Рішення № 45706348, 23.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/6177/2015 Головуючий в 1 інстанції - Даниленко В.В.

Доповідач - Желепа О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Рубан С.М.

при секретарі Гарматюк О. Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 лютого 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» до ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, треті особи: служба у справах дітей Дарницької районної державної адміністрації у м. Києві, Дарницьке районне відділення Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві про виселення,-

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ПАТ «Платинум Банк» звернувся до суду з позовом в якому просили виселити відповідачів з квартири АДРЕСА_1 на яку 11 серпня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О. було звернуто стягнення шляхом вчинення виконавчого напису на погашення кредитної заборгованості.

Вимоги позивач обґрунтовував тим, що 28 листопада 2012 року ними було надіслано вимогу про виселення відповідачам, в порядку ст. 40 закону України «Про іпотеку», яка була отримана 07.02.2013 року. Разом з тим відповідач та його неповнолітній син добровільно відмовляються виселитись з квартири та знятись з реєстраційного обліку, чим перешкоджають виконанню виконавчого напису, та реалізації квартири яка була передана в іпотеку.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 лютого 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив про його скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Скаргу обґрунтовував тим, що суд не вірно застосував ст. 109 ЖК України та Закон України «Про мораторій» та дійшов до помилкового висновку, що відсутні правові підстави для виселення відповідачів.

В судовому засіданні 12 травня 2015 року представник позивача доводи скарги підтримав. В судове засідання 23 червня 2015 року представник банку не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений під розписку, клопотання про відкладення судового засідання не направив.

Представник відповідача доводи скарги заперечувала.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передане в іпотеку житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Згідно ч.2,3 ст.109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту банку чи іншої особи, повернення якого забезпечено іпотекою відповідного жилого приміщення.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1, на яку 11 серпня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О. було звернуто стягнення шляхом вчинення виконавчого напису , була придбана за кошти отримані в кредит, що підтверджується договором про іпотечний кредит від 20 квітня 2007 року, пунктом 1.2., якого передбачається, що кредит надавався для придбання саме цієї квартири.

Відмовляючи в задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того, що на час ухвалення судового рішення набув чинності закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Колегія суддів повністю з таким висновком погодитись не може, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд не врахував, що банком на іпотечне майно було звернуто стягнення шляхом вчинення виконавчого напису, до набрання чинності вказаним законом, в 2010 році.

Позивач, виконав вимоги Закону України «Про іпотеку», щодо направлення відповідачу вимоги про добровільне виселення, яку останні отримав в лютому 2013 року, проте останній відмовляється виселятись з квартири та зніматись з реєстраційного обліку, тобто порушує права позивача, передбачені законом.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в порушення вимог статтей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 40 Закону України «Про іпотеку» безпідставно відмовив в задоволені позовних вимог про виселення.

Відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII від 03.06.2014 року, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. Даний Закон діє до дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Відтак установлений Законом № 1304-VII мораторій на стягнення майна,; наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону № 1304-VII протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону № 1304-VII не підлягає виконанню.

Разом з тим суд першої інстанції, не врахував, що Закон № 1304-VII не є підставою для відмови в захисті порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів кредиторів.

Аналогічний правовий висновок міститься в Постанові ВСУ № 6-57 цс15

Як вбачається з матеріалів справи, кредит відповідач ОСОБА_1, отримав в іноземній валюті.

Спірна кватира з якої позивач просить виселити боржника та його неповнолітнього сина за житловою площею не перевищує 140 кв.м. В цій квартирі зареєстровані та проживають відповідачі, що підтверджується довідкою форми № 3.

Суду не були надані докази на підтвердження наявності у останніх іншого житла, а також про наявність інших обставин,які виключають застосування вказаного закону.

Судом також встановлено, що виконавчий напис нотаріуса, яким було звернуто стягнення на вказану квартиру, до набрання чинності вказаним законом, та до цього часу не виконаний. Вказана обставина визнана представником банку під час слухання справи в судовому засіданні 12 травня 2015 року.

Тобто спірна кватира не була відчужена в порядку виконання виконавчого напису, а тому, колегія суддів погоджується, що без згоди власника, на даний час, державний виконавець позбавлений можливості провести відчуження цієї квартири.

Проте з урахуванням вимог закону України «Про мораторій», а також керуючись ст. 217 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відстрочити виконання рішення суду про виселення відповідачів до закінчення дії мораторію , встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року, № 1304-VII., та до проведення виконавчих дій спрямованих на відчуження квартири.

Виселення боржника та його неповнолітнього сина з квартири до проведення виконавчих дій по звернення стягнення на неї буде порушувати конституційні права вказаних осіб на житло.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На користь позивача з відповідача ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір 236 грн. 50 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 лютого 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» задовольнити.

Виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 з квартири АДРЕСА_1.

Відстрочити виконання рішення про виселення до закінчення дії мораторію , встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року, № 1304-VII. та до здійснення виконавчих дій по зверненню стягнення на вищевказану квартиру.

Стягнути з ОСОБА_1(ідентифікаційний НОМЕР_1), на користь ПАТ «Платинум Банк» (код ЄДРПОУ 33308489) судовий збір в сумі збір 236 грн. 50 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді: