Рішення № 45707099, 15.06.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 14/67/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2015 Справа № 908/2052/15-г

Суддя господарського суду Запорізької області Сушко Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІОЛА» (юридична адреса - 53003 с. Новопілля Криворізького району Дніпропетровської області, вул. Садова, б. 46; поштова адреса - 50005 м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Тбіліська, б. 13)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС» (юридична адреса - 83086 м. Донецьк, вул. Ф. Зайцева, б. 46-А, поштова адреса - 87517 м. Маріуполь Донецької області, вул. Чорноморська, б. 6)

про стягнення заборгованості

За участю уповноважених представників сторін:

від позивача: Зіненко О.Б., довіреність б/н від 25.03.2015р.

Міхієнков К.В., довіреність б/н від 25.03.2015р.

від відповідача: Аксельрод М.І., довіреність №4 від 22.01.2015р.

Суть спору:

30 березня 2015 року Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІОЛА» (далі за текстом ТОВ «ДІОЛА») звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС» (далі за текстом ТОВ «МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС») про стягнення заборгованості.

Системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл справи для розгляду між суддями та справу призначено до розгляду головуючому судді Сушко Л.М.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.03.2015р. порушено провадження у справі №908/2052/15-г, судове засідання призначено на 23.04.2015р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.04.2015р. розгляд справи відкладено до 21.05.2015р.

20.05.2015р. від Відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №908/2052/15-г до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 904/3662/15, яка знаходиться у провадженні господарського суду Дніпропетровської області, за позовом ТОВ «МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС» до ТОВ «ДІОЛА» про визнання договору поставки № 730/13-А від 11.12.2013р. недійсним.

Позивач проти задоволення клопотання заперечив, вважає, що Відповідач навмисно намагається затягнути розгляд даної справи шляхом подання позову до іншого господарського суду про визнання договору недійсним, за яким Позивач заявив вимоги до Відповідача про стягнення основного боргу та штрафних санкцій внаслідок його невиконання, оскільки у Відповідача було право звернутися до господарського суду Запорізької області з зустрічним позовом у даній справі про визнання договору № 730/13-А від 11.12.2013р. недійсним, яким він не скористався.

Судом в задоволенні клопотання ТОВ «МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС» про зупинення провадження у справі відмовлено виходячи з наступного.

Згідно з частини 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Відповідно до вищенаведеної процесуальної норми пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предмету позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості позовних вимог.

У даному випадку при розгляді справи за позовом ТОВ «ДІОЛА» про стягнення з ТОВ «МЕТІНВЕСТ-РЕСУР» заборгованості за договором поставки № 730/13-А від 11.12.2013р., суд має можливість самостійно оцінити відповідність умов договору чинному законодавству та наявність/відсутність дій сторін спрямованих на його виконання.

За викладених обставин, розгляд господарським судом Дніпропетровської області справи №904/3662/15 жодним чином не перешкоджає розгляду справи №908/2052/15-г.

В судовому засіданні 21.05.2015р. оголошено перерву до 28.05.2015р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.05.2015р. продовжено строк вирішення спору у справі №908/2052/15-г на п'ятнадцять днів, до 17.06.2015р., розгляд справи відкладено на 10.06.2015р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.06.2015р. розгляд справи відкладено на 15.06.2015р.

15.06.2015р. від Відповідача надійшла заява про призначення колегіального розгляду справи №908/2052/15-г колегією у складі трьох суддів.

Клопотання судом не задовольняється як необґрунтоване.

В судовому засіданні 15.06.2015р. справу розглянуто, на підставі ст.ст. 82-85 ГПК України, за згодою представників Сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про час складання повного рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що на виконання умов укладеного між Сторонами Договору поставки №730/13-А від 11.12.2013р. Відповідачеві поставлено металобрухт на загальну суму 1 426 530,02 грн. Відповідач в порушення умов Договору отриманий металобрухт оплатив частково на суму 385 628,56 грн. Таким чином, заборгованість становить 1 040 901,45 грн. Також, зазначив, що Відповідачем порушено строки внесення платежів, отже крім основної заборгованості, відповідно до діючого законодавства України та умов Договору тому у Позивача виникає право на стягнення з Відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

З огляду на зазначене Позивач просив стягнути з ТОВ «МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС» на користь ТОВ «ДІОЛА» 1 040 901,45 грн. основного боргу, 30 285,95 грн. 3% річних, 328 924,86 грн. інфляційних збитків, 54 882,60 грн. пені та покласти на Відповідача судові витрати.

21.05.2015р. від ТОВ «ДІОЛА» надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої Позивач остаточно просить стягнути з ТОВ «МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС» на користь ТОВ «ДІОЛА» 1 040 901,45 грн. основної заборгованості, 35 248,06 грн. 3% річних, 689 076,76 грн. інфляційних збитків, 54 882,60 грн. пені.

Заява ТОВ «ДІОЛА» про збільшення позовних вимог не суперечить ст. 22 ГПК України, судом приймається до розгляду, розглядаються позовні вимоги ТОВ «ДІОЛА» в редакції уточненої позовної заяви.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, який надійшов на адресу суду 28.05.2015р. В обґрунтування заперечень посилається на те, що для застосування до Відповідача відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором. В Договорі поставки №730/13-А від 11.12.2013р. умова про застосування до Відповідача відповідальності у вигляді пені відсутня. Частиною 6 статті 231 ГК України не встановлені випадки, підстави та порядок застосування пені за порушення зобов'язання. Відтак розрахунок пені, здійснений Позивачем, не відповідає вимогам законодавства та Договору.

Крім того щодо вимоги про ст. ягніння 3% річних Відповідач зазначив, що пунктом 7.4. Договору Сторони визначили, що сплаті підлягає 0,1% річних від неоплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення. Крім того, нарахування таких процентів за умовами Договору обмежено шестимісячним строком від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. За таких обставин Позивачем необґрунтовано заявлено до стягнення саме 3% річних у розмірі 35 248,06 грн.

Враховуючи викладене, Відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Крім того, 15.06.2015р. від Відповідача надійшла заява про відстрочку виконання рішення строком на 6 місяців.

За клопотанням Відповідача запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг», встановленому на комп'ютері, інвентарний №10420908.

Судом у відповідності з вимогами статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників Сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

11.12.2013р. між ТОВ «ДІОЛА» - Постачальник та ТОВ «МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС» Покупець укладено Договір поставки № 730/13-А (далі за текстом Договір).

За умовами п. 1.1. Договору у порядку та на умовах визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставити Покупцю метали чорні вторинні (згідно ДСТУ 4121-2002 "Метали чорні вторинні. Загальні технічні умови" та умовам договору), у подальшому Металобрухт, та організувати поставлення його на адресу вантажоодержувача, а покупець зобов'язується прийняти Металобрухт й оплатити його вартість.

Згідно з п. 2.1. Договору, ціна, номенклатура та кількість поставленого Металобрухт визначаються сторонами в специфікаціях до цього договору. Специфікації, оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін, складають невід'ємну частину договору

Відповідно до п. 2.2. Договору загальна вартість договору є змінною величиною, складається із сум усіх Специфікацій, оформлених до даного договору і орієнтовно складає 83 000 000,00 грн.

Пунктом 3.2. Договору визначено, що Вантажоодержувачем Металобрухту за даним договором є ПАТ «МК «Азовсталь».

Згідно з п. 3.5. Договору, строк поставки Металобрухту визначається у відповідності зі Специфікацією до цього Договору. Поставка Металобрухту на умовах цього Договору та відповідної Специфікації здійснюється Постачальником в період, на який укладена така Специфікація.

Пунктом 3.6. Договору визначено, що датою відгрузки Металобрухту вважається дата штемпеля станції відправлення на желізодорожній накладній у разі поставки Металобрухту желізодорожним транспортом та дата виписки Вантажоотримувачем приймально-здавального акту форми №19 у разі поставки Металобрухту автомобільним транспортом.

Датою поставки Металобрухту вважати дату виписки Вантажоотримувачем приймально-здавальних актів ф. № 69 або ф. № 19.

Право власності, ризики та користь на Металобрухт переходять до Покупця у момент прийняття його у пункті призначення Вантажоотримувачем, що підтверджується актами встановленої форми (ф. № 69 або ф. № 19).

Пунктом 10.1. Договору (з врахуванням додаткової угоди №1 від 11.12.2013р.) Сторонами встановлено строк дії договору з 01.01.2014р. і до 31.12.2014р. включно.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором поставки.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами Специфікацій, укладених до Договору, а саме: № 1/1-А від 31.01.2014р., № 02/1-А від 31.01.2014р., №1/2-А від 31.01.2014р., Сторони встановили, що оплата поставленого Металобрухту повинна бути здійснена не пізніше 30-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому була здійснена поставка, відповідно виписаним Вантажоодержувачем приймально-здавальних актів ф. № 69 або ф. № 19, які підтверджують відповідність поставленого Металобрухту умовам Договору.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору Позивачем в період 01.02.2014р. по 28.02.2014р. було відвантажено та поставлено на адресу Вантажоодержувача Металобрухт на загальну суму 1 426 530,02 грн., що підтверджується двостороннім Актом приймання-передачі від 28.02.2014р., видатковою накладною №6 від 28.02.2014р. та приймально-здавальними актами ф. №69 №№19380, 19381, 19404, 19430, 19517, 19505, 19545, 19546, 19547, 19548, 19549, 19550, 19593.

При цьому, Відповідач в порушення договірних зобов'язань оплату за отриманий товар у встановлений Договором строк та в повному обсязі не здійснив, сплативши частково вартість поставленого Металобрухту в сумі 385 628,56 грн.

Таким чином, судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, виникла заборгованість ТОВ «МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС» перед ТОВ «ДІОЛА» в сумі 1 040 901,45 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Свої зобов'язання за Договором Позивач виконував належним чином, зокрема, відвантажив та поставив на адресу Вантажоодержувача Металобрухт на загальну суму 1 426 530,02 грн.

В той же час, Відповідач взяте на себе зобов'язання по сплаті коштів за поставлений Металобрухт належним чином не виконував, у зв'язку з чим у Відповідача перед Позивачем утворилася заборгованість на суму 1 040 901,45 грн.

За таких обставин, вимога ТОВ «ДІОЛА» про стягнення з ТОВ «МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС» основного боргу в розмірі 1 040 901,45 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, Позивач, посилаючись на прострочення виконання Відповідачем зобов'язання за Договором, просить стягнути з останнього 54 882,60 грн. пені, 689 076,76 грн. інфляційних втрат та 35 248,06 грн. 3% річних.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» правильність нарахування інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що розрахунки Позивачем виконано вірно, відтак стягненню з ТОВ «МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС» на користь ТОВ «ДІОЛА» підлягають інфляційні втрати у розмірі 689 076,76 грн., та 3% річних у розмірі 35 248,06 грн.

Разом з тим, пунктом 7.4. Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати за поставлений Металолом покупець сплачує постачальнику відсотки у розмірі 0,1% річних від несплаченої суми, за кожен день прострочення, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення. Нарахування та стягнення відсотків за неправомірне користування чужими коштами, здійснюється відповідно до положень та застережень, встановлених ст. 232 ГК України, а саме, за період не більше 6 (шести) місяців від дня коли зобов'язання повинно було бути виконано.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 232 Господарського кодексу України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання

Таким чином, проаналізувавши умови викладені в п. 7.4. Договору та норми чинного законодавства України, суд приходить до переконання, що за своєю правовою природою, в зазначеному пункті Договору, Сторони визначили саме порядок та умови нарахування штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань у вигляді пені.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» правильність нарахування пені, судом встановлено, що розрахунки Позивачем виконано вірно, відтак стягненню з ТОВ «МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС» на користь ТОВ «ДІОЛА» підлягає пеня у розмірі 54 882,60 грн.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, Сторонами надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

За викладених обставин, позовні вимоги ТОВ «ДІОЛА» про стягнення з ТОВ «МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС» на свою користь 1 040 901,45 грн. основної заборгованості, 35 248,06 грн. 3% річних, 689 076,76 грн. інфляційних збитків, 54 882,60 грн. пені підлягають задоволенню.

15.06.2015р. від Відповідача надійшла заява про відстрочку виконання рішення строком на 6 місяців, в якій зазначено наступне.

Відповідно до позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог позовні вимоги Позивача складаються з суми основного боргу у розмірі 1040 901,45 грн., суми пені за порушення строків оплати у розмірі 54 882,60 грн., суми 3 % річних у розмірі 35 248,06 грн., суми інфляційних у розмірі 689 076,76 грн.

Якщо позовні вимоги Позивача по справі № 908/2052/15-г будуть задоволені господарським судом Запорізької області повністю, то з Відповідача підлягає стягненню сума боргу, що складе 1 849 208,77 грн.

Фінансова криза в країні та проведення на територіях Донецької та Луганської областей антитерористичної операції з 14.04.2014р., негативно впливає на господарську діяльність усіх підприємств, установ, організацій, в тому числі і на господарську діяльність Відповідача.

Станом на сьогоднішній день Відповідач перебуває на тимчасово окупованій території у складному фінансово-економічному становищі, що значно утруднить або унеможливить виконання рішення господарського суду Запорізької області у майбутньому.

Сума, заявлених позовних вимог є досить великою і сплата всієї суми одноразово може призвести до припинення діяльності Відповідача та його неплатоспроможності в загалі, у наслідок чого усім робітникам Відповідача буде загрожувати звільнення.

Стягнення суми боргу без відстрочки виконання рішення господарського суду зумовить неможливість погасити заборгованість за іншими платежами, податками та зборами.

За викладених обставин Відповідач просить відстрочити виконання рішення строком на 6 місяців.

Позивач заперечив проти задоволення клопотання.

Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. При цьому слід враховувати приписи ст. 121 ГПК України.

Відповідно до пункту 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, а також те, що Відповідачем не надано жодного допустимого та належного доказу на підтвердження складного фінансового стану, суд відхиляє клопотання Відповідача про відстрочення виконання рішення суду на шість місяців.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України господарський суд Запорізької області, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІОЛА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС» про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС» (юридична адреса - 83086 м. Донецьк, вул. Ф. Зайцева, б. 46-А, поштова адреса - 87517 м. Маріуполь Донецької області, вул. Чорноморська, б. 6, код ЭДРПОУ 24819472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІОЛА» (юридична адреса - 53003 с. Новопілля Криворізького району Дніпропетровської області, вул. Садова, б. 46; поштова адреса - 50005 м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Тбіліська, б. 13, код ЭДРПОУ 32193449) 1 040 901 (один мільйон сорок тисяч дев'ятсот одну) грн. 45 коп. основної заборгованості, 35 248 (тридцять п'ять тисяч двісті сорок вісім) грн. 06 коп. 3% річних, 689 076 (шістсот вісімдесят дев'ять тисяч сімдесят шість) грн. 76 коп. інфляційних втрат, 54 882 (п'ятдесят чотири тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн. 60 коп. пені, 36 402 (тридцять шість тисяч чотириста дві) грн. 18 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.М. Сушко

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 22.06.2015р.