Постанова № 45710020, 23.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2015 р. Справа№ 910/2340/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Скрипки І.М.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі судового засідання Котовський С.О.

за участю представників:

від позивача: Сперкач І.О. - за належним чином довіреністю;

від відповідача: Мединський М.М. - за належним чином довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2015 року

у справі № 910/2340/15-г (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "ПРОВІДНА"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК"

про стягнення 3921637,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "ПРОВІДНА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" про стягнення 3921637,23 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2015 року у справі № 910/2340/15-г позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "ПРОВІДНА" задоволені повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "ДЕЛЬТА БАНК" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом при розгляді справи №910/2340/15-г не було створено сторонам необхідні умови для повного та об'єктивного розгляду справи, що призвело до неповного встановлення обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що станом на дату розгляду даної справи господарським судом міста Києва та на дату прийняття ним рішення у АТ «Дельта Банк» введено тимчасову адміністрацію, тому задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої в ст. 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищій пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2015 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 10.06.2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 року судове засідання за апеляцыйною скаргою Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2015 року у справі № 910/2340/15-г відкладено на 23.06.2015 року.

Позивач, згідно з поданим до суду 05.06.2015 року відзивом, проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечив та просить суду залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

19.01.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" було укладено договір банківського вкладу "Класичний" № Д-25525/01.

Відповідно до п. 1.1. договору банк відкриває вкладнику вкладний рахунок № 26511002005525, а вкладник вносить на рахунок грошові кошти у сумі 2000000,00 грн.

Пунктом 1.3. Договору визначено, що вклад залучається на строк з моменту зарахування коштів на рахунок по 19.04.2011 року

Згідно з п. 2.1. договору процентна ставка за вкладом становить 12,5% річних.

Нарахування процентів за вклад здійснюється за фактичну кількість днів у місяці та році (28-29-30-31/365-366). При розрахунку процентів враховується фактичний залишок коштів на рахунку станом на кінець кожного календарного дня періоду, за який здійснюється нарахування процентів. Проценти на вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження коштів на рахунок, до дня, який передує їх поверненню вкладникові або списанню з рахунку з інших підстав. Сплата нарахованих процентів здійснюється в кінці строку цього договору шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника № 265003941501, відкритий в ПАТ "Банк Петрокомерц - Україна" (п.2.2. договору).

У п. 2.6. договору сторонами визначено, що в останній день строку, на який був залучений вклад, банк перераховує суму вкладу та суму нарахованих процентів на поточний рахунок вкладника, визначений в п.2.2. договору.

Додатковими угодами сторонам неодноразово продовжували строк дії вкладу та розмір процентної ставки.

Додатковою угодою № 6 від 19.07.2013 року сторонами внесено зміни у п. 2.1. договору та встановлено процентну ставку за вкладом у розмірі 14% річних.

Додатковою угодою № 7 від 17.01.2014 року сторони домовилися продовжити (пролонгувати) строк депозитного вкладу з 19.01.2014 року до 20.01.2015 року, включно, у зв'язку з чим виклали п. 1.1. та п. 1.3. договору в наступній редакції:

- "п.1.1. банк відкриває вкладнику вкладний рахунок № 26511002005525 (надалі - рахунок), а вкладник вносить на рахунок грошові кошти у сумі 3800000,00 грн. на умовах та в порядку, визначені цим договором.

- п. 1.3. вклад залучається на строк з моменту зарахування коштів на рахунок по 20.01.2015 року включно".

Матеріалами справи підтверджується факт зарахування грошових коштів у розмірі 3800000,00 грн. на рахунок № 26511002005525 (завірена належним чином копія виписки з рахунку № 26524000000025, сформованої станом на 26.03.2014 міститься в матеріалах справи).

За доводами позивача, відповідачем в порушення умов договору не виплачено позивачу як вкладнику за договором процентів за вкладом за період листопад-грудень 2014 року, січень 2015 у розмірі 116602,74 грн. та не повернуто суми вкладу - у розмірі 3800000,00 грн. З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією від 26.01.2015 року № 21-11/846 щодо перерахування грошових коштів за договором, яка була отримана відповідачем 28.01.2015 року та залишена без реагування.

Отже, спір виник внаслідок того, що на думку позивача, відповідач зобов'язання за договором вкладу не виконав та грошові кошти у строки визначені договором на рахунок позивача не перерахував.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є стягнення 3921637,23 грн. з Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК", з яких суми вкладу у розмірі 3800000,00 грн., нараховані проценти за листопад-грудень 2014 року, січень 2015 року у розмірі 116602,74 грн. та 3% річних у розмірі 5034,49 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем в порушення умов договору не виплачено позивачу як вкладнику за договором, процентів за вкладом за період листопад-грудень 2014 року, січень 2015 року у розмірі 116602,74 грн. та не повернуто суми вкладу - у розмірі 3800000,00 грн.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно з ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Частиною 1 статті 1060 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Приписами ч. 5 ст. 1061 Цивільного кодексу України встановлено, що проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Згідно з п. 2.6. договору визначено, що в останній день строку, на який був залучений вклад, банк перераховує суму вкладу та суму нарахованих процентів на поточний рахунок вкладника, визначений в п. 2.2. договору.

Пунктом 1.3. договору, з урахуванням додаткової угоди № 7 від 17.01.2014 року, сторонами визначено, що вклад залучається на строк до 20 січня 2015 року включно.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пунктів 1.3., 2.6. договору, з урахуванням додаткової угоди № 7, строк виконання відповідачем зобов'язань щодо перерахування на рахунок позивача суму вкладу та нарахованих процентів станом на дату винесення оскаржуваного рішення настав.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором вкладу не виконав, зокрема не виплатив позивачу, у строки визначені договором, вклад та нараховані проценти.

Відповідно до частини 3 статті 1058 Цивільного кодексу України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно з положеннями ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Частиною 2 статті 59 Закону України "Про банки і банківську" регламентовано, що діяльність зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму". Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.

Постановою правління Національного банку України від 02.03.2015 року №150 Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 року №51 було розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 03.03.2015 року по 02.06.2015 року.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 2 ст. Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", неплатоспроможний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Приписами ч. 1 та п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду. Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій та відмовлятися від виконання або розривати в порядку, встановленому законодавством України, будь-які договори (правочини) за участю банку, які є збитковими чи непотрібними для банку або виконання яких має негативний вплив на фінансовий стан банку.

Відповідно до ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини 5 цієї статті, не поширюється, зокрема, на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.

Оскільки встановлено, що зобов'язання банку щодо повернення вкладу за договором та нарахованих процентів виникло ще до введення тимчасової адміністрації та враховуючи наведені обмеження, колегія суддів робить висновок, що у відповідача були відсутні правові підстави для невиконання зобов'язань посилаючись на здійснення тимчасової адміністрації та запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Враховуючи викладене апеляційний суд не приймає доводів апелянта стосовно того, що станом на дату розгляду даної справи господарським судом міста Києва та на дату прийняття ним рішення у АТ «Дельта Банк» введено тимчасову адміністрацію, тому задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої в ст. 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищій пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми вкладу у розмірі 3800000,00 грн. та нарахованих процентів за листопад - грудень 2014 року, січень 2015 року у розмірі 116602,74 грн. є обґрунтованими та вірно задоволенні судом першої інстанції у повному обсязі.

Позивачем заявлені також вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5034,49 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Місцевим судом вірно встановлено, що відповідач, в порушення умов договору та додаткової угоди, у визначені строки, не виплатив позивачу вклад та нараховані проценти, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, позивачем за проценти за вкладом та на суму вкладу були нараховані та пред'явлені до стягнення 3% річних у розмірі 5034,49 грн.

При перевірці апеляційним судом проведених позивачем розрахунків встановлено, що суми заявлених до стягнення трьох процентів річних є арифметично вірними, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині також вірно задоволені судом першої інстанції у визначеному позивачем розмірі.

З огляду на викладене позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "ПРОВІДНА" є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2014 року у справі № 910/2340/15-г відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" на рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2014 року у справі № 910/2340/15-г є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" на рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2014 року у справі № 910/2340/15-г - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2014 року у справі № 910/2340/15-г - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/2340/15-г повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді І.М. Скрипка

Є.Ю. Шаптала