Рішення № 45707589, 15.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2015Справа №910/9679/15

За позовомПриватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт»доПублічного акціонерного товариства «Оболонь»простягнення 478247 грн. 51 коп.Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Глущенко Н.П. - представник за довіреністю б/н від 01.03.2015;

Комиш О.І. - представник за довіреністю б/н від 01.03.2015;

від відповідача: Мамонтова В.В. - представник за довіреністю № 42/0/25-15 від 28.04.2015.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.04.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» з вимогами до Публічного акціонерного товариства «Оболонь» про стягнення 478247 грн. 51 коп., з яких 360240 грн. 00 коп. основного боргу, 56895 грн. 16 коп. пені, 4981 грн. 55 коп. 3% річних та 56130 грн. 80 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства та укладеного між сторонами Договору поставки № 14-ОПП від 03.01.2014 не у повному обсязі здійснив оплату за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 360240 грн. 00 коп. Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем свого обов'язку з оплати за поставлений позивачем товар, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 56895 грн. 16 коп. та 3% річних у розмірі 4981 грн. 55 коп. за загальний період нарахування з 30.09.2014 по 30.03.2015 щодо кожного простроченого платежу за кожною видатковою накладною окремо. Також, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 56130 грн. 80 коп. інфляційних втрат за загальний період нарахування з жовтня 2014 року по лютий 2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 порушено провадження у справі № 910/9679/15 та призначено її до розгляду на 22.05.2015.

20.05.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач частково визнав позовні вимоги позивача; зазначив, що ним була здійснена часткова оплата заборгованості після порушення провадження у справі та просив суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені.

У судовому засіданні 22.05.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 08.06.2015.

05.06.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові заперечення на клопотання відповідача про зменшення розміру пені, які су долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 08.06.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 15.06.2015.

15.06.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 15.06.2015 представник позивача надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.06.2015 надав усні пояснення по суті спору; суму заборгованості визнав, просив суд зменшити розмір пені.

У судовому засіданні 15.06.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.2014 між Приватним підприємством «Акрілат-Хімконтракт» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Оболонь» (покупець) укладено Договір поставки № 14-ОПП, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити вказаний товар у кількості, якості й асортименті, зазначених у додаткових угодах, додатках до договору (специфікаціях), що є частиною цього Договору з моменту їх підписання повноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 1.2 Договору, предметом поставки є лимонна кислота (моногідрат).

Відповідно до п. 2.1 Договору, ціни за одиницю товару, що постачається постачальником згідно замовлень покупця є договірними, остаточно узгоджуються та вказуються сторонами у додаткових угодах, додатках до договору (специфікаціях) на поставку партії товару і є невід'ємною частиною даного Договору.

Загальна сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії цього договору (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору, поставка товарів здійснюється на умовах DDP, місце поставки - склад покупця, розташований за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, буд. 3.

Згідно з п. 4.3 Договору, передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну та загальну вартість товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством. Дата, вказана покупцем у видатково-прибутковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару постачальником.

Відповідно до п. 7.1 Договору, оплата за товар здійснюється в національній валюті України, гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, на підставі рахунків-фактур або видаткових накладних, або товаро-транспортних накладних з зазначенням номера Договору, згідно якого здійснене постачання товару.

Відповідно до п. 7.2 Договору, оплата здійснюється шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, що вказаний в реквізитах постачальника в цьому договорі, в термін, що не перевищує 60 календарних днів з дати постачання товару (з 15 травня по 15 серпня), та 90 календарних днів з дати постачання товару (в період з 01 січня по 14 травня та з 16 серпня по 31 грудня).

Згідно з п. 7.3 Договору, сторони погодили наступну черговість погашення вимог за грошовими зобов'язаннями покупця: у разі недостатності суми проведеного покупцем платежу для погашення грошових вимог постачальника у повному обсязі, отримана сума в першу чергу зараховується та погашає вимоги постачальника в рахунок послідовного погашення суми основного боргу покупця за поставлений товар за принципом FIFO, починаючи з погашення найпершого неоплаченого на дату платежу товаророзпорядчого документу (видаткова або товаро-транспортна накладна) і до останнього.

Відповідно до п. 10.1 Договору, цей Договір вступає в дію з дати його укладення особами сторонами і діє до 31.12.2014, а в частині здійснення розрахунків - до повного виконання зобов'язань.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 01.08.2014 позивач поставив відповідачу узгоджений між сторонами товар на загальну суму 270000 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних № 59937-1 від 01.08.2014 на суму 67500 грн. 00 коп., № 59937-2 від 01.08.2014 на суму 67500 грн. 00 коп., № 59937-3 від 01.08.2014 на суму 54000 грн. 00 коп., № 59937-3 (2) від 01.08.2014 на суму 54000 грн. 00 коп., № 59937-4 від 01.08.2014 на суму 27000 грн. 00 коп., копіями відповідних товарно-транспортних накладних та довіреності на отримання матеріальних цінностей № 3189/1 від 01.08.2014.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що 14.07.2014 між сторонами укладено Додаткову угоду № 8 (копію додаткової угоди долучено представником відповідача до матеріалів справи 15.06.2015), відповідно до якої постачальник зобов'язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати товар, визначений даною Додатковою угодою, на період з 14.07.2014 і до моменту підписання наступної додаткової угоди, яка стосується товару, а саме: лимонної кислоти за ціною 13,50 грн/кг, з ПДВ.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 8 від 14.07.2014 до Договору поставки № 14-ОПП, оплата товару здійснюється шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, що вказаний в реквізитах постачальника в цьому договорі в термін, що не перевищує 14 календарних днів від дати постачання товару.

З огляду на те, що товар був поставлений відповідачу 01.08.2014, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити його в строк, що не перевищує 14 календарних днів з дати поставки, тобто до 15.08.2014 (включно).

Як встановлено судом, 02.09.2014 позивач поставив відповідачу узгоджений між сторонами товар на загальну суму 150240 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних № 60564 від 02.09.2014 на суму 75120 грн. 00 коп. та № 60564-1 від 02.09.2014 на суму 75120 грн. 00 коп., а також копіями відповідних товарно-транспортних накладних та довіреності на отримання матеріальних цінностей № 3491/1 від 01.09.2014.

Судом встановлено, що 29.08.2014 між сторонами укладено Додаткову угоду № 9 (копію додаткової угоди долучено представником відповідача до матеріалів справи 15.06.2015), відповідно до якої постачальник зобов'язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати товар, визначений даною Додатковою угодою, на період з 29.08.2014 і до моменту підписання наступної додаткової угоди, яка стосується товару, а саме: лимонної кислоти за ціною 15,02 грн/кг, з ПДВ.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 9 від 29.08.2014 до Договору поставки № 14-ОПП, оплата товару здійснюється шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, що вказаний в реквізитах постачальника в цьому договорі в термін, що не перевищує 30 календарних днів від дати постачання товару.

З огляду на те, що товар був поставлений відповідачу 02.09.2014, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити його в строк, що не перевищує 30 календарних днів з дати поставки, тобто до 02.10.2014 (включно).

Втім, на дату звернення позивача з даним позовом до суду свій обов'язок з оплати за поставлений позивачем товар за вказаними видатковими накладними відповідач здійснив частково, сплативши грошові кошти у загальному розмірі 60000 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями банківських виписок від 21.10.2014, від 03.11.2014, від 04.12.2014, від 05.12.2014, від 08.01.2015, від 22.01.2015, від 03.02.2015.

При цьому, враховуючи чітке призначення платежу, вказане у банківських виписках (оплата за лимонну кислоту за накладною № 59937-1 від 01.08.2014), сплачена відповідачем сума грошових коштів у загальному розмірі 60000 грн. 00 коп. була зарахована позивачем в оплату заборгованості за товар, поставлений за видатковою накладною № 59937-1 від 01.08.2014, внаслідок чого заборгованість за вказаною видатковою накладною зменшилась до 7500 грн. 00 коп., а заборгованість за рештою спірних видаткових накладних залишилась несплаченою, про що було зазначено позивачем у позовній заяві, та не заперечувалось відповідачем у відзиві на позовну заяву, поданому до відділу діловодства суду 20.05.2015.

Таким чином, на дату звернення позивача з даним позовом до суду заборгованість відповідача за Договором поставки № 14-ОПП від 03.01.2014 становила 360240 грн. 00 коп. (загальна вартість поставленого товару за спірними видатковими накладними від 01.08.2014 та від 02.09.2014 у розмірі 420240 грн. 00 коп. за вирахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати у розмірі 60000 грн. 00 коп.).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, після порушення провадження у справі відповідач сплатив позивачу заборгованість у загальному розмірі 360240 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 515 від 30.04.2015 на суму 10000 грн. 00 коп., № 1734 від 22.05.2015 на суму 50000 грн. 00 коп., № 1744 від 25.05.2015 на суму 15000 грн. 00 коп., № 7141 від 25.05.2015 на суму 60000 грн. 00 коп., № 2132 від 26.05.2015 на суму 30000 грн. 00 коп., № 7315 від 27.05.2015 на суму 18000 грн. 00 коп., № 7316 від 27.05.2015 на суму 12000 грн. 00 коп., № 1445 від 28.05.2015 на суму 15000 грн. 00 коп., № 1447 від 28.05.2015 на суму 5120 грн. 00 коп., № 7557 від 02.06.2015 на суму 15000 грн. 00 коп., № 1575 від 05.06.2015 на суму 20000 грн. 00 коп., № 7967 від 08.06.2015 на суму 20000 грн. 00 коп., № 8323 від 11.06.2015 на суму 30000 грн. 00 коп., № 8322 від 11.06.2015 на суму 15000 грн. 00 коп., № 8459 від 12.06.2015 на суму 45120 грн. 00 коп. та не заперечувалось позивачем.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи те, що сума основного боргу у розмірі 360240 грн. 00 коп. була сплачена відповідачем після порушення провадження у справі, суд дійшов висновку припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 360240 грн. 00 коп.

Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем свого обов'язку з оплати за поставлений позивачем товар, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 56895 грн. 16 коп. за загальний період нарахування з 30.09.2014 по 30.03.2015 щодо кожного простроченого платежу за кожною видатковою накладною окремо (з урахуванням здійснених відповідачем оплат).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.4 Договору, за порушення строку оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період припущення порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його необґрунтованості з огляду на наступне.

Так, враховуючи строк виконання відповідачем свого обов'язку з оплати за поставлений позивачем товар за видатковими накладними № 59937-1 від 01.08.2014 на суму 67500 грн. 00 коп., № 59937-2 від 01.08.2014 на суму 67500 грн. 00 коп., № 59937-3 від 01.08.2014 на суму 54000 грн. 00 коп., № 59937-3 (2) від 01.08.2014 на суму 54000 грн. 00 коп., № 59937-4 від 01.08.2014 на суму 27000 грн. 00 коп., а саме до 15.08.2014 (включно), обґрунтованим початком нарахування пені є 16.08.2014.

Зважаючи на положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано) кінцевим строком нарахування пені за видатковими накладними № 59937-1 від 01.08.2014 на суму 67500 грн. 00 коп., № 59937-2 від 01.08.2014 на суму 67500 грн. 00 коп., № 59937-3 від 01.08.2014 на суму 54000 грн. 00 коп., № 59937-3 (2) від 01.08.2014 на суму 54000 грн. 00 коп., № 59937-4 від 01.08.2014 на суму 27000 грн. 00 коп. є 16.02.2015.

Разом з тим, як вбачається з розрахунку пені, наданого позивачем, позивач здійснює нарахування пені по 30.03.2015.

За таких обставин суд здійснив власний розрахунок пені за вказаними видатковими накладними в межах заявленого позивачем періоду нарахування (з 30.09.2014) та по 16.02.2015 (відповідно до положень ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України) з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат:

Сума боргу за видатковими накладними № 59937-1 від 01.08.2014, № 59937-2 від 01.08.2014, № 59937-3 від 01.08.2014, № 59937-3 (2) від 01.08.2014, № 59937-4 від 01.08.2014Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення, грн.270000,0030.09.2014 - 20.10.20142112,5%3883,56260000,0021.10.2014 - 02.11.20141312,5%2315,07250000,0003.11.2014 - 12.11.20141012,5%1712,33250000,0013.11.2014 - 03.12.20142114,0%4027,40240000,0004.12.2014 - 04.12.2014114,0%184,11235000,0005.12.2014 - 07.01.20153414,0%6129,32225000,0008.01.2015 - 21.01.20151414,0%2416,44220000,0022.01.2015 - 02.02.20151214,0%2025,21210000,0003.02.2015 - 05.02.2015314,0%483,29210000,0006.02.2015 - 16.02.20151119,5%2468,22Всього:25644,95 грн.Таким чином, за прострочення з оплати товару за видатковими накладними № 59937-1 від 01.08.2014 на суму 67500 грн. 00 коп., № 59937-2 від 01.08.2014 на суму 67500 грн. 00 коп., № 59937-3 від 01.08.2014 на суму 54000 грн. 00 коп., № 59937-3 (2) від 01.08.2014 на суму 54000 грн. 00 коп., № 59937-4 від 01.08.2014 на суму 27000 грн. 00 коп., у межах заявленого позивачем періоду нарахування позивач має право на стягнення пені у розмірі 25644 грн. 95 коп.

Що стосується нарахування пені за неналежне виконання відповідачем обов'язку з оплати за поставлений товар за видатковими накладними № 60564 від 02.09.2014 на суму 75120 грн. 00 коп. та № 60564-1 від 02.09.2014 на суму 75120 грн. 00 коп., суд зазначає, що обґрунтованим для нарахування пені є період з 03.10.2014 (дата виникнення прострочення) по 03.04.2015 (дата закінчення шестимісячного періоду нарахування, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за вказаними видатковими накладними, суд дійшов висновку в його обгрунтованості, оскільки позивач нараховує пеню за видатковими накладними № 60564 від 02.09.2014 на суму 75120 грн. 00 коп. та № 60564-1 від 02.09.2014 на суму 75120 грн. 00 коп. в межах шестимісячного періоду нарахування від дати виникнення прострочення (з 03.10.2014 по 30.03.2015).

Таким чином, позовні вимоги Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Оболонь» пені у розмірі 56895 грн. 16 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 44208 грн. 85 коп.

При цьому, щодо заявленого відповідачем у відзиві на позовну заяву, поданому до відділу діловодства суду 20.05.2015, клопотання про зменшення розміру пені, суд зазначає наступне.

Обгрунтовуючи клопотання про зменшення розміру пені, відповідач зазначив, що завершив 2014 рік зі збитком у розмірі майже 539 млн. грн., у підтвердження чого надав суду копію Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2014 рік, та зауважив, що знаходиться у тяжкому фінансовому становищі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина третя статті 551 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Однак, суд зазначає, що тяжке фінансове становище та збитковість відповідача не є тим винятковим випадком, при наявності якого суд може зменшити розмір пені.

Крім того, заборгованість за Договором поставки № 14-ОПП від 03.01.2014 існувала тривалий період та відповідач сплатив її тільки після порушення провадження у справі. Як стверджує позивач, відповідач ігнорував його претензії зі сплати заборгованості до моменту порушення справи у суді.

До того ж, сторони за власною згодою визначили у Договорі поставки № 14-ОПП від 03.01.2014 порядок і розмір стягнення пені.

Крім того, у письмових запереченнях, поданих до відділу діловодства суду 05.06.2015, позивач зазначив про значне підвищення собівартості товару (лимонної кислоти), курсу валют та збитків від інфляції, що свідчить про наявність збитків у позивача у зв'язку з невчасною оплатою товару відповідачем.

З огляду на вищевикладене, та, зокрема, недоведення відповідачем значного перевищення розміру пені над збитками, які завдані позивачу, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені, оскільки позивачем не доведено суду наявності тих виняткових випадків, що є підставою для зменшення пені.

Крім того, суд частково задовольнив вимоги позивача в частині стягнення пені.

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє Публічному акціонерному товариству «Оболонь» в задоволенні клопотання про зменшення розміру пені.

Також, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4981 грн. 55 коп. за загальний період нарахування з 30.09.2014 по 30.03.2015 щодо кожного простроченого платежу за кожною видатковою накладною окремо.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних (в межах заявленого позивачем періоду нарахування), суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Оболонь» 3% у розмірі 4981 грн. 55 коп. підлягають задоволенню у повному розмірі.

Також, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 56130 грн. 80 коп. інфляційних втрат за загальний період нарахування з жовтня 2014 року по лютий 2015 року.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Оболонь» інфляційних втрат у розмірі 56130 грн. 80 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Беручи до уваги, що сума основного боргу у розмірі 360240 грн. 00 коп. була сплачена відповідачем після порушення у справі, судовий збір в цій частині покладається на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч.ч. 1, 2 ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження в частині позовних вимог щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства «Оболонь» суми основного боргу у розмірі 360240 грн. 00 коп.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Оболонь» (04655, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 3; ідентифікаційний код:05391057) на користь Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» (04212, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 3-Г; ідентифікаційний код: 24744461) пеню у розмірі 44208 (сорок чотири тисячі двісті вісім) грн. 85 коп., 3% річних у розмірі 4981 (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят одна) грн. 55 коп., інфляційні втрати у розмірі 56130 (п'ятдесят шість тисяч сто тридцять) грн. 80 коп. та судовий збір у розмірі 9311 (дев'ять тисяч триста одинадцять) 22 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 22.06.2015

Суддя І.М. Отрош