з вимогами Господарського процесуального кодексу України, та з боку суду вчинені всі необхідні дії з метою забезпечення всебічного, повного та об'єктивного вирішення спору в цій частині.

У відповідності до норм пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції у зв'язку з ненаданням суду окремого обґрунтованого розрахунку пені, інфляційних втрат та 3 % річних за неналежне виконання грошових зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів, по тепловим пунктам, які перебувають на балансі відповідача, та відсутністю у суду достатніх даних (суми боргу, періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, максимального розміру пені, тощо) для здійснення власного розрахунку суми пені, інфляційних втрат та 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів за період заборгованості з жовтня 2013 року по червень 2014 року, - залишив без розгляду вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми пені, інфляційних втрат та 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів за період з жовтня 2013 року по червень 2014 року.

Проте, з вказаним висновком суду першої інстанції про залишення без розгляду вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми пені, інфляційних втрат та 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів по тепловим пунктам, які перебувають на балансі відповідача, за період з жовтня 2013 року по червень 2014 року, вважає висновок в цій частині таким, що зроблений з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновку в частині залишення позову без розгляду у вищенаведеній частині, обставинам справи, з огляду на наступне.

З матеріалів справи, в тому числі з витребуваних судом у КП "ГІОЦ" даних, а також наданого відповідачем переліку (дислокації) теплових пунктів, що перебувають на балансі КП УЖГ "Липкижитлосервіс", а також додаткових письмових пояснень позивача, судом апеляційної інстанції встановлено, що на балансі відповідача перебувають 37 теплових пунктів (бойлерів), які в свою чергу поділяються на індивідуальні теплові пункти, через які здійснюється постачання гарячої води до одного будинку, де вони встановлені, та центральні теплові пункти, через які здійснюється постачання гарячої води до декількох будинків, окрім того будинку, де вони встановлені. Центральні теплові пункти відповідача знаходяться зокрема за такими адресами: вул. Аніщенка, 14, що здійснює постачання гарячої води до будинків, розташованих на вул. Аніщенка, 14 і вул. Григорія Царика, 5; на Кловському узвозі, 15, що здійснює постачання гарячої води до будинків, розташованих на Кловському узвозі, 15 та Кловському узвозі, 17, у зв'язку з чим позивачем до відповідного розрахунку було включено і будинки за адресами вул. Аніщенка, 14 і вул. Григорія Царика, 5, які обслуговує центральний тепловий пункт вул. Аніщенка, 14 (відображений в дислокації), та будинки на Кловському узвозі, 15 та Кловському узвозі, 17, які обслуговує центральний тепловий пункт на Кловському узвозі, 15 (відображений в дислокації).

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає і про те, що в матеріалах справи на час вирішення спору судом першої інстанції був наявний Розрахунок заборгованості відповідача (побудинково) за послуги з постачання питної води для виготовлення гарячої, який містив в собі щомісячні показники за спірний період за тепловими пунктами, які перебували на балансі відповідача, так і за тими, які не перебували на балансі відповідача, і з якого позивачем вже на стадії апеляційного розгляду справи було виокремлено показники за бойлерами, які перебували на балансі відповідача, про що подано суду апеляційної інстанції відповідний розрахунок.

Наведений розрахунок було подано позивачем через канцелярію Київського апеляційного господарського суду 29.05.2015, і який прийнято судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки наведений розрахунок по-перше, спростовує висновок суду першої інстанції про неможливість здійснення такого (адже позивачем було самостійно виокремлено побудинкові показними за бойлерами, що перебувають на балансі відповідача, і що суд першої інстанції також не був позбавлений права та можливості самостійно зробити), а також, підтверджує можливість розрахунку за таким 3% річних, інфляційних втрат та пені з відповідним розмежуванням.

Так, згідно поданого ПАТ «АК «Київводоканал» розрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання грошових зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів, по тепловим пунктам, які перебувають на балансі відповідача по коду №6-50084 (заборгованість 111 032,41 грн.), за період з жовтня 2013 року по червень 2014 року, розмір інфляційних втрат складає 11 226,35 грн., розмір 3%річних - 1 109,70 грн., розмір пені - 4 971,31 грн.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок позивача в цій частині щодо сум, строків прострочення, періодів та ставок нарахувань вказаних показників, погоджується з наведеними позивачем у позові розрахунками вказаних показників, у звґязку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати - 11 226,35 грн., 3%річних - 1 109,70 грн., пені - 4 971,31 грн. за прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів, по тепловим пунктам, які перебувають на балансі відповідача по коду №6-50084 (заборгованість 111 032,41 грн.), за період з жовтня 2013 року по червень 2014 року.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в частині залишення без розгляду вимог позивача про нарахування відповідачу пені, інфляційних втрат та 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів за тепловими пунктами, що перебувають на балансі відповідача, за період з жовтня 2013 року по червень 2014 року - підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 11 226,35 грн., 3%річних - 1 109,70 грн., пені - 4 971,31 грн. за прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів, по тепловим пунктам, які перебувають на балансі відповідача по коду №6-50084 (заборгованість 111 032,41 грн.), за період з жовтня 2013 року по червень 2014 року.

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва 09.02.2015 по справі № 910/24797/14 підлягає залишенню без змін, оскільки підстав для його зміни або скасування згідно приписів статті 104 Господарського процесуального кодексу України - відсутні.

З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача за загальним підсумком підлягають стягненню: 708 285 (сімсот вісім тисяч двісті вісімдесят п'ять) грн. 21 коп. основної заборгованості, 80 305 (вісімдесят тисяч триста п'ять) грн. 95 коп. інфляційних втрат, 8 104 (вісім тисяч сто чотири) грн. 06 коп. 3% річних, 36 338 (тридцять шість тисяч триста тридцять вісім) грн. 38 коп. пені, 35 414 (тридцять п'ять тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 26 коп. штрафу.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 у справі № 910/24797/14 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції відповідно до п. 1, п. 3 ч. 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України - скасуванню в частині залишення без розгляду вимог позивача про нарахування відповідачу пені, інфляційних втрат та 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів за тепловими пунктами, що перебувають на балансі відповідача, за період з жовтня 2013 року по червень 2014 року, з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення вимог позивача в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 11 226,35 грн., 3%річних - 1 109,70 грн., пені - 4 971,31 грн. за прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів, по тепловим пунктам, які перебувають на балансі відповідача по коду №6-50084 (заборгованість 111 032,41 грн.), за період з жовтня 2013 року по червень 2014 року. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва 09.02.2015 по справі № 910/24797/14 підлягає залишенню без змін. Судовий збір, присуджений рішенням Господарського суду міста Києва 09.02.2015 по справі № 910/24797/14 також підлягає перерозподілу у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у зв'язку із її частковим задоволенням, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, також покладається на пропорційно на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 у справі № 910/24797/14 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 у справі № 910/24797/14 в частині залишення без розгляду вимог Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Липкижитлосервіс" пені, інфляційних втрат та 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів за тепловими пунктами, що перебувають на балансі Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Липкижитлосервіс", за період з жовтня 2013 року по червень 2014 року - скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме щодо присудження до стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Липкижитлосервіс" інфляційних втрат в розмірі 11 226,35 грн., 3%річних - 1 109,70 грн., пені - 4 971,31 грн. за прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів, по тепловим пунктам, які перебувають на балансі Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Липкижитлосервіс" по коду №6-50084 (заборгованість 111 032,41 грн.), за період з жовтня 2013 року по червень 2014 року.

4. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 у справі № 910/24797/14 в наступній редакції:

«1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Липкижитлосервіс" (01021, м. Київ, провулок Івана Мар'яненка, будинок 7; ідентифікаційний код 05756837) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1-А; ідентифікаційний код 03327664) 708 285 (сімсот вісім тисяч двісті вісімдесят п'ять) грн. 21 коп. основної заборгованості, 80 305 (вісімдесят тисяч триста п'ять) грн. 95 коп. інфляційних втрат, 8 104 (вісім тисяч сто чотири) грн. 06 коп. 3% річних, 36 338 (тридцять шість тисяч триста тридцять вісім) грн. 38 коп. пені, 35 414 (тридцять п'ять тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 26 коп. штрафу та 17 (сімнадцять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 96 коп. судового збору.

3.В іншій частині позовних вимог - відмовити.»

5. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Липкижитлосервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 173 (сто сімдесят три) грн. 07. коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

6. Матеріали справи № 910/24797/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Г.В. Корсакова

О.О. Хрипун