Рішення № 45707398, 23.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2015Справа №910/8833/15Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк»до про Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 969 348 грн. 02 коп. Представники:

від Позивача: Пріцак І.Є. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: Антощук Е.І. (представник за Довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство «Український Бізнес Банк» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 969 348 грн. 02 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 04.02.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Український Бізнес Банк» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» (Позичальник) було укладено Договір про надання кредиту овердрафт №304/Ю, відповідно до умов якого Банк здійснює платежі Позичальника на суму, що перевищує залишок грошових коштів на поточному рахунку №26005032197310 в ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК», в межах встановленого ліміту кредитування за кредитом овердрафт за наявності вільних грошових коштів і періодом погашення заборгованості за основним боргом з утворенням кредитового сальдо на кінець банківського дня кожні 0 календарних днів. Сума ліміту кредитування встановлюється у розмірі 1 300 000 грн. 00 коп. Додатковими угодами до Договору сторони змінили суму ліміту. Як зазначає Позивач, він належним чином виконав умови Кредитного договору, проте Відповідач в порушення умов вказаного Договору допустив прострочення виконання договірних зобов'язань. Станом на 03.04.2015 року у Відповідача наявна заборгованість за Кредитним договором в розмірі 969 348 грн. 02 коп., з яких: 888 401 грн. 04 коп. - сума простроченої заборгованості по кредиту; 6 169 грн. 50 коп. - сума простроченої заборгованості за відсотками; 74 777 грн. 48 коп. - пеня. Таким чином, Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» заборгованість у розмірі 969 348 грн. 02 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.04.2015 р. порушено провадження у справі № 910/8833/15-г, судове засідання призначено на 06.05.2015 р.

29.04.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 10.04.2015 року.

06.05.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 10.04.2015 року та Відзив на позовну заяву, в якому просить Суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

06.05.2015 року в судове засідання з'явились представники сторін. В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що здійснював оплати на погашення заборгованості.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача надати обґрунтований розрахунок суми простроченої заборгованості за відсотками та пені із зазначенням періоду початку та закінчення нарахування.

2) Відповідача надати докази на підтвердження погашення заборгованості Договором №304/Ю від 04.02.2014 року та власний розрахунок.

3) сторін надати Акт звірки взаємних розрахунків за Договором №304/Ю від 04.02.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2015 року відкладено розгляд справи на 03.06.2015 року, у зв'язку з витребуванням додаткових доказів по справі.

29.05.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 06.05.2015 року.

03.06.2015 року в судове засіданні з'явились представники сторін. В судовому засіданні представник відповідача подав документи на виконання вимог ухвали суду від 06.05.2015 року та клопотання про перенесення розгляду судової справи для надання сторонам часу врегулювати спір мирним шляхом.

Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання представника відповідача та оголосити в судовому засіданні перерву.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні подав клопотання про продовження строків розгляду справи на 15 днів.

Суд відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе задовольнити заявлене клопотання представника відповідача, виходячи з того, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, а у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 03.06.2015 року оголошено перерву на 17.06.2015 року.

16.06.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення по справі.

17.06.2015 року в судове засідання з'явились представники сторін. В судовому засіданні представник позивача подав документи для долучення до матеріалів справи та клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із необхідністю підготувати новий розрахунок позовних вимог з урахуванням оплати заборгованості Відповідачем від 24.04.2015 року. Представник відповідача в судовому засіданні подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із тим, що Відповідачем подано проект мирової угоди і на даний час відповіді від Позивача не надійшло.

Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання представників сторін про відкладення розгляду справи.

Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача надати новий розрахунок позовних вимог з урахуванням часткової проплати заборгованості Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" від 24.04.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2015 р. відкладено розгляд справи на 23.06.201 5р., у зв'язку з витребуванням додаткових доказів по справі, клопотаннями про відкладення розгляду справи.

19.06.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла Заява про уточнення позовних вимог, якою просив Суд стягнути з Відповідача заборгованість за Кредитним договором в розмірі 1 067 900 грн. 59 коп., з яких: 856 909 грн. 54 коп. - сума простроченої заборгованості по кредиту; 27 968 грн. 76 коп. - сума простроченої заборгованості за відсотками; 183 022 грн. 29 коп. - пеня.

23.06.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення на адресу Відповідача Заяви про уточнення позовних вимог, яке Судом розглянуто та задоволено.

В судовому засіданні 23 червня 2015 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив Суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням Заяви від 19.06.2015 року. В судовому засіданні представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд зазначає, що згідно із п. 3.11 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, об'єднання позовних вимог, зміну предмета або підстав позову.

В даному випадку Заява Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» про уточнення позовних вимог, фактично є заявою про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, Суд приймає Заяву Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» до розгляду.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 23 червня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

04.02.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Український Бізнес Банк» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» (Позичальник) було укладено Договір про надання кредиту овердрафт №304/Ю, відповідно до умов якого Банк здійснює платежі Позичальника на суму, що перевищує залишок грошових коштів на поточному рахунку №26005032197310 в ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК», в межах встановленого ліміту кредитування за кредитом овердрафт за наявності вільних грошових коштів і періодом погашення заборгованості за основним боргом з утворенням кредитового сальдо на кінець банківського дня кожні 0 календарних днів.

Сума ліміту кредитування встановлюється у розмірі 1 300 000 грн. 00 коп. (п.1.2 Договору)

Відповідно до п.3.3 Договору Позичальник зобов'язався повернути отриманий Кредит «овердрафт» не пізніше 03.08.2014 р.

Додатковою угодою №1 від 01.08.2014 року до Договору про надання кредиту овердрафт №304/Ю від 04.02.2014 р. Сторони погодили строк повернення Кредиту «овердрафт» не пізніше 03.02.2015 р.

Додатковою угодою №3 від 28.11.2014 року до Договору про надання кредиту овердрафт №304/Ю від 04.02.2014 р. Сторони встановили суму ліміту у розмірі 1 250 000 грн. 00 коп.

Плата за користування Кредитом «овердрафт» встановлюється відповідно до пунктів 4.1., 4.2, 4.5., 4.22 цього Договору. (п.1.3 Додаткової угоди)

Пунктами 1.4, 1.5 Додаткової угоди передбачено, що тип процентної ставки - фіксована. Проценти нараховуються за кожен календарний день за методом "факт/360", тобто для розрахунку використовується умовно 360 днів у році.

Відповідно до п.4.5 Додаткової угоди у разі невиконання зобов'язань, визначених п. 4.3 (а саме - в разі неповернення отриманих кредитних коштів та несплачених

усіх процентів за фактичний строк користування Кредитом «овердрафт») цього Договору Позичальник сплачує Банку проценти у розмірі 34 % (тридцять чотири) проценти річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення.

Згідно з п.5.3 Додаткової угоди Банк має право вимагати від Позичальника дострокового розірвання Договору та/або дострокового погашення суми кредиту, процентів, комісій, неустойок та збитків у разі: непогашення позичальником процентів та/або щомісячного внеску за Кредитом «овердрафт» згідно з графіком впродовж

двох місяців; ухилення від банківського контролю; недотримання Позичальником умов цього Договору; несплати Позичальником комісій, передбачених Договором; виявлення фактів використання Кредиту «овердрафт» не за цільовим призначенням; якщо виданий Кредит «овердрафт» виявиться з будь-яких причин незабезпеченим; відмови Позичальника застрахувати заставне майно по закінченні строку дії договору страхування або у разі відмови застрахувати заставне майно у страховій компанії', рекомендованій Банком.

Пунктом 5.6 Додаткової угоди передбачено, що при порушенні строків погашення кредиту, нарахованих за ним процентів, комісій (п. 4.1., 4.2, 4.3, 4.5, 4.22) Банк має право вимагати від Позичальника за кожен день прострочення сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за Договором, за кожен день прострочення.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що він належним чином виконав умови Кредитного договору, проте Відповідач в порушення умов вказаного Договору допустив прострочення виконання договірних зобов'язань. Станом на 17.06.2015 року у Відповідача наявна заборгованість за Кредитним договором в розмірі 1 067 900 грн. 59 коп., з яких: 856 909 грн. 54 коп. - сума простроченої заборгованості по кредиту; 27 968 грн. 76 коп. - сума простроченої заборгованості за відсотками; 183 022 грн. 29 коп. - пеня. Таким чином, Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» заборгованість у розмірі 1 067 900 грн. 59 коп. з урахуванням Заяви про збільшення розміру позовних вимог від 19.06.2015 р., яка прийнята Судом до розгляду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору про надання кредиту овердрафт №304/Ю від 04.02.2014 року та додаткових угод до нього між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання кредиту овердрафт №304/Ю від 04.02.2014 року Позивачем видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» грошові кошти, що підтверджується детальним розрахунком заборгованості станом на 17.06.2015 р., наданим Позивачем, а також Актом звірки взаємних розрахунків між Сторонами за період з 04.02.2014 р. по 03.04.2015 р., який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів на підтвердження повернення Товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» Публічному акціонерному товариству «Український Бізнес Банк» грошових коштів за Договором про надання кредиту овердрафт №304/Ю від 04.02.2014 року в строк до 03.02.2015 року та не надано доказів сплати процентів за користування такими кредитними коштами.

Судом розглянуті та відхилені доводи Відповідача щодо порушення Позивачем порядку досудового врегулювання спору з огляду на наступне.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що надсилання претензії відповідно до норм статті 6 Господарського процесуального кодексу України є саме правом, а не обов»язком Позивача.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору про надання кредиту овердрафт №304/Ю від 04.02.2014 року, не здійснив повернення грошових коштів в розмірі 856 909 грн. 54 коп. та не сплатив проценти за користування такими кредитними коштами, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» 856 909 грн. 54 коп. - суми заборгованості за основним боргом та 27 968 грн. 76 коп. - суми заборгованості за нарахованими процентами є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочення з 04.02.2015 р. по 16.06.2015 р. у розмірі 183 022 грн. 29 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Пунктом 5.6 Додаткової угоди передбачено, що при порушенні строків погашення кредиту, нарахованих за ним процентів, комісій (п. 4.1., 4.2, 4.3, 4.5, 4.22) Банк має право вимагати від Позичальника за кожен день прострочення сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за Договором, за кожен день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня за загальний період прострочення з 04.02.2015 р. по 16.06.2015 р. в розмірі 183 022 грн. 29 коп.

Таким чином, до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» на користь Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» підлягає 856 909 грн. 54 коп. - сума простроченої заборгованості по кредиту; 27 968 грн. 76 коп. - сума простроченої заборгованості за відсотками; 183 022 грн. 29 коп. - пеня.

Судовий збір за позовом у відповідності до п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", підлягає стягненню в доход Державного бюджету України, оскільки Позивач звільнений від його сплати на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» (03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПРЕДСЛАВИНСЬКА, будинок 13, офіс 211, Ідентифікаційний код юридичної особи 38291386) на користь Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» (83001, Донецька обл., місто Донецьк, ВУЛИЦЯ АРТЕМА, будинок 125, Ідентифікаційний код юридичної особи 19388768) прострочену заборгованість за кредитом в розмірі 856 909 (вісімсот п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот дев'ять) грн. 54 (п'ятдесят чотири) коп., прострочену заборгованість за відсотками в розмірі 27 968 (двадцять сім тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 76 (сімдесят шість) коп. та пеню у розмірі 183 022 (сто вісімдесят три тисячі двадцять дві) грн. 29 (двадцять дев'ять) коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» (03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПРЕДСЛАВИНСЬКА, будинок 13, офіс 211, Ідентифікаційний код юридичної особи 38291386) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 21 358 (двадцять одна тисяча триста п'ятдесят вісім) грн. 01 (одна) коп.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24 червня 2015 року.

Суддя О.В. Чинчин