Постанова № 45706489, 23.06.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року Справа № 902/1547/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Панової І.Ю.,суддів -Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,за участю представників сторін:

ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційні скарги ОСОБА_4 та Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 у справі № 902/1547/14 за позовом ОСОБА_4 до Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" про стягнення 139875,00 грн, -

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 27.01.2015 у справі №902/1547/14 (суддя Стефанів Т.В.) позов ОСОБА_4 про стягнення 139875,00 грн задоволено, стягнуто з Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" на користь позивача 139 875 грн середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні, покладено на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 797 грн 05 коп.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 (колегія суддів: Василишин А.Р. - головуючий, Бучинська Г.Б., Філіпова Т.Л.) апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" задоволено частково, рішення господарського суду Вінницької області від 27 січня 2015 року змінено та викладено його резолютивну частину в наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" (22800, вул. Горького, 31, м. Немирів, Вінницька область, код. 30805594) на користь ОСОБА_4 (02068, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 118 893 грн. 75 коп. середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні.

3. В задоволенні решти позову - відмовити.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" (22800, вул. Горького, 31, м. Немирів, Вінницька область, ідентифікаційний код 30805594) до державного бюджету України 2 377 грн. 88 коп. судового збору за розгляд позовної заяви.

5. Стягнути з ОСОБА_4 (02068, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до державного бюджету України 419 грн. 62 коп. судового збору за розгляд позовної заяви."

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Дочірнього підприємства "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 209 грн 81 коп.

Доручено господарському суду Вінницької області видати відповідні накази.

ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 скасувати, а рішення господарського суду Вінницької області від 27.01.2015 залишити в силі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 117 Кодексу Законів про працю України.

Дочірнє підприємство "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 та рішення господарського суду Вінницької області від 27.01.2015 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 в повному обсязі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 35, 43,80 ГПК України.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню, а касаційна скарга Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_4 звернувся з позовом до Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні 25 липня 2014 року із розрахунку 1 398 грн. 75 коп. за кожен день затримки, а всього станом на 28 жовтня 2014 року кошти в сумі 93 716 грн. 25 коп..

16 грудня 2014 року позивач надав до суду першої інстанції заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача середній заробіток за період затримки з 25 липня 2014 року із розрахунку 1 398 грн. 75 коп. за кожен день затримки, а всього станом на 16 грудня 2014 року кошти в сумі 139 875 грн.

Отже, з розрахунку, доданого позивачем до матеріалів справи, вбачається, що позивачем визначено середній заробіток за весь час затримки, а саме за період з 25 липня 2014 року до 12 грудня 2014 року, що становить 100 днів в розмірі 1 398 грн. 75 коп. (1398 грн. 75 коп. Х 100 днів), а всього в сумі 139 875 грн.

Задовольняючи позов ОСОБА_4 про стягнення з Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" на користь позивача 139 875 грн. середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні за період з 25.07.2014 по 12.12.2014, суд першої інстанції послався на те, що при звільненні з позивачем не було проведено повного розрахунку у строки, визначені ст. 116 Кодексу Законів про працю України.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку згідно ст.101 ГПК України, суд апеляційної інстанції змінив його резолютивну частину та стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні в сумі 118 893 грн. 75 коп.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підставним та обґрунтованим є період стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні з 25 липня 2014 року (наступний день після винесення рішення Дарницьким районним судом м. Києва - 24 липня 2014 рік) по 27 листопада 2014 року (день фактичного надходження коштів від відповідача на рахунок органу виконання для погашення заборгованості перед позивачем за рішенням суду, що примусово виконувалось), тобто в розмірі 118 893 грн. 75 коп., а в частині стягнення 20 981 грн. 25 коп. відмовив за необґрунтованістю.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з зазначеним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Статтею 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як визначено частиною 1 статті 233 Кодексу законів про працю України , працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду у 3-місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду цивільної справи № 753/11485/14-ц позов ОСОБА_4 до Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено, рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 24 липня 2014 року стягнуто з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за невикористану відпустку в сумі 103 423 грн. 94 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 78 330 грн., а всього 181 753 гривні 94 копійки.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва встановлено, що наказом відповідача № 815/К від 29 квітня 2014 року директора юридичного департаменту - позивача звільнено із займаної посади 30 квітня 2014 року на підставі статті 38 Кодексу Законів про працю України за власним бажанням. Зазначеним наказом бухгалтерію підприємства зобов'язано провести з позивачем повний розрахунок, в тому числі нарахувати компенсацію за невикористані відпустки.

Також, вказаним рішенням встановлено, що ні в день звільнення, ні пізніше, грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки позивачу виплачена не була.

Доказів, які б спростовували виконаний позивачем розрахунок грошової компенсації за невикористану відпустку, відповідач не надав.

Враховуючи те, що компенсацію за невикористану відпустку позивач повинен був отримати 30 квітня 2014 року, станом на 24 липня 2014 р. затримка розрахунку склала 56 робочих днів (травень - 19, червень - 19, липень - 18).

Відповідно до рішення Дарницького районного суду міста Києва середня заробітна плата позивача обчислена відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, виходячи з виплат за останні два календарні місяці, що передували звільненню, становить 1 398 грн. 75 коп.

Згідно ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

5 листопада 2014 року на виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 липня 2014 року, яке набрало законної сили 18 серпня 2014 року, видано виконавчий лист щодо стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації за невикористану відпустку в сумі 103 423 грн. 94 коп. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 78 330 грн., а всього 181 753 гривні 94 копійки.

23 січня 2015 року позивач надав суду першої інстанції докази того, що 12 грудня 2014 року на його рахунок надійшли кошти на погашення заборгованості по грошовій компенсації за невикористану відпустку.

Зважаючи на затримку повного розрахунку при звільненні, позивач звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з відповідача 139 875 грн середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні за період з 25 липня 2014 року по 12 грудня 2014 року із розрахунку 1 398 грн. 75 коп. за кожен день затримки (затримка розрахунку складає 100 робочих днів: серпень - 20, вересень - 27, жовтень - 23, листопад - 20, грудень -10).

Дослідивши матеріали справи та перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 139875,00 грн середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні за період з 25.07.2014 по 12.12.2014, суд першої інстанції дійшов висновку, що дані вимоги є обґрунтованими та відповідають чинному законодавству.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку згідно ст.ст. 99-101 ГПК України, суд апеляційної інстанції встановив, що платіжним дорученням від 27 листопада 2014 року № 196566 відповідач повністю виконав свій обов'язок по виконанню рішення Дарницького районного суду міста Києва.

Таким чином, при визначенні періоду затримки проведення розрахунку відповідача з позивачем, суд апеляційної інстанції послався на банківську виписку від 12 грудня 2014 року, відповідно до якої на рахунок позивача 12 грудня 2014 року надійшли кошти в розмірі 40 362 грн. 67 коп. із призначенням платежу "погашення боргу згідно виконавчого листа б/н від 5 листопада 2014 року", при цьому, платником таких коштів є Відділ Державної виконавчої служби Немирівського районного управління юстиції, що є неспіврозмірним з твердженням позивача відносно того, що відповідачем було лише 12 грудня 2014 року сплачено зазначені кошти на рахунок позивача.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02.07.2014 по справі №6-76цс14, передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Перерахування відповідачем стягнутої на користь позивача заробітної плати на рахунок органів Державної виконавчої служби та тривалий період проведення виконавчих дій не свідчить про відсутність вини відповідача у невиплаті працівникові всіх належних при звільненні сум у передбачені ст. 116 КЗпП України строки та не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку сплатити зазначені кошти.

Обов'язок роботодавця щодо компенсації за несвоєчасне проведений розрахунок при звільненні ставиться залежить від дня фактичного розрахунку. Днем фактичного розрахунку є день зарахування відповідних коштів працівнику.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції помилково скасовано судове рішення, постановлено згідно із законом, що відповідно до ст. 111-9 ГПК України є підставою для скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 та залишення в силі рішення господарського суду Вінницької області від 27.01.2015 року.

Доводи касаційної скарги Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" не спростовують висновків суду першої інстанції, які викладені в оскаржуваному рішенні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 у справі № 902/1547/14 скасувати.

Рішення господарського суду Вінницької області від 27.01.2015 у справі №902/1547/14 залишити в силі.

Головуючий: Панова І.Ю.Судді:Білошкап О.В. Погребняк В.Я.