Рішення № 45708171, 25.06.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.06.2015 Справа № 920/859/15

Господарський суд Сумської області, у складі судді Моїсеєнко В.М. при секретарі судового засідання Сорока Л.М., розглянувши матеріали справи № 920/859/15:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Степ», с.Ленінське, Сумський район, Сумська область

до відповідача: Приватного підприємства «Рось», м.Сквира, Київська область;в особі Філії "Роменський молочний комбінат", м.Ромни, Сумська область

про стягнення 944964,65 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Рунов Д.Г.

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: позивач, згідно вимог позовної заяви № 85 від 09.06.2015р., просить стягнути з відповідача на свою користь 903119,36 грн. основної заборгованості за поставлену сільськогосподарську продукцію , відповідно до укладеного між сторонами договору № 17 від 09.01.2013р. на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини), пеню у розмірі 22315,68 грн., 30% річних в розмірі 11157,84 грн., інфляційні збитки у розмірі 8371,77 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Відповідач відзив на позов не подав, його представник в судове засідання не з'явився.

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повернутим на адресу суду рекомендованим повідомленням про вручення особисто відповідачу поштового відправлення - ухвали суду про порушення провадження у справі від 11.06.2015р.та призначення її до розгляду в судовому засіданні на 25.06.2015р. на 10 год.20 хв.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналів протоколів від 01.12.2014р., від 23.02.2015р., від 10.03.2015р., від 01.04.2015р.,оригіналів вимог від 16.05.2014р. та від 08.09.2014р. та оригіналу додаткової угоди від 30.12.2013р.

Суд оглянув в судовому засіданні оригінали поданих позивачем документів та повернув їх позивачу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

09.01.2013року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Степ» (позивач) та Приватним підприємство «Рось» в особі директора Філії «Роменський молочний комбінат» ( відповідач) був укладений договір на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) та підписаний сторонами протокол розбіжностей до нього від 10.01.2013р.

Згідно з умовами договору позивач зобов'язується в порядку і на умовах, визначених договором, передати у власність відповідача сільськогосподарську продукцію( сировину) власного виробництва, що відповідає вимогам ДСТУ № 3662-97, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п.1.2 договору, місцем передачі товару від позивача відповідачу для подальшого транспортування до місцезнаходження виробничих потужностей ( виробництва) відповідача визначається місцезнаходження позивача.

Відповідно до п.1.4 договору перехід права власності на товар від позивача до відповідача здійснюється після повного та фактичного закінчення процедури приймання товару за місцем знаходження виробничих потужностей ( виробництва) відповідача, підписання всіх необхідних документів та відмітки відповідача про прийом товару на товарно-транспортній накладній.

Пунктом 3.1.1. договору на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) передбачено, що на підставі товарно-транспортної накладної передається у власність відповідачу товар, (молоко і молочні продукти в перерахунку на молоко за базисним вмістом жиру та білку), що відповідає за якістю чинним стандартам, технічним умовам, ветеринарним і санітарним вимогам, за цінами встановленими у околі погодження ціни.

Пунктом 2.1. договору на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) передбачено, що оплату за товар відповідач проводить по договірним цінам, що визначаються у відповідному протоколі погодження ціни, який є невід'ємною частиною договору.

Пункт 3.2.6. договору передбачено, що відповідач зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за поставлений товар згідно ТТН (товарно-транспортних накладних).

Відповідно до п.2.5. договору розрахунки за договором здійснюються шляхом безготівкового розрахунку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Зобов'язання по сплаті вважаються виконаними з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Відповідач відповідно до п.3.2.1. договору зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених договором, оплатити товар.

Пунктом 2.8. договору передбачено, що оплата, за отриманий товар проводиться, кожні 7 (сім) календарних днів, з моменту поставки товару. При цьому оплата за отриманий товар має виключати заборгованість за товар, який було передано покупцю більш ніж 7 (сім) днів назад.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що свої зобов0язання за договором ним виконувалися в повному обсязі, товар поставлявся вчасно та належної якості, проте відповідачем зобов'язання по оплаті одержаного товару за договором виконано не в повному обсязі, станом на 01.06.2015р. заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар склала 903119,36 грн., що підтверджується актом № 210 звіряння взаємних розрахунків ( ап.с.36, 37).

Відповідачем не подано доказів сплати боргу, тому вимоги позивача щодо стягнення 903119,36 грн. боргу за отримані товари суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. При цьому ст. 549 Цивільного кодексу України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання, які, згідно норм ст. 547 ЦК України, мають бути закріплені у правочині, укладеному в письмовій формі.

Умовами договору та відповідно до п..4.6. протоколу розбіжностей до договору на закупівлю сільськогосподарської продукції ( сировини) від 10.01.2013р. сторони визначили, що за порушення строків проведення оплати за товар визначений в п.2.8 договору, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ розрахованої від суми заборгованості , за кожний день прострочки , а також 30% річних від простроченої суми.

За неналежне виконання умов договору відповідачу нарахована пеня в розмірі 22315,68 грн. за періоди з 01.05.2015р. 07.05.2015р., з 08.05.2015р. по 09.05.2015р., з 09.05.2015р. по 13.05.2015р., з 14.05.2015р. по 08.06.2015р.

Оскільки, пеня в зазначеній сумі нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 549-552 Цивільного кодексу України.

На підставі ст.625 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом, або договором не встановлений інший розмір процентів. Згідно наданого позивачем розрахунку відповідачу нараховано до сплати 8371,77 грн - інфляційних витрат та за прострочення оплати товару 30 % річних в сумі 11157,84 грн.

Інфляційні нарахування на суму боргу та річні , сплата яких передбачена ст.625 ЦК України не є штрафними санкціями, а виступають відповідно способом захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач з урахуванням всіх обставин справи, подав суду достатньо доказів, які об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію. За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення боргу, пені, інфляційних втрат та 30% річних є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються витрати по сплаті судового збору у розмірі 18899,29 грн.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити .

2. Стягнути з Приватного підприємства «Рось» ( 09000, Київська область, Сквирський район, м.Сквира, вул. Р.Люксембург,14, код 32191954) в особі Філії «Роменський молочний комбінат» ( 42010, Сумська область, м.Ромни, вул.Київська,94, код 33370287) 903119,36 грн. основного боргу, 11157,84 грн. 30% річних, 8371,77 грн. інфляційних збитків, 22315,68 грн. пені, 18899,29 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 25.06.2015 року.

Суддя В.М. Моїсеєнко