Рішення № 45707435, 22.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2015Справа №910/14513/15За позовом Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Страхова компанія "К'Ю БІ І Україна"

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»

про стягнення 6 514,28 грн

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

від позивача: Кищук А.В. (дов. Від 20.08.2014)

від відповідача: Томін О.О. (дов. № 3 від 02.01.2015 )

В судовому засіданні 22.06.2015, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

08.06.2015 Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Страхова компанія "К'Ю БІ І Україна" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (надалі - відповідач) стягнення 6 514,28 грн .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за полісом № АС/2118682.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2015 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/14513/15, розгляд справи призначено на 22.06.2015.

19.06.2015 через канцелярію Господарського суду міста Києва представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

22.06.2015 від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшло повідомлення про страхове покриття на виконання вимог ухвали про порушення.

В судове засідання, призначене на 22.06.2015 з'явились представники сторін, надали пояснення по суті справи та подали додаткові докази.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.04.2013 між позивачем (надалі - Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна» (далі по тексту - Страхувальник) було укладено Договір страхування автотранспорту CAS0019761 обєктом страхування якого є автомобіль марки «Citroen C4», державний реєстраційний номер АІ0885АР (належним чином засвідчена копія Договору міститься в матеріалах справи, далі по тексту - Договір добровільного страхування або Договір).

05.10.2013 на вул. Крутий узвіз,5 в м.Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки BMW 525, державний реєстраційний номер 62173 КЕ, що знаходився під керуванням Жигуліна Олександра Миколайовича та автомобіля марки «Citroen C4», державний реєстраційний номер АІ0885АР, що знаходився під керуванням Шуляка Віктора Миколайовича.

В результаті ДТП автомобіль «Citroen C4», державний реєстраційний номер АІ0885АР, було пошкоджено, що підтверджується довідкою від 05.10.2013 (копія довідки міститься в справі).

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь Страхувальника страхове відшкодування в розмірі 14 267,55грн., що підтверджується платіжним дорученням № 000027054 від 12.11.2013 (копія розрахункових документів міститься в справі). Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом № 1500010422 від 18.11.2013 (належним чином засвідчена копія акту міститься в матеріалах справи).

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У відповідності до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з постановою Печерського районного суду міста Києва від 08.11.2013 (належним чином засвідчена копія постанови містяться в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Жигуліним Олександром Миколайовичем п.п. 10.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001. Останнього визнано винним у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Як свідчать матеріали справи цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу BMW 525, державний реєстраційний номер 62173 КЕ, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/2118682 (належним чином засвідчена копія полісу містяться в матеріалах справи) застрахована відповідачем.

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладенням відповідачем полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АС/2118682, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля BMW 525, державний реєстраційний номер 62173 КЕ.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації засобу автомобіля " BMW 525, державний реєстраційний номер 62173 КЕ.

Відповідно до звіту від 09.10.2013 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу (копія висновку в справі), вартість вартість відновлювального ремонту становить 14 281,87 грн.

З матеріалів справи вбачається, що в порядку досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача регресну вимогу № R|L15999 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП в порядку регресу на суму 14 267,55 грн. (копія міститься в матеріалах справи).

У відповідь на регресну вимогу відповідачем було перераховано позивачу кошти у сумі 7 753,27 грн., мотивуючи це тим, що відповідно до ст.29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, отже, вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складає 8 263,27 грн. мінус 510 грн (франшиза) , тому розмір страхового відшкодування складає 7 753,27 грн.

Разом з тим, суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, тому що частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент скоєння ДТП) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування", визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди, як правило, виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової авто товарознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

В прийнятих за результати перегляду справ даної категорії постановах Вищого Господарського суду України від 01.03.2011 у справі № 47/372, від 23.08.2011 у справі № 42/92, від 07.08.2012 у справі № 2/22, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в яку зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Полісом № АС/2118682 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 50 000,00 грн., франшиза за даним полісом 510 грн.

Отже, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 6 004,28 грн. з розрахунку 6 514,28 грн (різниця між вартістю виплат, що здійснив позивач та сумою,яку виплатив відповідач) - 510 грн. (франшиза).

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 6 004,28 грн грн. .

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 827 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (04050,м.Київ, вул.Білоруська,3, ідентифікаційний код: 20344871) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Страхова компанія "К'Ю БІ І Україна" (04070,м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код: 25395057) грошові кошти: сума страхового відшкодування - 6 004 (шість тисяч чотири) грн. 28 коп. та судові витрати в сумі 1 684 (одна тисяча шістсот вісімдесят чотири) грн. 13 коп.

3.Видати наказ.

4. Копію рішення надіслати сторонам

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 26.06.2015

Суддя М.О. Лиськов