Постанова № 4570831, 10.07.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №2а-9163/08/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2009 року Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Матковської З.М.

при секретарі судового засідання Подібка М.З.

з участю представників: позивача Мазур Я.Б., відповідача Робейко А.А., Томашівського О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за ТзОВ «Європейські склопрозорі конструкції «ЄСКо» до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Компанія «Європейські склопрозорі конструкції «ЄСКо» звернулось в суд з адміністративним позовом до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 16.05.2008року №0001162320/0/10755/23-2 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1548006,00 грн. (в т.ч. 1032004,00 грн. - основного платежу, 516002,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій), від 16.05.2008року №0001152320/0/10756/23-2 про донарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 2630778,00 грн. (в т.ч. 1315389,00 грн. - основного платежу, 1315389 грн. - штрафних (фінансових) санкцій). Позовні вимоги обґрунтовує тим, що органом державної податкової служби під час проведення перевірки безпідставно встановлено порушення позивачем вимог пп.1.22.1 п.1.22 п.1.25 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), п.1.17 ст.1, п.4.1, п.4.9 ст.4; пп.6.1.1 п.6.1 ст.6; пп.7.2.1 пп.7.2.3 пп.7.2.4 п.7.2; пп..7.4.1 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, ст.9 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями). Вважає, що коли на момент здійснення господарських операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за якими не визнала податкова інспекція, продавці знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість. Також відсутні підстави для твердження про завищення валових витрат та визнання кредиторської заборгованості перед ТОВ «Агроспецселект ХХІ» безнадійною і як наслідок необхідність включення до валового доходу. Окрім того, вказується на безпідставність застосування п.4.9 ст.4 Закону України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР для визначення рівня звичайних цін.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, зсилаючись на обставини зазначені у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача ДПІ у Личаківському районі м. Львова в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з наступних підстав. Вважає, що орган державної податкової служби діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства. Вважає кредиторську заборгованість ТОВ «Компанія «ЄСКо» безнадійною, а відтак і безповоротною фінансовою допомогою. Крім того, вказує на неправомірність віднесення сум по господарських операціях з ТОВ «Агроспецселект ХХІ» до валових витрат. Також Відповідач вказує на необхідність оподаткування податком на додану вартість реалізації навчально-виробничої майстерні та необхідності реалізації за цінами не нижчими за звичайні.

Заслухавши доводи позивача, заперечення відповідача, а також, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, мотивуючи це наступним.

За результатами планової документальної перевірки позивача з питань дотримання ТОВ Компанія „ЄСКо” вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2006р. по 31.12.2008р. ДПІ у Личаківському районі м. Львова складено акт №161/23-2/32569502 від 18.04.2008р. та прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.05.2008 року №0001162320/0/10755/23-2 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1548006,00 грн. (в т.ч. 1032004,00 грн. - основного платежу, 516002,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій), від 16.05.2008року №0001152320/0/10756/23-2 про донарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 2630778,00 грн. (в т.ч. 1315389,00 грн. - основного платежу, 1315389 грн. - штрафних (фінансових) санкцій).

В акті перевірки зазначено, що ТзОВ "Компанія ЄСКо" в ІУ кварталі 2006 року придбавало товар (віконні комплектуючі, фурнітура, тощо) у ТзОВ "Агроспецселект XXI" на суму 2645878,64 грн в т.ч. ПДВ-440979,77грн. В бухгалтерському обліку дані операції відображені проводками ДТ 201 КТ 631, як наслідок станом на 01.01.2007 року кредиторська заборгованість за отримані ТМЦ становила 3056656,67грн., та не була погашена до 31.12.2007р.

Згідно з постановою Святошинського районного суду м.Києва №2а-121/2007 від 26.02.2007р. (копія додається) визнано недійсним статут ТзОВ „Агроспецселект XXI" з моменту державної реєстрації (12.11.2004.) в редакції затвердженої протоколом зборів учасників №1 від 12.11.2004, визнано недійсним статут ТзОВ „Агроспецселект XXI" з моменту державної реєстрації (17.03.2006.) в редакції затвердженої протоколом зборів учасників №4 від 17.03.2006р., та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №37670007 від 19.11.2004р. з моменту внесення в Реєстр платників ПДВ, та свідоцтво про реєстрацію платника на додану вартість №37709860 від 22.12.2005р. з моменту внесення в Реєстр платників ПДВ.

Відповідач вважає, що при наявності такого рішення Святошинського районного суду вказана вище заборгованість є безнадійною і підлягає включенню до валового доходу. А витрати по придбанню товару в ТОВ «Агроспецселект ХХІ» позивачем завищено внаслідок не підтвердження первинними документами. І враховуючи наявність такого судового рішення встановлено неправомірність віднесення до податкового кредиту сум з вартості придбаного товару.

Окрім того, Відповідачем визначено рівень звичайних цін, внаслідок чого встановлено реалізацію навчально-виробничої майстерні за цінами нижчими за звичайні і відповідно за результатами перевірки податковим органом донараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Однак, суд не погоджується з таким з наступних підстав.

 ТзОВ "Компанія ЄСКо" в ІУ кварталі 2006 року придбавало товар (віконні комплектуючі, фурнітура, тощо) у ТзОВ "Агроспецселект XXI" на суму 2645878,64 грн в т.ч. ПДВ-440979,77грн. Як наслідок станом на 01.01.2007 року кредиторська заборгованість за отримані ТМЦ становила 3056656,67грн., та не була погашена до 31.12.2007р.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова встановлено порушення пп.1.22.1 п.1.22 п.1.25, ст..1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, внаслідок чого занижено валовий дохід на 3056656,87 грн.

Згідно підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. №334/94-ВР в редакції від 22.05.1997 року №283/97-ВР до валових доходів включаються доходи від інших джерел , у тому числі, але не виключно, у вигляді сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону.

Відповідно до пп.1.22.1 п. 1.22 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 року №283/97-ВР Безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно п.1.25 ст.1 вказаного Закону, безнадійна заборгованість - заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Відповідно до ст.609 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-ІV зобов'язання припиняються ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора). Таким чином висновок акту перевірки, що строк позовної давності припиняється за відсутністю позивача або відповідача є передчасним і таким що не відповідає фактичним обставинам справи.

Згідно ч.7 ст.59 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.   Відповідно ДПІ у Личаківському районі м.Львова не доведено ліквідацію підприємства, оскільки визнання недійсним статуту ТОВ «Агроспецселект ХХІ» не є ліквідацією підприємства. ДПІ у Личаківському районі м.Львова, перш ніж стверджувати про ліквідацію підприємства, слід довести виключення з державного реєстру, і тільки після довідки державного реєстратора можна стверджувати про відсутність юридичної особи. Однак Позивачем долучено до матеріалів справи Довідку з Єдиного державного реєстру про наявність (відсутність) в реєстрі ТОВ «Агроспецселект ХХІ», якою підтверджено наявність підприємства станом на квітень 2009року. Згідно ст.71 кодексу адміністративного судочинства по даній категорії справ обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем в судовому засіданні не доведено правомірності включення кредиторської заборгованості перед ТОВ «Агроспецселект ХХІ» в сумі 3056656,67грн. до валового доходу, як такої що підлягає включенню з підстав визнання недійсним статуту згаданого підприємства.

Щодо встановленого порушення про завищення валових витрат на 2204899 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»:

п.5.1. - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

пп.5.2.1. - до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

пп.5.3.9. - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

пп.11.2.3 «б» - датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем придбавася товар у ТОВ «Агроспецселект ХХІ» товар вважається переданим покупцю з моменту підписання ним накладної про його прийняття. Фактична поставка товарів позивачу від вказаного контрагента підтверджується накладними та податковими накладними.

Щодо посилань Відповідача на вимоги Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затв. наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р., які визначають, що товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, то такі твердження податкового органу суд відхиляє, оскільки чинне законодавство не передбачає для формування валових витрат платників податків обов'язкової наявності товарно-супровідних документів щодо перевезення придбаних товарів, тобто з метою податкового обліку такі правила не застосується.

Щодо формування податкового кредиту на підставі податкових накладних ТОВ «Агроспецселект ХХІ» суд зазначає наступне.

Як зазначалось раніше, постановою Святошинського районного суду м.Києва №2а-121/2007 від 26.02.2007р. визнано недійсним статут ТзОВ „Агроспецселект XXI" з моменту державної реєстрації (12.11.2004.) в редакції затвердженої протоколом зборів учасників №1 від 12.11.2004, визнано недійсним статут ТзОВ „Агроспецселект XXI" з моменту державної реєстрації (17.03.2006.) та свідоцтво про реєстрацію платника на додану вартість №37670007 від 19.11.2004р. з моменту внесення в Реєстр платників ПДВ, та свідоцтво про реєстрацію платника на додану вартість №37709860 від 22.12.2005р. з моменту внесення в Реєстр платників ПДВ.

За цих обставин відповідач дійшов висновку про порушення ТзОВ "Компанія ЄСКо" п.1.17 с.1, пп.7.2.1 пп.7.2.3 пп.7.2.4 п.7.2; пп..7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість“, що призвело до заниження податку на додану вартість у cyмi 442456,58 грн.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість“, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цієї норми Закону податковий кредит звітного періоду складається iз сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у званому періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (звернення) i основних фондів або нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість“ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що не дозволяється включення у податковий кредит будь-яких витрат зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями, а при імпорті poбіт (послуг) - актом робіт (послуг) або банківським документом, який підтверджує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ „Агроспецселект XXI" було зареєстровано як платник податку на додану вартість в ДПІ у Печерському районі м.Києва з 22 грудня 2005р, що підтверджується актом №6447 від 10 березня 2007р. про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість. Постановою Святошинського районного суду м. Києва №2а-121/2007 від 26.02.2007р. визнані недійсними статут ТзОВ „Агроспецселект XXI" з моменту його складання, скасовано свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту внесення його до реєстру. Актом ДПІ у Печерському районі м.Києва від 10.03.2007р. №6447 анульована реєстрація ТзОВ „Агроспецселект XXI" як платника податку на додану вартість.

Однак, суд звертає увагу, що на дату здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних ТзОВ „Агроспецселект XXI" було зареєстровано належним чином як платник податку на додану вартість. Kpiм того, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 13.04.2009р. ТзОВ „Агроспецселект XXI" значиться в Єдиному державному реєстрі.

Визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів платника податку та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій недійсними, не тягне за собою недійсність ycix угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи i до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних ociб - підприємців“, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними i були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до пункту 1.3 статтті 1 Закону України „Про податок на додану вартість“ платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах „а“, „в“, „г“, „д“ пункту 10.1 статті 10 того ж Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2. статті 10 зазначеного Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по coбi несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Лише після набуття чинності рішення суду про визнання угоди недійсною та повернення сторін в первісний стан (двостороння реституція), ця господарська операція може бути належним чином відображена в документах податкового обліку з відповідним зменшенням сум податкового кредиту.

Доказів про недійсність вищезазначеного договору купівлі-продажу або невідповідність податкових накладних чинному законодавству України суду не надано.

Ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їx посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому підстав для донарахування податку на до дану вартість у сумі 442456,58 грн. та застосування фінансових санкцій у cyмі 221228,29 грн. немає.

Щодо визначення рівня звичайних цін, внаслідок чого встановлено реалізацію навчально-виробничої майстерні за цінами нижчими за звичайні і відповідно донараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Згідно пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно пп.1.20.6 п.1.20 ст.1 У разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Відповідно враховуючи наведені норми Закону . при визначенні звичайної ціни діє принцип її достовірності, якщо не доведено протилежне.

Згідно пп.1.20.8. п.1.20 ст.1 Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Відтак Відповідачем не вказано у який саме спосіб відбувалось визначення рівня звичайної ціни і не доведено, що ціна договору не відповідає рівню звичайних цін.

Згідно даних бухгалтерського обліку підприємства, залишкова вартість навчально-виробничої майстерні становить 2 947 738,5грн.

Крім того, відповідно до п.4.9 ст. 4 Закону України від 03.04.97р № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість", якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Суд не визнає підставним посилання контролюючого органу на п.4.9 Закону № 168/97-ВР, як на обов'язок реалізації майна за цінами не менше балансової вартості, згадана норма закону застосовується при ліквідації основних виробничих або невиробничих фондів, або безоплатної передачі особі не зареєстрованій платником податку.

Таким чином виходячи з наведених вище норм, суд погоджується з позицією позивача в частині, що звичайною в даному випадку вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.

Однак згідно п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 № 168/97-ВР (змінами та доповненнями) база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів, за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів, згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів. Та з врахуванням пп. 6.1.1 п.6.1 ст.6 вищевказаного Закону податок на додану вартість "становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів ( робіт, послуг)".

Оскільки Позивач будучи платником податку на додану вартість провів реалізацію навчально-виробничої майстерні згідно договору від 15.10.2007року, нотаріально посвідченого та зареєстрованого в реєстрі за №636, - без нарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про необхідність донарахування податку на додану вартість на ціну продажу (173967 х20% = 34793,40 (грн.)

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином з огляду на викладене, позовні вимоги є частково підставними і обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення частково.

Згідно із ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Виходячи з положень вказаної статті, суд вважає що оскаржувані податкові - повідомлення рішення підлягають визнанню їх протиправними та скасуванню.

Керуючись ст. ст. 7- 14, 18, 19, 24, 71 - 86, 143, 146, 158, 160 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 16.05.2008року №0001152320/0/10756/23-2 про донарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток ТзОВ «Європейські склопрозорі конструкції «ЄСКо» в сумі 2630778,00 грн. (в т.ч. 1315389,00 грн. - основного платежу, 1315389 грн. - штрафних (фінансових) санкцій).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 16.05.2008 року №0001162320/0/10755/23-2 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість ТзОВ «Європейські склопрозорі конструкції «ЄСКо» в частині 1495815,90 грн. (в т.ч. 997210,60 грн. - основного платежу, 498605,30 грн. - штрафних (фінансових) санкцій)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 15.07.2009 року.

Суддя

Постанова надрукована у одному примірнику та є оригіналом.