Рішення № 45706506, 25.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/6024/2015 Головуючий у 1-й інстанції - Шум Л.М.

Доповідач Рубан С.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2015 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Заришняк Г.М., Кабанченко О.А.

при секретарі Гарматюк О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05 березня 2015 року позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - задоволено частково.

Усунено ОСОБА_4, яка проживає у АДРЕСА_1, перешкоди в користуванні її земельною ділянкою, площею, 0,10 га у АДРЕСА_2 шляхом зобов'язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які мешкають у АДРЕСА_3, не чинити перешкоди у встановленні межових знаків НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, що відображені в абрисі земельних ділянок НОМЕР_4, НОМЕР_5), виготовленому Комунальним підприємством "Київський інститут земельних ресурсів згідно з актом здачі-приймання відновлених в натурі меж земельної ділянки та передачі на зберігання межових знаків від 14.08.2008 року, складеного вказаним підприємством.

Знести бетонний стовпчик повністю довжиною 0,52 м, який прилягає до залізних воріт, розташований на земельній ділянці ОСОБА_4 НОМЕР_5 та відповідає межовому знаку НОМЕР_1 у напрямку земельної ділянки ОСОБА_1

Зобов'язано ОСОБА_1 знести дерев'яний паркан, який розташований на земельній ділянці ОСОБА_4 у АДРЕСА_2.

Зобов'язано ОСОБА_1 знести літній душ із дерев'яних дошок, який розташований на земельній ділянці ОСОБА_4 у АДРЕСА_2.

Зобов'язано ОСОБА_1 знести та прибрати зливну яму, яка розташована на земельній ділянці ОСОБА_4 та являє собою споруду із залізобетонного виробу (коло для колодязя).

Усунено ОСОБА_5, який проживає у АДРЕСА_1, перешкоди в користуванні його земельною ділянкою, площею, 0,10 га у АДРЕСА_4 шляхом зобов'язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які мешкають у АДРЕСА_3 не чинити перешкоди у встановленні твердих меж - межового знаку НОМЕР_6, який визначений у абрисі земельних ділянок НОМЕР_4, НОМЕР_5, виготовленому Комунальним підприємством "Київський інститут земельних ресурсів згідно з актом здачі-приймання відновлених в натурі меж земельної ділянки та передачі на зберігання межових знаків від 14.08.2008 року, складеного вказаним підприємством.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечила.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у липні 2009 року звернулися до суду з вказаним позовом, який рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28.08.2012 року був частково задоволений (т. 2 а.с.161-166).

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25.12.2012 року вказане вище судове рішення залишено в силі (т. 2 а.с.205-206).

У квітні 2014 року представник відповідачів ОСОБА_3 подала до суду заяву про перегляд рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28.08.2012 року за нововиявленими обставинами, яка ухвалою суду від 12.05.2014 року була задоволена, а судове рішення скасовано (т. 3 а.с.2-5, 26-27).

Позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що вони є власниками земельних ділянок по АДРЕСА_2, АДРЕСА_4: позивачка ОСОБА_4 - відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку (серії НОМЕР_7) від 20.05.2008 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №05-7-03003 є власником земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_5) площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2; позивач ОСОБА_5 - відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку (серії НОМЕР_8) від 25.11.2008 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №05-7-03283 є власником земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_4) площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є сусідніми в порівнянні з їх ділянками землевласниками, їх земельна ділянка та домоволодіння розташовані по АДРЕСА_3, що підтверджується абрисом земельних ділянок НОМЕР_4, НОМЕР_5, який є додатком до акту здачі-приймання відновлених в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та передачі на зберігання межових знаків від 14.08.2008 року. Актом КП "Київський інститут земельних відносин" встановлено, що земельна ділянка площею 1000 кв.м. має 7 кутів повороту межі, які відновлені в натурі та закріплені межовими знаками. Позивачка ОСОБА_4 зазначає, що між нею та відповідачкою ОСОБА_1 тривалий час продовжуються суперечки з приводу землекористування, а саме: визначення меж, правомірності встановлення парканів, зведення господарських будівель на земельних ділянках. У зв'язку з чим ОСОБА_4 зверталась до різних державних і недержавних органів, підприємств, в тому числі і для виготовлення відповідної землевпорядної документації, встановлення межових знаків між земельними ділянками позивачів та відповідачів.

За результатами розгляду звернень позивачки ОСОБА_4 Святошинська РДА у місті Києві надала відповіді від 13.12.2006 року та від 18.06.2007 року, згідно з якими пропонує задля вжиття заходів по усуненню порушень земельного законодавства сусідніх землекористувачів звернутися з метою відновлення меж земельної ділянки в організацію, яка має ліцензію на проведення геодезичних робіт.

Позивачі звернулися до КП "Київський інститут земельних відносин", яким були виконані геодезичні вишукувальні роботи по відновленню в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, про що було складено акт здачі-приймання відновлених в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та передачі на зберігання межових знаків у присутності інженера сектора геодезичних робіт в землеустрої, землевласника та Начальника відділу землевпорядкування - головного землевпорядника Святошинського району від 14.08.2008 року. Разом з актом КП "Київський інститут земельних відносин" було складено абрис земельних ділянок НОМЕР_4, НОМЕР_5, в якому чітко відображені межі земельної ділянки; кути повороту межі, межові знаки (металеві штирі).

Надалі, в 2009 році у зв'язку з подальшим порушенням відповідачами меж земельних ділянок та права власності на земельну ділянку позивачів, останні знову звернулися у Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель у місті Києві. На підставі звернень позивачів була проведена повторна перевірка порушень вимог земельного законодавства, про що свідчать наступні факти. У зв'язку з незаконним діями ОСОБА_1 щодо знищення межових знаків, порушення меж земельної ділянки ОСОБА_4 та самовільного зайняття земельної ділянки, яка належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, відповідачі фактично, позбавили ОСОБА_4 права користуватися частиною власної земельної ділянки. Крім того, в подальшому відповідачка ОСОБА_1 знищила межові знаки, встановлені Київським інститутом земельних ресурсів, в подальшому проводячи роботи по будівництву споруд, в тому числі і капітальних, очисної ями, паркану на земельній ділянці ОСОБА_4

З урахуванням уточнених позовних вимог позивачі просять суд:

- усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_4, площею 0,10 га у АДРЕСА_2 шляхом зобов'язання відповідачів не чинити перешкоди у встановленні межових знаків НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, які відображені в абрисі земельних ділянок НОМЕР_4, НОМЕР_5), виготовленого КП "Київський інститут земельних ресурсів" згідно з актом здачі- приймання відновлених в натурі меж земельної ділянки та передачі на зберігання межових знаків від 14.08.2008 року, складеного вказаним підприємством;

- знести бетонний стовпчик повністю довжиною 0,52 м, який прилягає до залізних воріт, розташований на земельній ділянці ОСОБА_4 НОМЕР_5 та відповідає межовому знаку НОМЕР_1 у напрямку земельної ділянки ОСОБА_1;

- зобов'язати ОСОБА_1 знести дерев'яний паркан, який розташований на земельній ділянці ОСОБА_4;

- зобов'язати ОСОБА_1 знести літній душ із дерев'яних дошок, який розташований на земельній ділянці ОСОБА_4;

- зобов'язати ОСОБА_1 знести та прибрати зливну яму, яка розташована на земельній ділянці ОСОБА_4 та являє собою залізобетонне коло.

- усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_5, площею, 0,10 га у АДРЕСА_4 шляхом зобов'язання відповідачів не чинити перешкоди у встановленні твердих меж - межового знаку НОМЕР_6, який визначений у абрисі земельних ділянок НОМЕР_4, НОМЕР_5), виготовленим КП "Київський інститут земельних ресурсів" згідно з актом здачі-приймання відновлених в натурі меж земельної ділянки та передачі на зберігання межових знаків від 14.08.2008 року, складеного вказаним підприємством;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 20 000 грн., завдану їй внаслідок самовільного зайняття нею земельної ділянки ОСОБА_4 та витрати, пов'язані з розглядом цивільної справи в розмірі 7 000 грн.;

- заборонити відповідачам вчиняти дії, що порушують права власників земельних ділянок ОСОБА_4, ОСОБА_5 , самовільно займати земельні ділянки, зводити на них будь-які будівлі, споруди, в тому числі тимчасові, розташовані на земельній ділянці ОСОБА_4

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до п. 1.12. Наказу Держкомзему України "Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі", складання державного акта на право власності на земельну ділянку або право постійного користування земельною ділянкою при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та об'єднанням громадян всіх видів проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки.

Згідно п.1.14 зазначеного вище Наказу довгострокові межові знаки передаються на зберігання власнику або користувачу земельної ділянки, про що складається відповідний акт. Акт складається у трьох примірниках, підписується власником або користувачем земельної ділянки, виконавцем робіт і представником районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України.

Також, відповідно до п 2.3. Наказу визначено: "межі земельних ділянок, що передаються або надаються у власність чи у користування, відновлюються або переносяться в натуру (на місцевість) за наявними планово-картографічними матеріалами. Крайні поворотні точки кожної межі закріплюються довгостроковими межовими знаками встановленого зразка, крім випадків збігу вказаних поворотних точок меж з твердими точками на місцевості".

Згідно ст. 6 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині збереження захисних насаджень і межових знаків.

Згідно ст.ст. 78-90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право володіти ними користуватись ними, господарювати на них. Стаття 91 Земельного кодексу України передбачає обов'язок інших (суміжних) землекористувачів не порушувати їх права, а ч. 1 ст. 106 цього Кодексу - право власника земельної ділянки вимагати від власника сусідньої - сприяння встановлення твердих меж, а також відновлення межових знаків у випадках, коли вони зникли.

Згідно ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку (серії НОМЕР_7) від 20.05.2008 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №05-7-03003 позивачка ОСОБА_4 є власником земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_5) площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с.8).

Встановлено, що позивач ОСОБА_5 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку (серії НОМЕР_8) від 25.11.2008р., зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №05-7-03283 є власником земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_4) площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 (т. 1 а.с.9).

Відповідно до Акту А 4103/91 перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 13.11.2008 року складеного Управлінням з контролю за використанням та охороню земель у м. Києві та Київській області, станом на 13.11.2008 року згідно акту здачі приймання відновлених в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та передачі на зберігання межових знаків від 14.08.2008 року, який виданий гр. ОСОБА_4, частину земельної ділянки по АДРЕСА_2 самовільно займає ОСОБА_2 та ОСОБА_7 площею близько 35 кв.м. (т. 1 а.с.12, 14, 19).

Судом встановлено, що відповідно державного акту на право приватної власності на землю від 30.09.1999 року відповідачці ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,1004 га, розташованої по АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (т. 1 а.с.100).

Згідно ч. 1 ст. 125 Земельного Кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Суд першої інстанції не взяв до уваги посилання представника відповідачів ОСОБА_3 на Акт встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 05.05.1999 року посвідченого ПП ОСОБА_8 про те, що межі землекористування сторін на АДРЕСА_3,АДРЕСА_2, АДРЕСА_4 склались за давністю користування і саме такі межі слід використовувати суду при вирішенні спору (т. 1 а.с.126), оскільки вважає, що межі землекористування слід визначати відповідно до інформації, вказаної у державних актах на право власності на землю позивачів від 2008 року, які виготовлені пізніше, ніж акт відповідачів, який був врахований під час оформлення землі на позивачів.

Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 31.01.2014 року державні акти на право власності на земельні ділянки по АДРЕСА_3, АДРЕСА_2, АДРЕСА_4, виданих на ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано недійсними, у зв'язку з допущеними технічними помилками при їх виготовленні (т. 3 а.с.6-11).

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 12.11.2014 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 31.01.2014 р. скасовано, у позові щодо визнання недійсними державних актів - відмовлено (т. 3 а.с.143-145).

Суду першої інстанції представником відповідачів було надано копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 19.12.2014 року про відкриття касаційного провадження у справі про визнання державних актів на право власності на земельні ділянки по АДРЕСА_3, АДРЕСА_2, АДРЕСА_4, виданих на ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 недійсними. Однак, суд першої інстанції дійшов висновку, що сторонами не надано доказів розгляду по суті касаційної скарги, а тому постановив дане судове рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів, виходячи з того, що на день постановлення судового рішення, державні акти на право власності на земельні ділянки по АДРЕСА_3, АДРЕСА_2, АДРЕСА_4, виданих на ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є дійсними.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду виходячи з наступного.

Суду першої інстанції було достовірно відомо, що вбачається з рішення суду, про відкриття касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5,Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради про визнання державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 12 листопада 2014 року.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 в судовому засіданні суду першої інстанції при розгляді даної справи 05 березня 2015 року повідомила суд про розгляд Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 та про те, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 березня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Апеляційного суду м. Києва від 12 листопада 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів, (Головне управління земельних ресурсів) виконавчого органу Київради (Київська міська державна адміністрація) про визнання державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду м. Києва від 12 листопада 2014 року встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28 серпня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 25 грудня 2012 року, позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди задоволено частково (а. с. 153-56). Вказаним рішенням встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_3 була в користуванні ОСОБА_1, ОСОБА_2 протягом усього часу, а при видачі державних актів про право власності на землю помилково межа була визначена прямою лінією замість випуклої.

Статтями 116, 118 Земельного кодексу України визначено підстави і порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.

Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статтями 116, 118 ЗК України (правова позиція Верховного Суду України згідно з постановою № 6-93цс13).

Згідно із ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Таким чином, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

При цьому вимога про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку є самостійним способом захисту порушеного права.

Суд першої інстанції на висновки викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 березня 2015 року уваги не звернув, поклавши в основу скасоване рішення Апеляційного суду м. Києва від 12.11.2014 року, яким у позові про визнання недійсними державних актів відмовлено, що призвело до помилково ухваленого рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Крім цього, колегія суддів не може не звернути увагу на те, що ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 травня 2015 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 31 січня 2014 року, яким визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки по АДРЕСА_3, АДРЕСА_2, АДРЕСА_4 та скасовано реєстрацію:

державного акта на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_3, виданого ОСОБА_1; серії НОМЕР_9 (серія НОМЕР_10), що зареєстровано в Книзі записів державних актів від 30 вересня 1999 року за № 75 - 2 -01582, державного акта на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_3 виданого ОСОБА_2, серії НОМЕР_11, що зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю від 05 лютого 2004 року за № 65-7-00595, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_3, виданого ОСОБА_1, серії НОМЕР_12, що зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 30 вересня 1999 року за № 75-3-00052,

державного акта на право приватної власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2, виданого ОСОБА_4, серії НОМЕР_7, що зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю від 20 травня 2008 року за № 05-7-03003,

державного акта на право приватної власності на земельну ділянку по АДРЕСА_4, виданого ОСОБА_5; серії НОМЕР_8, що зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю від 25 листопада 2008 року за № 05-7-03283 - залишено без змін.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.303,304,307,309,313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 березня 2015 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_4, ОСОБА_5 - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий

Судді