Ухвала суду № 45707247, 25.06.2015, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

25.06.2015 Справа № 908/3789/15

м. Запоріжжя

Суддя Соловйов В.М., розглянувши матеріали

за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (юридична адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код 14360570)

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1)

про стягнення 61 261, 16 грн.

ВСТАНОВИВ:

ПуАТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача ПП ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на користь позивача 61 261,16 грн. заборгованості за договором банківського обслуговування № б/н від 27.09.2011р.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2015р. справу призначено для розгляду судді Соловйову В.М.

У прийняті позовної заяви слід відмовити на підставі наступного.

Згідно ст. 61 ГПК України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, якому вона була передана у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.

Згідно ст. 13 ГПК України "Справи, підсудні місцевим господарським судам", місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам.

У відповідності із ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами:

підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів;

державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;

прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави;

Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника.

Господарський суд розглядає справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу виконавчих документів на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди".

Згідно ст. 21 ГПК України сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Статтею 1 ГПК України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі-підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Таким чином, системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що діюче законодавство не передбачає розгляд господарським судом справ за позовними заявами до відповідача (відповідачів), які не є юридичними особами чи суб'єктами підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених п.4 ч. 1 ст.12 ГПК України (справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів).

Такої самої правової позиції притримується Вищий господарський суд України (див. Постанову ВГСУ від 26 травня 2009 р. по справі № 40/248пн).

Частинами 1, 3 статті 46 Закону України від 15.05.2003р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі:

прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності;

смерті фізичної особи - підприємця;

постановлення судового рішення про оголошення фізичної особи померлою або визнання безвісно відсутньою;

постановлення судового рішення про визнання фізичної особи, яка є підприємцем, недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності;

постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Як свідчить Спеціальний витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 24.06.2015р. за № 20773829, станом на 17.06.2015р. підприємницьку діяльність Приватного підприємця ОСОБА_2 припинено за власним рішенням (дата та номер запису про державну реєстрацію - 02.03.2015р. № 20940060004001813).

Згідно п. 3 ч.1 ст. 62 ГПК України, суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 62, ст. 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. У прийнятті позовної заяви Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на користь позивача 61 261, 16 грн. заборгованості за договором банківського обслуговування № б/н від 27.09.2011р. відмовити.

2. Позовні матеріали на 53 аркушах повернути заявникові.

Суддя В.М. Соловйов