Ухвала суду № 45706256, 24.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

24 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Тютюн Т.М.,

суддів Кияшка О.А., Ященка М.А.,

за участю секретаря Пазюка Є.С.,

прокурора Карпука Ю.А.,

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12015100040001458 щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. БратськеБратського району Миколаївської області,

громадянина України,

що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,

проживає за адресою: АДРЕСА_2 не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.3684 КК України,

за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні - прокурора прокуратури Дніпровського району м. Києва Назарука В.С. і захисника ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 27 квітня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27.04.2015 року відмовлено в затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 31.03.2015 року між прокурором у кримінальному провадженні - старшим прокурором прокуратури Дніпровського району м. Києва Павликом С.А. і підозрюваним ОСОБА_2

Цією ж ухвалою обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.3684 КК України, повернуто прокурору з підстав його невідповідності вимогам закону.

_________

Справа № 11-кп/796/1046/2015

Категорія: ч.4 ст.3684 КК України

Головуючий у першій інстанції: Федосєєв С.В.

Доповідач: Тютюн Т.М.

Своє рішення про повернення обвинувального акта суд мотивував тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК України, оскільки пред'явлене ОСОБА_2 обвинувачення не містить всіх даних, передбачених диспозицією ч.4 ст.3684 КК України.

Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції про відмову в затвердженні угоди про визнання винуватості і повернення обвинувального акта скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд допустив істотні порушення кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Прокурор стверджує, що всупереч положенням ст.ст.314, 315 КПК України, якими визначено процедуру підготовчого судового засідання, суд не з'ясував думку учасників судового провадження про можливість затвердити угоду, призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта як самостійного процесуального документа, щодо територіальної підсудності, наявності підстав для закриття провадження тощо. Звертає увагу, що сторони кримінального провадження не заявляли про невідповідність обвинувального акта вимогам ст.291 КПК України і повністю погодилися з правовою кваліфікацією пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення. Оскільки в ході підготовчого провадження суд не досліджує матеріали справи, то висновки в ухвалі про відсутність в обвинувальному акті вказівки на те, в чиїх інтересах обвинуваченим отримана неправомірна вигода, є передчасними, адже прокурор може змінити пред'явлене обвинувачення під час судового розгляду. До того ж, на думку прокурора, рішення суду про відмову в затвердженні угоди та про повернення обвинувального акта прокурору мали бути оформлені окремими ухвалами.

Також прокурор вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, вважаючи, що умови угоди між прокурором та ОСОБА_2, в затвердженні якої відмовлено судом, відповідають інтересам суспільства, а висновки про протилежне нічим не вмотивовані, не узгоджуються з судовою практикою і не сприяють дотриманню розумних строків та забезпеченню реалізації інституту процесуального компромісу.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, посилаючись на недотримання судом вимог ст.ст.314, 315, 468-474 КПК України, якими визначено процедуру підготовчого провадження та кримінального провадження на підставі угод.

Заслухавши суддю-доповідача; доводи прокурора, який підтримав апеляційні скарги прокурора і захисника та просив їх задовольнити, а також аналогічні доводи захисника ОСОБА_1 і обвинуваченого ОСОБА_2; провівши судові дебати, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що в їх задоволенні належить відмовити, з наступних підстав.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25.05.2015 року у відкритті провадження за апеляційними скаргами прокурора і захисника на ухвалу суду першої інстанції в частині відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості між прокурором і підозрюваним ОСОБА_2 відмовлено, оскільки таке рішення не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

А тому ухвала суду першої інстанції в цій частині не є предметом апеляційного розгляду і відповідні доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегією суддів не перевіряються.

Згідно з п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Як встановив суд першої інстанції, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.3864 КК України, відповідальність за що настає у разі одержання іншою особою, яка провадить професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг, неправомірної вигоди за бездіяльність з використанням наданих їй повноважень в інтересах особи, яка її надає, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди. Однак обвинувачення не містить даних, для себе чи третьої особи ОСОБА_2 отримав неправомірну вигоду, про що також йдеться в диспозиції закону України про кримінальну відповідальність.

Колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в ухвалі суду першої інстанції.

Згідно з п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

За диспозицією ч.4 ст.3684 КК України кримінальним правопорушенням є прийняття пропозиції, обіцянки або одержання аудитором, нотаріусом, експертом, оцінювачем, третейським суддею або іншою особою, яка провадить професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг, а також незалежним посередником чи арбітром під час розгляду колективних трудових спорів неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення дій або бездіяльність з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, або в інтересах третьої особи, що поєднано з вимаганням неправомірної вигоди.

Отже, конструкція правової норми передбачає обов'язкове зазначення такої обставини, для себе чи третьої особи одержує неправомірну вигоду відповідний суб'єкт, що відсутнє в правовій кваліфікації в обвинувальному акті за пред'явленим ОСОБА_2 обвинуваченням.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що, повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд не давав оцінку ні пред'явленому обвинуваченню, ні правовій кваліфікації, як про це вказує прокурор.

Доводи про можливість зміни обвинувачення в суді не можуть бути прийняті до уваги, оскільки правова кваліфікація повинна чітко відповідати нормі закону України про кримінальну відповідальність і не допускає довільного трактування, а зміна обвинувачення в суді згідно з ч.1 ст.338 КПК України відбувається, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, а не з метою усунення недоліків обвинувального акта.

Твердження в апеляційних скаргах про допущені судом процесуальні порушення під час підготовчого судового засідання є надуманими і спростовуються даними, що містяться в журналі судового засідання та технічному носії інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.

Так, в ході підготовчого кримінального провадження головуючий, як це передбачено ч.2 ст.314 КПК України, з'ясував у прокурора, захисника і обвинуваченого їх думку щодо можливості призначення судового розгляду, всі учасники судового провадження просили затвердити угоду про визнання винуватості і не були позбавлені можливості висловити свою думку з інших питань, після чого суд видалився до нарадчої кімнати для постановлення ухвали.

Не містить закон і вимоги про необхідність оформлення рішень про відмову в затвердженні угоди та повернення обвинувального акта різними процесуальними документами.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстави для її скасування і задоволення апеляційних скарг відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 27 квітня 2015 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015100040001458 щодо ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.3684 КК України, повернуто прокурору, залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні і захисника ОСОБА_1 - без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

Тютюн Т.М. Кияшко О.А. Ященко М.А.