Постанова № 45710010, 22.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2015 р. Справа№ 910/240/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від позивача: Букоємський Р.В.

від відповідача: Комісар С.П.

Мельник Е.О.

Сандлер В.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція»

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2015р.

у справі №910/240/15-г (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція»

про стягнення 2 862 232,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерне компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» про стягнення з останнього 449 138,41 грн. інфляційних витрат, 1 862 504,58 грн. пені, 550 589,62 грн. 3% річних через неналежне виконання умов Договору №27/07-ТЕ від 27.07.2012р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2015р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволені, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» на користь позивача 449 138,41 грн. - інфляційних витрат, 1 862 504,58 грн. пені, 550 589,62 грн. 3% річних, а також 57 244,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/240/15-г від 12.03.2015р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково, зменшивши суму стягуваної пені до 39 014,40 грн., стягнути 77 973,25 грн. 3% річних, 36 837,36 грн. інфляційних витрат, в решті вимог відмовити.

Скаржник посилається на багатосторонні правочини (договору про організацію взаєморозрахунків з різниці в тарифах на теплову енергію) та спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, які укладені на виконання постанов Кабінету Міністрів України та за якими, як він зазначає, сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за спожитий за Договором №27/07-ТЕ від 27.07.2012р. природний газ на загальну суму 47 239 083,65 грн.

Позивач - Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», надав до матеріалів справи письмові пояснення та вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необгрунтованими. Він вказує на відсутність будь-яких правових підстав, у тому числі і через укладання між сторонами спільних протокольних рішень, для звільнення від відповідальності через прострочення визнання зобов'язань за Договором №27/07-ТЕ від 27.07.2012р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015р. колегією суддів у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Синиця О.Ф. було прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» та призначено її до розгляду на 27.04.2015р.

27.04.2015р. з огляду на перебування головуючого судді Шевченка Е.О. у відпустці, розгляд справи не відбувся.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2015р., враховуючи вихід головуючого судді Шевченка Е.О. з відпустки, розгляд справи було призначено на 25.05.2015р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015р. продовжено строку розгляду апеляційної скарги ТОВ «Євро-Реконструкція».

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнка від 15.06.2015р., у зв'язку з перебуванням судді Синиці О.Ф. на лікарняному, вирішено здійснити розгляд справи №910/240/15-г у складі колегії суддів головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Рудченко С.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2015р. колегія суддів у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Рудченко С.Г. прийняла до свого провадження справу №910/240/15-г.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнка В.В. від 22.06.2015р., з огляду на перебування судді Рудченка С.Г. у відпустці, вирішено здійснити розгляд справи №910/240/15-г у складі колегії суддів головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Синиця О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015р. колегія суддів у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Синиця О.Ф. прийняла до свого провадження справу №910/240/15-г.

Справа слухалась з оголошеною в судових засіданнях 25.05.2015р. та 15.06.2015р. перервою на підставі ст. 77 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

27.07.2012р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція», як покупцем, був укладений Договір №27/07-ТЕ купівлі-продажу природного газу, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність відповідача у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2. Договору газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Згідно з п. 2.1. Договору продавець передає покупцеві з 01.08.2012р. по 31.12.2012р. газ обсягом до 100 000 тис. куб. м.

У відповідності до п. 3.1. Договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній замірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Відповідно до п. 3.3. Договору приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюються шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газів відповідача.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що ціна за 1 000 куб. м. газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того, ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

Згідно п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1 цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за яких сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу протягом усього періоду.

Згідно з п. 11.1. Договору цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.08.2012р. і діє в частині поставки газу до 31.12.2012р., а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

31 жовтня 2012р. сторонами укладена Додаткова угода №1 до Договору, якою вони визначили, що газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, як споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Предметом розгляду у даній справі є вимоги про стягнення 449 138,41 грн. інфляційних витрат, 1 862 504,58 грн. пені, 550 589,62 грн. 3% річних через неналежне виконання грошових зобов'язань за Договором №27/07-ТЕ купівлі -продажу природного газу від 27.07.2012р.

Так, у відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На підтвердження виконання зобов'язань за Договором позивач надав до матеріалів справи підписані сторонами акти приймання - передачі газу від 31.08.2012р. на суму 11 816 544,64 грн., від 2від 26.11.2012р. на суму 981,90 грн., від 30.11.2012р. на суму 1 972 298,02 грн., від 31.10.2012р. на суму 9 269,14 грн., від 30.11.2012р. на суму 19 705 319,06 грн., від 30.11.2012р. на суму 32 075,40 грн., від 30.11.2012р. на суму 26 086 464,60 грн., від 31.12.2012р. на суму 41 894,40 грн., від 31.12.2012р. на суму 36 925 370,67 грн. Всього на загальну суму 96 590 217,83 грн.

Частина 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено вище, оплата за газ мала здійснюватися відповідачем шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ - до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Апеляційним судом встановлено, що відповідач оплатив за поставлений газ з порушенням, строків, встановлених Договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, то позивач просить стягнути з нього 449 138,41 грн. інфляційних витрат, 1 862 504,58 грн. пені, 550 589,62 грн. 3% річних.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань наступають наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Частина 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до п. 7.2. Договору у разі невиконання покупцем (відповідачем у справі) пункту 6.1. умов цього Договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю (позивачеві у справі), крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу протягом усього періоду.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, за розрахунком позивача сума пені складає 1 862 504,58 грн., сума 3% річних - 550 589,62 грн., сума інфляційних витрат - 449 138,41 грн.

Відповідач надав контррозрахунки пені, 3% річних та інфляційних витрат, за якими пеня складає суму 370 103,37 грн., 3% річних - 73 905,08 грн., інфляційні витрати - 36 837,36 грн. При цьому відповідач вказує на безпідставність нарахування позивачем штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних витрат на змінені договорами про організацію взаєморозрахунків зобов'язання.

Так, судовою колегією встановлено, що 08.02.2014р. між Головним управлінням державної казначейської служби України в м. Києві, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаментом житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція», Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» був укладений Договір №15/30 про організацію взаєморозрахунків.

17.12.2012р. між Територіальним органом казначейства в м. Києві, Головним фінансовим управлінням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головним управлінням комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція», Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» був укладений Договір №1142/517з про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

17.12.2012р. між Територіальним органом казначейства в м. Києві, Головним фінансовим управлінням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головним управлінням комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція», Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» був укладений Договір №1145/517з про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Ці правочини були укладені на виконання постанов Кабінету Міністрів України від 29.01.2014р. №30, від 11.06.2012р. №517.

Також були укладені наступні спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20: №141 від 18.01.2013р., №3236 від 18.12.2012р., №2894 від 15.11.2012р., №2730 від 16.10.2012р., №2528 від 13.09.2012р.

Умовами вказаних вище договорів та спільних протокольних рішень було змінено порядок і строки проведення розрахунків за отриманий природний газ по Договору №27/07-ТЕ купівлі-продажу природного газу від 27.07.2012р. на загальну суму 47 239 083,65 грн., з огляду на що підстав для стягнення пені, передбаченої п. 7.2. Договору №27/07-ТЕ купівлі-продажу природного газу від 27.07.2012р., та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на змінену суму зобов'язання немає.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного суду України від 16.09.2014р. у справі 5011-42/1230-2012-69/542-2012, у справі №5011-35/1533-2012-19/522-2012, від 16.09.2014р. у справі №3-111гс14 та ін.

За таких обставин, виходячи з наведеного, судова колегія здійснила перерахування сум пені, 3% річних, інфляційних витрат, які склали наступні суми: пеня - 370 103,37 грн., 3% річних - 73 905,08 грн., інфляційні витрати - 36 837,36 грн., та підлягають стягнення з відповідача на користь позивача.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, за якою він просив суд зменшити розмір пені до 39 014,40 грн., апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 ГПК України надано право господарському суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеня виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідачем у справі не надано суду доказів винятковості даного випадку у виникненні заборгованості, а остання виникла в результаті неналежного виконання відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань.

За таких обставин, в задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, і встановлено нормою ч. 1 ст. 33 ГПК України. Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 2 ст. 34 ГПК України містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування). Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 4 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2015р. у справі №910/240/15-г змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 28, офіс 20, ідентифікаційний код - 37739041), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код - 20077720) 36 837,36 (тридцять шість тисяч вісімсот тридцять сім грн. 36 коп.) грн. - інфляційних втрат, 370 103,37 грн. (триста сімдесят тисяч сто три грн. 37 коп.) грн. - пені, 73 905,08 грн. (сімдесят три тисячі дев'ятсот п'ять грн. 08 коп.) грн. - 3% річних та 9 616,99 (дев'ять тисяч шістсот шістнадцять грн. 99 коп.) - судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.».

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код - 20077720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 28, офіс 20, ідентифікаційний код - 37739041) 23 774,41 (двадцять три тисячі сімсот сімдесят чотири грн. 41 коп.) грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Справу №910/240/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Е.О. Шевченко

Судді В.О. Зеленін

О.Ф. Синиця